ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
12 жовтня 2011 року № 2а-8808/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіларм"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
про , скасування рішення від 03.06.2011 року № 00002304
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стіларм»(надалі -Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (надалі -Відповідач) про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень № 0000702304 від 03.06.11 р., № 0000712304 від 03.06.11 р.
Як вбачається з позовної заяви та наданих письмових обґрунтувань, Позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акту перевірки від 13.05.2011 року № 230/1-23-40-30264554 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо порушення Позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198; п. 201.1, 201.2, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 (надалі -Кодекс); пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Позивач також вказує на те, що висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень Позивачем вимог вищевказаного Закону та Кодексу при формуванні податкового кредиту базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками про завищення податкового кредиту, Позивач посилається на те, що податковий кредит сформований позивачем відповідно до вимог Закону, на підставі належно оформлених податкових накладних. За наведених обставин, представник Позивача просить суд визнати дії Відповідача протиправними та, як наслідок, скасувати спірні податкові повідомлення -рішення.
Відповідач, в свою чергу, з посиланнями на письмові заперечення, проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що перевіркою було встановлено господарські взаємовідносини Позивача з ТОВ «Айбіес Профіт»(код ЄДРПОУ 37193820). В даному випадку, контролюючий орган, обґрунтовуючи власну правову позицію, посилається на те, що, відповідно до бази даних ДПІ у Печерському р-ні м. Києва у ТОВ «Айбіес Профіт»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина для здійснення господарської діяльності. Також, представник Відповідача посилається на те, що ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено вчинення дій з боку ТОВ «Айбіес Профіт»у формі не додержання в момент вчинення правочину стороною вимог ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
З огляду на вищезазначене, посилаючись на ст. 216 ЦК України, представник Відповідача підтримує позицію податкового органу щодо визнання Договору, укладеного між Позивачем та ТОВ «Айбіес Профіт»- нікчемним, як наслідок -правомірного збільшення Позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на підставі Наказу № 1305 від 29.04.2011 р. та направлення на перевірку № 1061/23-40 від 06.05.2011 р. було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіларм»(код ЄДРПОУ 30264554) з питань правових відносин з ТОВ «Айбіес Профіт»(код ЄДРПОУ 37193820) за період з 01.12.2010 р. по 28.02.2011 р. За результатами перевірки складено Акт від 13.05.2011 року № 230/1-23-40-30264554.
Відповідач зазначає, що перевіркою було встановлено порушення Позивачем пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період всього в розмірі 177 013 грн., в тому числі за грудень 2010 року -177 013 грн., та порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198; п. 201.1, 201.2, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 I, що, в свою чергу, призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період у розмірі 308 977 грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 216 498 грн., лютий -94 479 грн.
Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними в Акті перевірки, Позивач звернувся до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва із запереченнями на Акт перевірки від 24.05.11 р. № 152, в яких просив скасувати вищевказаний Акт з посиланням на те, що ТОВ «Стіларм»виконувало свої зобов'язання за укладеним Договором, вмотивовуючи це складеними між сторонами первинними документами, оформленими, на думку Позивача, відповідно до вимог чинного законодавства.
На заперечення Позивача до Акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено Лист-відповідь (від 31.05.2011 року № 8857/10-2340), в якому контролюючий орган зазначає, що згідно отриманого Акту перевірки від ДПІ у Печерському районі м. Києва про проведення аналізу діяльності ТОВ «Айбіес Профіт»з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 28.02.11 р. № 301/23-2/37193820 від 29.03.2011 р., у контрагента Позивача ТОВ «Айбіес Профіт»відсутній об'єкт оподаткування по податку на додану вартість за операціями з підприємствами -постачальниками. Тому, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва вважає доводи, викладені в запереченні не обґрунтованими, а заперечення таким, що не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, керуючись п. 86.8 ст. 86 Кодексу, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва винесено спірні податкові повідомлення -рішення, а саме:
від 03.06.11 р. № 0000702304, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 388 721 грн., в тому числі: за основним платежем 310 997 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 77 744 грн.
від 03.06.11 р. № 0000712304, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 221 266 грн., в тому числі: за основним платежем 177 013 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 44 253 грн.
Прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень мотивовано доводами Акту перевірки, за якими між підприємствами було укладено нікчемний Договір № 22/11-10 від 22.11.10 р., згідно якого Постачальник (ТОВ «Айбіес Профіт») зобов'язується поставити та передати у власність в обумовлені договором строки Покупцеві (ТОВ «Стіларм») товар (двері, плити вогнестійкі, системи контролю доступу, автоматику для воріт та супровідні товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього грошову суму відповідно до умов цього Договору.
Оцінивши докази, які є у справі, Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Так, за вищевказаним Договором, загальна кількість товару у партії, що підлягає поставці, номенклатура товару, якісні та кількісні характеристики, асортимент, визначається Сторонами у специфікаціях, які є Додатками до цього Договору.
Відповідно до пп. 3.1 п. 3 Договору, оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування на розрахункових рахунок Постачальника протягом п'яти банківських днів з дня поставки товару.
