ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
31 січня 2011 року 10:20 № 2а-17300/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Семенюк В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДержавної інспекції з контролю за цінами в місті Києві
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація № 3»
про стягнення економічних санкцій в розмірі 221 828,01 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -Петькун І.А.
від відповідача -не з'явився
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Державна інспекція з контролю за цінами в місті Києві (далі по тексту -позивач, Інспекція) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація № 3»(далі по тексту -відповідач, ТОВ «ЖЕО № 3») про стягнення економічних санкцій в розмірі 221 828,01 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при наданні послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в період з травня 2009 року по квітень 2010 року завищено тариф, встановлений нормами чинного законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 грудня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 10 грудня 2010 року.
Судове засідання, призначене на 10 грудня 2010 року, судом відкладалось на 17 січня 2011 року.
У судове засідання, призначене на 17 січня 2011 року, жодна зі сторін не з'явилась, у зв'язку з чим суд відклав розгляд справи на 31 січня 2011 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до змісту частини другої статті 17, частини першої статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” та з урахуванням положень частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України така адреса вважається достовірною, а повістка, направлена за нею, врученою юридичній особі.
Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
6 вересня 2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в місті Києві проведено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕО № 3»з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги за період з травня 2009 року по квітень 2010 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 06.09.2010р. № 207 (далі по тексту -акт перевірки), який підписаний головним бухгалтером підприємства Бородіною Т.Ю.
Відповідно до висновку акту перевірки у період з травня 2009 року по квітень 2010 року відповідачем порушено вимоги пункту 2 Розпорядження КМДА «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення» від 29.04.2009р. № 520 (далі по тексту -Розпорядження від 29.04.2009р. № 520), пункту 2 Розпорядження КМДА «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»від 31.08.2009р. № 981 (далі по тексту -Розпорядження від 31.08.2009р. № 981), пункту 2 Розпорядження КМДА «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні, послуги з централізованого опалення»від 15.10.2009р. № 1192 та пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»від 21.05.2005р. № 630 (далі по тексту - Постанова КМУ від 21.05.2005р. № 630) в частині застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання та включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуги
На підставі акта перевірки 13 вересня 2010 року позивачем винесено припис № 116 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін, яким зобов'язано позивача в місячний термін усунути порушення державної дисципліни цін шляхом проведення перерахунку із споживачами за послугу з центрального опалення. Вказаний припис отримано відповідачем 29.10.2010 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія поштового повідомлення.
Крім того, на підставі акту перевірки позивачем прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 13.09.2010р. за № 115 на загальну суму 221 828,01 грн., з яких 73 942,67 грн. - сума необґрунтовано отриманої виручки, 147 885,34 грн. -штрафні санкції.
В той же день 13 вересня 2010 року позивачем направлено на адресу відповідача письмову претензію № 152-07/4-3101 з проханням забезпечити останнього виконати рішення від 13 вересня 2010 року № 115 та перерахувати в доход державного бюджету суму необґрунтовано отриманої виручки у розмірі 73 942,67 грн. та суму штрафу у розмірі 147 885,34 грн.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 3 статті 19 Господарського кодексу України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері цін і ціноутворення - з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги.
Згідно з частиною 4 статті 19 Господарського кодексу України органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007р. № 877-V (далі по тексту - Закон України від 05.04.2007р. № 877-V).
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України від 05.04.2007р. № 877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.
Відповідно до преамбули Закону України «Про ціни та ціноутворення»від 03.12.1990р. № 507 (далі по тексту - Закон України від 03.12.1990р. № 507), Україна згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Законом України «Про економічну самостійність України»самостійно здійснює політику цін. Закон визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки.
Згідно статей 1, 2 Закону України від 03.12.1990р. № 507, законодавство України про ціноутворення складається з цього Закону та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.
Цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.
