ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 1/177
м. Київ
17 листопада 2011 року 11:25 № 2а-8201/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна фірма
"МЖКбуд"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
від 25.05.2011 р. № 0004552307/0,
за участю представників сторін:
представник позивача Киринчук В.М.;
представник відповідача Диба Ю.Д.;
свідок ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1,
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
07 червня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна фірма "МЖКбуд" (далі - позивач, ТОВ "ВБФ "МЖКбуд") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Печерському р-ні м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2011 р. № 0004552307/0 (далі - ППР № 0004552307/0).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2011 року позовну заяву у справі № 2а-8201/11/2670 залишено без руху у зв'язку з недоліками позовної заяви. Позивачу було встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 21 червня 2011 року. Станом на 21 червня 2011 року позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-8201/11/2670.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2011 року закінчено підготовче провадження у справі № 2а-8201/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до ППР № 0004552307/0 ДПІ у Печерському р-ні м. Києва згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України за порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України ТОВ "ВКФ "МЖКбуд" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50 706,00 грн., в тому числі за основним платежем -40 565,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -10 141,00 грн.
Зазначене ППР прийняте на підставі акта від 04.05.2011 р. № 476/23-7/13667585 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВКФ "МЖКбуд" (код за ЄДРПОУ 13667585) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Мертенс" (код за ЄДРПОУ 37102322) за період з 01.09.2010 року по 28.02.2011 року” (далі -Акт № 476/23-7/13667585).
Як свідчить Акт № 476/23-7/13667585, в ході проведення документальної перевірки працівниками ДПІ у Печерському р-ні м. Києва встановлено заниження ТОВ "ВКФ "МЖКбуд" податку на додану вартість на загальну суму 40 565,00 грн., в тому числі за жовтень 2010 року -13 715,00 грн., за листопад 2010 року -8 020,00 грн., за січень 2011 року -18 830,00 грн.
В Акті № 476/23-7/13667585 відповідач зазначив наступні обставини: за результатами направлення на адресу ТОВ "Мертенс" запитів про надання пояснень та документальних підтверджень від 15.02.2011 за № 4968/10/14-411 та від 18.03.2011 за № 10732/10/15-411 працівниками відповідача встановлено відсутність ТОВ "Мертенс" за своїм місцезнаходженням; працівниками відповідача отримано від ГВ ПМ ДПІ у Печерському р-ні м. Києва інформацію службовою запискою від 23.03.2011 за № 3879/2606/51 разом з висновком спеціаліста від 16.03.2011 за № 420 щодо почеркознавчого дослідження підпису посадової особи на податкових деклараціях з податку на додану вартість; під час перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з не наданням ТОВ "Мертенс" для перевірки договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товарів; перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу ТОВ "Мертенс" товарів (послуг) за період з 01.09.2010 по 28.02.2011, що підпадають під визначення ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.199 за № 334/94-ВР і Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 за № 168/97-ВР.
Викладене вище, на думку відповідача, свідчить про те, що ТОВ "Мертенс" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Як наслідок, фінансово-господарська діяльність ТОВ "Мертенс" здійснюється поза межами правового поля та фінансово-господарські взаємовідносини між ним та його контрагентами відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, 228 Цивільного кодексу України відповідач вважає нікчемними.
З урахуванням викладеного, в Акті № 476/23-7/13667585 зроблено висновок про порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року -13 715,00 грн., за листопад 2010 року -8 020,00 грн., за січень 2011 року -18 830,00 грн. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта № 476/23-7/13667585.
Позивач не погодився з висновками Акта № 476/23-7/13667585 та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивував свої позовні вимоги наступним: на момент здійснення спірних операцій ТОВ "Мертенс" було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість, мало ліцензію на право здійснення будівельної діяльності, звітувало до відповідача по податкам і зборам; відповідачем не наведено жодного доказу підтвердження вчинення директором ТОВ "Мертенс" порушення законодавства під час укладення і виконання правочину з позивачем; відповідачем не надано жодних доказів того, що укладення та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту за відповідні періоди, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру визначеного податкового кредиту.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "ВКФ "МЖКбуд", виходячи з наступних мотивів.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України); Податкового кодексу України (далі -ПК України); Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР); Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" (далі - Закон № 755-IV).
З матеріалів справи вбачається, що 13 вересня 2010 року між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ "Мертенс" (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 2010-13/09 про виконання будівельних робіт, відповідно до якого Субпідрядник зобов'язується за завданням Генпідрядника та з використанням матеріалів Генпідрядника виконати роботи по кладці цегляних стін на будівельному об'єкті (житлові будинки по вул. Чорновола, Дмитрівська, Полтавська в Шевченківському районі м. Києва). Зокрема, п. 6.1 даного Договору передбачено, що на період виконання робіт Генпідрядник забезпечує Субпідрядника електроенергією, водою, під'їзними шляхами, будівельними матеріалами та механізмами (баштовий кран).