Як встановлено Судом, однією з підстав, на основі якої Відповідачем зроблений висновок про заниження Позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту та, як наслідок -донарахування Позивачу суми податку на додану вартість є те, що правочин між Позивачем та ТОВ «Айбіес Профіт»був визнаний нікчемним в силу закону, оскільки, на думку Відповідача, цей Договір не відповідає загальним умовам дійсності правочину, та є таким, що не мав на меті настання реальних наслідків. Зокрема, на думку Відповідача з посиланням на ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі не додержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави та суспільства, моральним засадам, такий право чин може бути визнаний нікчемним.
Приходячи до такого, податковий орган зазначає наступне.
Так, в Акті перевірки ТОВ «Айбіес Профіт»ДПІ у Печерському районі м. Києва зазначено, що останній здійснював свою діяльність, спрямовану на виконання операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.
Відповідач зазначив, що згідно матеріалів, наданих ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, вбачається, що юридичною особою ТОВ «Айбіес Профіт»вчинено дії, які є недодержанням в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Мотивуючи винесені спірні податкові повідомлення -рішення контролюючий орган посилається на те, що згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, з посиланням на Акт перевірки, зазначає, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а отже не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. З огляду на зазначене, в ході перевірки, на думку Відповідача, не підтверджено наявності поставок товарів (послуг) у грудні 2010 року, січні -лютому 2011 року, з чого контролюючий орган робить висновок про відсутність мети на настання реальних наслідків між ТОВ «Айбіес Профіт»та його контрагентами, в даному випадку -Позивачем.
Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, єдиною умовою, за якої правочин вважається нікчемним є порушення публічного порядку.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Частиною 4 ст. 72 КАС України встановлено, що виключно вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний поступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце та чи вчинене воно цією особою.
Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 72 КАС України, станом на час розгляду даної справи компетентним органом не було встановлено наявності умислу у директора ТОВ «Айбіес профіт»Ружинського І.І. на укладення угоди, в порушення публічного порядку.
Зокрема, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь -які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.
Так, з метою забезпечення приписів ч. 4 та 5 ст. 11 КАС України, судом вжито передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо витребування доказів з власної ініціативи, а саме у ДПІ у Печерському районі м. Києва витребувано додаткові докази по справі стосовно ТОВ «Айбіес Профіт»щодо декларування та сплати останнім власних податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі по взаємовідносинах з Позивачем.
На виконання вимог Окружного адміністративного суду м. Києва ДПІ у Печерському районі м. Києва надано пакет документів стосовно ТОВ «Айбіес Профіт», а саме: належним чином завірені копії податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5 (розшифровка в розрізі контрагентів), за період, що охоплює 01.12.2010 року -28.02.2011 року; копію Акту перевірки з додатками ТОВ «Айбіес Профіт»та витяг зворотного боку облікової картки останнього за період, в якому виникли спірні правовідносини.
Дослідивши дані документи, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку про помилковість твердження Відповідача щодо порушення контрагентом Позивача публічного порядку в розрізі замаху на незаконне заволодіння майном Держави (в даному випадку -коштами), з огляду на те, що ТОВ «Айбіес Профіт»в повній мірі задекларовано свої податкові зобов'язання по договірних взаємовідносинах з Позивачем, а саме: за січень місяць 2011 року в сумі 1082494, 30 грн. (ПДВ -216 498, 86 грн.), за грудень місяць -885065, 65 грн. (ПДВ -177013, 13 грн.)
Крім того, згідно зворотного боку облікової картки ТОВ «Айбіес Профіт», станом на грудень місяць 2010 року - лютий місяць 2011 року у останнього відсутня недоїмка по сплаті податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).
За таких підстав, враховуючи ст. 215 ЦК України, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку про те, що доводи Відповідача щодо неправомірності задекларованих Позивачем показників податкового кредиту з податку на додану вартість з посиланням на нікчемність Договору в частині не додержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави та суспільства, моральним засадам, не підтверджується наявними у справі доказами.
В той же час, Окружний адміністративний суд м. Києва не бере до уваги доводи Відповідача стосовно нікчемності Договору, укладеного між Позивачем та ТОВ «Айбіес Профіт»в частині того, що правочин не мав на меті настання реальних наслідків.
Так, Відповідач зазначає, що на його думку спірні договірні взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «Айбіес Профіт»не могли бути реалізовані фактично, оскільки, згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва загальна чисельність працюючих на ТОВ «Айбіес профіт»складає одну особу. Основні засоби відсутні. А отже, укладений Договір не був спрямований на настання реальних наслідків, що обумовлені ним.
Натомість, в підтвердження фактичного виконання Договору, укладеного між ТОВ «Айбіес Профіт»та Позивачем, останнім в судовому засіданні надано документи, що підтверджують товарність здійсненої операції, а саме: Специфікації по Договору № 22/11-10 від 22.11.2010 року, рахунки на оплату товару та видаткові накладні.