Положеннями статті 4 Закону України від 03.12.1990р. № 507 визначено компетенцію Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення, відповідно до якої останній: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, електроенергетики, централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України від 03.12.1990р. № 507 державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною 2 статті 13 вищезазначеного Закону передбачено, що контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000р. №1432 «Про Державну інспекцію з контролю за цінами»утворено Державну інспекцію з контролю за цінами та зобов'язано Міністерство економіки подати у місячний термін в установленому порядку Кабінетові Міністрів України проект Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. № 1819 затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами (далі по тексту -Положення), відповідно до пункту 3 якого основними завданнями Держцінінспекції є: організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів); проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.
Згідно з пунктом 11 цього Положення Держцінінспекція має територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення.
За змістом підпункту 2 пункту 4 Положення Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.
Відповідно до пункту 5 Положення Державна інспекція з контролю за цінами має право: 1) проводити відповідно до законодавства перевірку бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників, що відображаються у розрахункових документах незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням цін (тарифів); знайомитися з установчими документами та свідоцтвом про державну реєстрацію; перевіряти у посадових осіб, відповідальних за формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи, що посвідчують особу; проводити перевірку достовірності даних, наведених у документах з питань порядку формування, встановлення та застосування державних фіксованих та регульованих цін; 2) одержувати відповідно до законодавства письмові пояснення, довідки, документи, матеріали з питань, що виникають під час перевірки порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи (їх копії) про рівень і економічну обґрунтованість цін (тарифів) на товари, роботи та послуги, їх техніко-економічні характеристики, ефективність, споживчі властивості тощо; 3) обстежувати в установленому порядку виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання, що використовуються для виготовлення, зберігання й реалізації товарів і сировини, організації та надання послуг; 4) вимагати відповідно до законодавства усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), а також здійснення перерахунку вартості товарів, робіт і послуг, ціни (тарифи) на які сформовані, встановлені та/або застосовані з порушенням законодавства (якщо фактичну оплату товарів, робіт та послуг не проведено) для розрахунків із споживачами; 5) приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів); 6) відповідно до вимог законодавства розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконанням вимог органів державного контролю за цінами; 7) залучати спеціалістів органів виконавчої влади, а також суб'єктів господарювання (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до її компетенції; 8) скасовувати розпорядчі документи своїх територіальних органів (припис, розпорядження, рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій), а також винесені ними постанови про накладення адміністративних стягнень; 9) проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін (тарифів), на які запроваджене державне регулювання; 10) здійснювати моніторинг цін (тарифів) та проводити цінові дослідження на споживчому та товарних ринках; 11) одержувати відповідно до законодавства копії платіжних документів, що підтверджують факт перерахування до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій; 12) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення; 13) надсилати до правоохоронних органів матеріали перевірок щодо дій, які містять ознаки злочину; 14) вчиняти інші дії в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Згідно з Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. №298/519, прийняття таких рішень за фактами порушення державної дисципліни цін покладено на Держцінінспекцію та відповідні державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
За таких підстав, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах є Державна інспекція з контролю за цінами в м. Києві.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем, відповідно до покладених на нього завдань у межах своєї компетенції здійснено законну перевірку відповідача щодо дотримання порядку державної дисципліни цін на житлово-комунальні послуги Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація № 3», встановлено порушення вимог пункту 2 Розпорядження від 29.04.2009р. № 520, пункту 2 Розпорядження від 30.08.2009р. № 981, пункту 2 Розпорядження від 15.10.2009р. № 1192 та пункту 12 Постанови КМУ від 21.07.2005р. № 630, в результаті чого відбулося необгрунтоване нарахування коштів на суму 79 001,53 грн. З урахуванням часткової сплати суми необгрунтовано отриманої виручки за послугу з опалення за період з травня 2009 року по квітень 2010 року сума складає 71 765,19 грн.
Крім того, з 01.07.2010р. відповідачем при розрахунках зі споживачами за послугу з опалення (при врахуванні плати за 1 м.кв.) за адресою: м. Київ, вул. Юрківська, 28, використовувався тариф на рівні, встановленому Розпорядженням КМДА «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»від 31.05.2010р. № 392 відповідно до якого тариф на комунальні послуги з централізованого опалення за одиницю виміру за місяць становить 184,4 грн./Гкал.
