ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 листопада 2011 року письмове провадження № 2а-11663/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу
за позовом Одарченка Юрія Віталійовича народного депутата України
до Голови Державної судової адміністрації України Кирилюка Руслана Івановича
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними дій Голови ДСА України під час розгляду депутатського запиту № 11-10/1172 від 08.07.2011 щодо незадоволення вимоги про надання роздруківки технічного логу автоматичного розподілу справи ОСОБА_3, що розглядалася у Печерському районному суді м. Києва; про зобов'язання відповідача протягом 3 днів з моменту набрання постановою суду законної сили надати Одарченку Ю.В. роздруківку технічного логу автоматичного розподілу судді по справі ОСОБА_3, що розглядалася Печерським районним судом міста Києва.
Відповідач проти позову заперечував, посилався на те, що право народного депутата на запит є обмеженим, а запитувана позивачем інформація не є публічною і не може підпадати під критерії, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації».
У зв'язку з тим, що позивач просив суд розглянути справу за його відсутності, а відповідач не заперечував проти розгляду справи у письмовому провадженні, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
08.07.2011 позивач звернувся до відповідача з депутатським запитом № 11/10-1172 щодо перевірки неупередженості автоматичного розподілу справи ОСОБА_3, в якому вимагав:
- витребувати із Печерського районного суду м. Києва базу даних КП «ДЗС»(Комп'ютерна програма «Діловодство загальних судів»- примітка суду);
- доручити ДП «Інформаційні судові системи»проаналізувати базу даних та отримати повний протокол (лог) автоматичного розподілу (або розподілів) кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3;
- роздрукувати та надіслати Одарченку Ю.В. повний технічний протокол (лог) автоматичного розподілу справи за обвинуваченням ОСОБА_3 (а у випадку, якщо їх було декілька -роздрукувати та надіслати їх всі).
21.07.2011 відповідачем надана відповідь на звернення позивача, в якій зазначив, що на виконання доручення ДСА України працівниками державного підприємства «Інформаційні судові системи»проаналізовано базу даних комп'ютерної програми «ДЗС»Печерського районного суду міста Києва та станом на 21.07.2011 сторонніх втручань у базу даних не виявлено. Також у відповіді зазначено, що обрання судді Кірєєва Р.В. головуючим у справі за обвинуваченням ОСОБА_3 здійснено автоматизованою системою відповідно до чинного законодавства, та наголошено, що несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду має наслідком відповідальність, встановлену законом.
Порядок подання народним депутатом депутатського звернення та реагування на нього адресата визначений Конституцією України та Законом України «Про статус народного депутата України».
Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про статус народного депутата України»при виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 6 цього Закону народний депутат у порядку, встановленому законом: звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому цим Законом і законом про Регламент Верховної Ради України.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 15 Закону України «Про статус народного депутата України»народний депутат має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
Депутатський запит - це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.
Президент України, керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, до яких звернуто запит, зобов'язані повідомити народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України у письмовій формі про результати розгляду його (їх) запиту у п'ятнадцятиденний строк з дня його одержання або в інший, встановлений Верховною Радою України, строк.
Відповідно до ч.8 ст.15 Закону України «Про статус народного депутата України»відповідь надається в обов'язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено запит, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об'єднання громадян, на ім'я яких було направлено запит.
Як встановлено судом та не заперечується позивачем, відповідач надав у встановленому порядку позивачу відповідь на депутатський запит.
Разом з тим, як вбачається з позовної заяви, позивач не згоден зі змістом відповіді, наданою йому відповідачем на депутатський запит.
Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Національного банку України про офіційне тлумачення положень статті 86, частини другої статті 89 Конституції України, частини другої статті 15, частини першої статті 16 Закону України "Про статус народного депутата України" (справа про звернення народних депутатів України до Національного банку України) від 5 березня 2003 року № 5-рп/2003 , справа № 1-6/2003, у частині першій статті 86 Конституції України не окреслено коло питань, вирішення яких народний депутат України може ініціювати у своєму запиті, однак зміст запиту має бути пов'язаний з компетенцією адресата (абз.3 п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 5 березня 2003 року № 5-рп/2003, справа № 1-6/2003).
Законом України «Про статус народного депутата України»народні депутати не уповноважені на здійснення контролю за дотриманням порядку автоматичного розподілу справ між суддями, а також правопорядку в цілому. Здійснення нагляду за додержанням законів відповідно до Конституції України та Закону України «Про прокуратуру»покладено на Генерального прокурора України та прокурорів.
У випадку якщо у позивача існувала обґрунтована підозра вчинення злочину певними службовими особами під час забезпечення автоматичного розподілу справ між суддями, зокрема, кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3, позивач мав право у встановленому ст. 95 Кримінально-процесуального кодексу України порядку звернутися до прокурора, органу дізнання, слідчого чи судді з заявою про злочин.
Таким чином посилання позивача на ч.3 ст.19 Закону України «Про статус народного депутата України»не можуть бути прийняті у якості належного обґрунтування його позовних вимог про надання йому доступу до роздруківки технічного логу автоматичного розподілу справи ОСОБА_3.
Як вбачається з пояснень відповідача, тексту позовної заяви позивач вважає обмеженим його право у доступі до публічної інформації. У той же час позивач вимагає надати йому технічний лог -результат опрацювання машиночитних даних під час функціонування комп'ютерної програми.
Як зазначено в Законі України «Про авторське право і суміжні права»комп'ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).
Цілком ймовірно, що для досягнення мети поставленої перед комп'ютерною програмою її розробник може впроваджувати технічні засоби контролю функціонування як самої програми так і контролю за стороннім втручанням в процес обробки даних. У той же час існування таких технічних рішень не регулюється нормами права та не може створювати інформацію у розумінні Законів України «Про інформацію»та «Про доступ до публічної інформації».
Взаємодія між розробником комп'ютерної програми -суб'єктом підприємницької діяльності та експлуатантом - державною установою регулюються договором, завданням на розробку та технічними умовами експлуатації, а не інформаційним законодавством на основі якого побудовано позов.
У разі, якщо розроблена на замовлення відповідача комп'ютерна програма не відповідає вимогам технічного завдання, у тому числі і в частині виключення можливого стороннього втручання в її діяльність, мають наставати наслідки, передбачені Цивільним кодексом України. Дослідженню в цьому випадку будуть підлягати технічні властивості програмного продукту.
У спорі ж що розглядається розробник надав відповідь про відсутність стороннього втручання в програму. За відсутності спору щодо придатності комп'ютерної програми, така відповідь є цілком достатньою для вирішення питання поставленого в депутатському запиті № 11/10-1172.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, спростував доводи позивача, викладені у позовній заяві.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові Одарченка Юрія Віталійовича -народного депутата України відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Арсірій Р.О.