Крім того, з метою встановлення фактичності виконання Договірних взаємовідносин та правомірності заявленого податкового кредиту, Позивачем надано належним чином завірені копії Платіжних доручень на перерахування коштів на користь ТОВ «Айбіес Профіт»для оплати грошового зобов'язання по Договору № 22/11-10 від 22.11.2010 року.
Також, з метою підтвердження використання у власній господарській діяльності Позивача результатів за Договором з ТОВ «Айбіес Профіт», з боку Позивача в судовому засіданні надано докази реалізації товару, отриманого від ТОВ «Айбіес Профіт» партіями згідно видаткових накладних та довіреностей на отримання товару, за якими постачальником є ТОВ «Стіларм», а отримувачами, зокрема є: ТОВ «Тавекс ЛТД», ПП. «Укртехно», ПП. «Професійні системи безпеки», ТОВ «Аватех Груп»тощо. Належним чином завірені копії видаткових накладних та довіреностей, Позивачем додано для долучення до матеріалів справи.
До того ж, Судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Транспортна компанія «САТ»(код ЄДРПОУ 35646516) були укладені Договори на перевезення вантажів (товарів) № 3518 від 20.07.2009 року та Договір № 7065 від 21.08.2011 року, отриманих від ТОВ «Айбіес профіт»іншим замовникам Позивача в рамках власної господарської діяльності. З метою підтвердження даних фактів, судом до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії вищевказаних Договорів та супровідну товаро -транспортну документацію.
Виходячи з приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", виключно відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.
Щодо порушення Позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198; п. 201.1, 201.2, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 198.1. Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; п. 198.2. встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною; п. 198.3. передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 201.1. Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, передбачені Кодексом.
Відповідно до п. 201.2. Кодексу форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до п. 201.10. Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності належним чином оформлені податкові накладні та виписані ці накладні особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.
В даному випадку, з огляду на те, що Законом України "Про податок на додану вартість" встановлена єдина умова, що позбавляє платника податку на додану вартість права на податковий кредит, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає безпідставним посилання Відповідача на донарахування позивачу суми податку на додану вартість з посиланням на базу данних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів».
Крім того, відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну (персональну) відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору ТОВ «Айбіес Профіт»на користь Позивача було виписано наступні податкові накладні:
податкова накладна №402 від 01.12.10 р. на загальну суму 150 335, 88 грн. (в т.ч. 25 055, 98 ПДВ);
податкова накладна №403 від 13.12.10 р. на загальну суму 398 760, 24 грн. (в т.ч. 66 460, 04 грн.)
податкова накладна № 404 від 14.12.10 р. на загальну суму 392 088, 12 грн. (в т.ч. 65 348, 02 грн.)
податкова накладна № 405 від 27.12.10 р. на загальну суму 120 894, 54 грн. (в т.ч. 20 149, 09 ПДВ);
податкова накладна №18 від 03.01.11 р. на загальну суму 300 542,16 грн. (в т.ч. 50 090,36 грн. ПДВ)
податкова накладна №19 від 17.01.11 р. на загальну суму 198451,00 грн. (в т.ч. 166 408,50 грн. ПДВ)
податкова накладна №58 від 01.02.11 р. на загальну суму 196 438, 35 грн. (в т.ч. 82 739,79 грн. ПДВ)
податкова накладна № 59 від 14.02.11 р. на загальну суму 70 436,47 грн. (в т.ч. 11 739,43 грн. ПДВ)
Так, в підтвердження власної правової позиції, Позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії вищевказаних податкових накладних.
Оскільки матеріали справи містять податкові накладні надані позивачу його контрагентом, видаткові накладні, платіжні доручення на перерахування коштів, а відповідачем в Акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати ним податку на додану вартість до бюджету, наявності вироку в кримінальній справі, суд приходить до висновку про неправомірність посилань відповідача, викладених в акті перевірки щодо нікчемності правочину в частині посилань на відсутність намірів сторін по Договору щодо настання реальних наслідків.
Крім того, як вбачається з офіційного сайту Державної податкової служби України (http://www.sta.gov.ua/control/uk/vat/search), ТОВ «Айбіес Профіт»зареєстровано платником податку на додану вартість 16.07.2010 року та має Свідоцтво платника ПДВ № 100293566, видане 16.07.2010 року, яке на даний час не скасовано. Даний номер свідоцтва міститься в вищезазначених податкових накладних.
Також, як встановлено судом, послуги по Договору, отримані Позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.
Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.
Як вбачається з пояснень Позивача, та не заперечувалось відповідачем, на момент укладання Договору між Позивачем та ТОВ «Айбіес Профіт», і на момент виконання вказаного Договору, ТОВ «Айбіес Профіт», як юридична особа було внесено в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.
Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
А тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає висновки Акту перевірки такими, що не підтверджуються доказами, зібраними в ході судового слідства у справі, у зв'язку з чим податкові повідомлення - рішення № 0000702304 від 03.06.11 р., № 0000712304 від 03.06.11 р. підлягають скасуванню як протиправні.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і правильного вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіларм»в даному випадку підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94-97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000702304 від 03.06.2011р., №0000712304 від 03.06.2011 р Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя П.О. Григорович