В свою чергу слід зазначити, що зазначеним вище розпорядженням встановлені тарифи на виробництво теплової енергії тільки для двох виробників -АЕК «Київенерго»та ЗАТ»ДарТЕЦ», які враховуються для виконавців послуг з опалення. Іншим виробникам теплової енергії вартість виробництва затверджено окремими розпорядженнями КМДА. Враховуючи, що для відповідача вартість виробництва теплової енергії не затверджена окремим розпорядженням КМДА, відповідно відповідач повинен був застосовувати тарифи на теплову енергію встановленні розпорядження КМДА від 30.11.2009р. № 1333, відповідно до якого тариф на комунальні послуги з централізованого опалення за одиницю виміру за місяць становить 130,6 грн./Гкал.
Наказом Міністерства економіки України від 07.03.2007р. № 67, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.03.2007р. за № 222/13489 затверджено «Порядок надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з вивезення побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів».
Відповідно до підпункту 3.4 зазначеного наказу звернення виконавців/виробників до вповноваженого органу щодо перегляду тарифів подається за наявності висновків територіального органу Державної інспекції з контролю за цінами щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг.
Для надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг, виконавці/виробники подають до територіального органу Державної інспекції з контролю за цінами письмове звернення та документи за таким переліком:
лист щодо обґрунтування необхідності зміни тарифів разом з економічним аналізом фактичних витрат на житлово-комунальні послуги;
річний план виробництва житлово-комунальних послуг на підставі фактичного та прогнозованого обсягу надання послуг з урахуванням техніко-економічних факторів;
стандарти, нормативи, норми, технологічні регламенти щодо виробництва житлово-комунальних послуг;
розрахунок планових витрат з операційної діяльності виробництва житлово-комунальних послуг з техніко-економічним обґрунтуванням статей витрат;
розрахунок планових адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат з техніко-економічним обґрунтуванням статей витрат;
розрахунок планових фінансових витрат, пов'язаних з основною діяльністю;
копії договорів із організаціями, підприємствами, іншими суб'єктами господарювання, укладених для забезпечення основної діяльності;
розрахунок витрат, пов'язаних із сплатою податку на прибуток.
Документи, що подаються до територіального органу Державної інспекції з контролю за цінами, повинні бути підписані керівником суб'єкта господарювання та завірені в установленому законодавством порядку.
Отже, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, відповідач у разі необхідності затвердження тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії власною котельнею мав отримати висновок Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві щодо економічного обґрунтування витрат на зазначені послуги та подати на затвердження до Київської міської державної адміністрації. Будь-яка інформація щодо звернення відповідача для отримання вказаного вище висновку та його подання на затвердження в матеріалах справи відсутня.
Частиною першою статті 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, встановлено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Відповідно до пункту 3.1 Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України “Про затвердження інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами” від 03 грудня 2001 року №298/519, державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
Як вже зазначалося вище, на підставі перевірки 6 вересня 2010 року складений акт № 207 та 13 вересня 2010 року винесено припис № 116, рішення № 115 про застосування економічних санкцій за порушення ТОВ “ЖЕО №3»” державної дисципліни цін та претензію №152-07/4-3101, що були відправленні відповідачу із супровідним листом від 15 вересня 2010 року № 152-07/4-3129 та отримані уповноваженою особою відповідача 17 вересня 2010 року, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення.
Відповідач не погоджуючись з рішенням позивача 5 жовтня 2010 року звернувся зі скаргою до Державної інспекції з контролю за цінами.
За результатами розгляду вказаної скарги на рішення Державної інспекції з контролю за цінами у м. Києві від 13.09.2010р. № 115 Державною інспекцією з контролю за цінами надано відповідь скаржнику про відсутність підстав для скасування зазначеного рішення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація № 3»(м. Київ, вул. Автозаводська, 99/4 А) в доход державного бюджету на р/р 31115106700006, одержувач УДК в Оболонському районі м. Києва, банк одержувача ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 22883342 суму необґрунтовано отриманої виручки у розмірі 73 942 (сімдесят три тисячі дев'ятсот сорок дві) 67 коп. та штраф в розмірі 147 885 (сто сорок сім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) 34 коп.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя А.І. Савченко
Постанову складено в повному обсязі та підписано 7 лютого 2011 року.