ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 листопада 2011 року 12:55 № 2а-14856/11/2670
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 10.05.2011 р. № 0000482202
Суддя Добрянська Я.І.
Секретар судового засідання Юзина О.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 438/12-01 від 01.10.2011 р.)
від відповідача: не прибув
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.11.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр»з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 10.05.2011 р. № 0000482202.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-14856/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 17.11.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд:
- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 10.05.2011 року № 0000482202 щодо нарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 145 640,00 грн. та застосуванню до позивача штрафної санкції в сумі 36 410,00 грн. в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.13.2 ст.13, п.16.13 ст.16 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями щодо заниження податку на дохід нерезидента на загальну суму 145 640, 00 грн., а отже оскаржуване податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач в судове засідання 17.11.2011 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.
Однак в минулому судовому засіданні 03.11.2011 р. представник відповідача проти позову заперечив та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, зважаючи на встановлення перевіркою позивача порушення останнім вимог п.13.2 ст.13, п.16.13 ст.16 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, внаслідок чого було занижено податок на дохід нерезидента на загальну суму 145 640, 00 грн.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
За результатами планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр»Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було складено Акт про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр»(код ЄДРПОУ 35076430) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 року за № 201/1-23-60/35076430 від 18 квітня 2011 року (далі по тексту - Акт перевірки), в якому встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема п.13.2 ст.13, п.16.13 ст.16 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, внаслідок чого позивачем було занижено податок на дохід нерезидента на загальну суму 145 640, 00 грн.
За наслідками встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 10.05.2011 року № 0000482202, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 145 640,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 36 410,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 10.05.2011 року № 0000482202, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, перевіркою було встановлено здійснення позивачем виплати нерезидентам доходу джерелом походження з України за право використання ліцензійного програмного забезпечення, а саме, позивачем перераховано дохід (роялті) компанії Bilisim Cozumleri AS»(Туреччина) у загальній сумі 171 549,61 доларів США (еквівалент дорівнює 1 347 361,93 грн.) та компанії Bilgisayar Anonim Sirketi»(Туреччина) у загальній сумі 22 500,00 доларів США (еквівалент дорівнює 109 039,50 грн.).
Як також видно з наявних матеріалів справи, зазначені кошти були виплачені позивачем нерезидентам в якості доходу джерелом походження з України за право використання ліцензійного програмного забезпечення на підставі укладеної ліцензійної угоди з компанією Bilisim Cozumleri AS»(Туреччина) від 04.06.2007 р. та договору про надання прав на використання ліцензійного продукту з компанією vus Bilgisayar Anonim Sirketi»(Туреччина) № 118288-2008 від 20.06.2008 р.
Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комп'ютерні програми.
Згідно з ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Одним із майнових прав інтелектуальної власності п. 2 ч. 2 ст. 424 Цивільного кодексу України визначено виключне право суб'єкта права інтелектуальної власності дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.
При цьому, ст. 419 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.
Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено роялті як платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.
Крім того, визначення поняття «роялті»міститься в Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності»№ 1185 від 03.10.2007 року, а саме: роялті - це ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності.
Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 ст. 13 Закону за ставкою у розмірі 15 відсотків від суми виплати та за її рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Так, законом України № 37/98-ВР від 16.01.1998 р. ратифікована Угода між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід та майно.
Згідно з п. 1 ст. 7 зазначеної Угоди, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.
Відповідно до положень статті 12 вказаної Угоди, роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися тільки в цій другій Державі, якщо цей резидент є фактичним бенефіціаром цих роялті. Однак ці роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 10 процентів валової суми всіх платежів.
Таким чином, зазначена Угода між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід та майно, дозволяє здійснювати оподаткування роялті як в одній Договірній Державі, так і в другій Договірній Державі, і не зобов'язує оподатковувати в обов'язковому порядку роялті в Договірній Державі, в якій вони виникають, при їх одночасному оподаткуванні в іншій Договірній Державі.
Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, передбачено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.
Як видно з Акта перевірки (стор. 26), контролюючим органом зазначено, що позивач має належним чином легалізовані довідки, видані Міністерством фінансів Турецької республіки, які підтверджують, що компанії VA Bilisim Cozumleri AS»та Bilgisayar Anonim Sirketi»дійсно є резидентами Турецької республіки у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною (Урядом України) та Турецькою республікою.
Також, копії зазначених довідок було надано позивачем до матеріалів справи, в яких підтверджено, що вказані компанії в країні резиденства були платниками податку на прибуток у 2008, 2009, 2010 роках.
В Акті перевірки та у заперечені на позовну заяву відповідач зазначає про відсутність в позивача вказаної вище довідки саме за 2009 рік, однак в довідці 2011 р. (копія якої також наявна в матеріалах справи) вказано період 2008-2009 р.р., що відповідно спростовує твердження відповідача.
Зважаючи на викладене вище, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми наведеного законодавства України, суд вважає, що позивачем були виконані вимоги чинного податкового законодавства України щодо звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, при тому, що Угода між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід та майно не зобов'язує оподатковувати в обов'язковому порядку роялті в Договірній Державі, в якій вони виникають, при їх одночасному оподаткуванні в іншій Договірній Державі.
Суд також зазначає, що доказів щодо не сплати компаніями A Bilisim Cozumleri AS»та Bilgisayar Anonim Sirketi»в країні їх резиденства (Туреччині) податку з доходу джерелом походження з України за право використання ліцензійного програмного забезпечення, отриманого на підставі укладених ліцензійних угод із позивачем -відповідачем до матеріалів справи надано не було.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість як позивач надав суду обґрунтовані пояснення та допустимі докази в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 10.05.2011 року № 0000482202 щодо нарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 145 640,00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 36 410,00 грн.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя: Я.І. Добрянська
Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 18.11.2011 р.