Згідно розд. 2 вищезазначеного Договору виконані роботи, передбачені п. 1.1 Договору, Генпідрядник зобов'язується оплатити у розмірі 275,00 грн. з ПДВ за 1м3 кладки стін та перегородок у розмірі 60,00 грн. з ПДВ за 1м2. Виконані роботи оформлюються двосторонніми актами за формою № КБ-2в і № КБ-3. Оплата виконаних робіт проводиться протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ-3.
За результатами виконаних робіт сторони склали та підписали довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 за жовтень 2010 року -січень 2011 року на загальну суму 243 388,65 грн. (в т.ч. ПДВ -40 564,77 грн.). Виконання робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в за жовтень 2010 року -січень 2011 року на загальну суму 243 388,65 грн. (в т.ч. ПДВ -40 564,77 грн.).
Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт ТОВ "Мертенс" виписало на адресу ТОВ "ВКФ "МЖКбуд" податкові накладні на загальну суму 243 388,65 грн. (в т.ч. ПДВ -40 564,77 грн.), а саме:
- № 239 від 29.10.2010 на суму 82 290,00 грн. (в т.ч. ПДВ -13 715,00 грн.);
- № 296 від 30.11.2010 на суму 48 117,14 грн. (в т.ч. ПДВ -8 019,52 грн.);
- № 1059 від 30.12.2010 на суму 70 756,80 грн. (в т.ч. ПДВ -11 792,80 грн.);
- № 20 від 31.01.2011 на суму 42 224,71 грн. (в т.ч. ПДВ -7 037,45 грн.)., які підписані від імені ТОВ "Мертенс" ОСОБА_4 та скріплені печаткою підприємства.
Судом встановлено, що за виконані будівельні роботи ТОВ "ВКФ "МЖКбуд" розрахувалось шляхом перерахування на банківський рахунок ТОВ "Мертенс" безготівкових коштів на повну суму виконаних робіт, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.11.2010 за № 2913, від 25.11.2010 за № 2928, від 26.11.2010 за № 2958, від 13.12.2010 за № 3170, від 17.12.2010 за № 3245, від 28.12.2010 за № 3365, від 19.01.2011 за № 69, від 31.01.2011 за № 186, від 16.02.2011 за № 325, від 25.02.2011 за № 451, від 09.03.2011 за № 602, від 31.03.2011 за № 889, від 07.04.2011 за № 1024. Крім цього, факт оплати виконаних робіт зафіксовано на стор. 11 Акта № 476/23-7/13667585, що не заперечувалось відповідачем.
Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР (діяв до прийняття ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
При цьому пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Аналогічно п. 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд дійшов висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, сплата або нарахування сум податку на додану вартість в зв'язку з таким придбанням.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2010 року -січень 2011 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Мертенс", придбання будівельних робіт за договором від 13.09.2010 за № 2010-13/09.
Досліджуючи питання щодо реальності виконання та отримання позивачем будівельних робіт та придбання їх з метою використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.
Відповідно до наданих позивачем реєстраційних документів, статуту суд встановив, що ТОВ "ВКФ "МЖКбуд" здійснює діяльність в сфері загального, промислового та цивільного будівництва будівель та споруд, будівництва завершених будівель, виконує ремонтні роботи, виконує роботи по створенню проектної документації на будівництво, тощо.
В ході розгляду даної справи в якості свідка було викликано директора ТОВ "ВКФ "МЖКбуд" ОСОБА_3, який особисто підтвердив обставини щодо реальності укладення та виконання договору від 13.09.2010 за № 2010-13/09, використання результатів таких робіт в господарській діяльності підприємства.
Крім цього, реальність придбання позивачем будівельних робіт для подальшого використання їх у своїй господарській діяльності підтверджується також наданою представником позивача до суду копією договору від 26.03.2008 за № 25 на будівництво житлових будинків з підземними гаражами та об'єктами соціально-побутової сфери в кварталі обмеженому вул. Чорновола, вул. Дмитрівською та вул. Полтавською у Шевченківському районі м. Києва, укладеного між АТ ХК "Київміськбуд" та ТОВ "ВКФ "МЖКбуд".
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кодекс України та Закон України "Про податок на додану вартість" (діяв до прийняття ПК України) передбачають тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг) -це не підтвердження податковими накладними або оформлення їх з порушенням вимог встановлених нормами Закону чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України / пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР) (п. 198.6 ст. 198 ПК України; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).
Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача -ТОВ "Мертенс" був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та відповідно складати податкові накладні. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за жовтень 2010 року -січень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК України, п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
Доказів підтвердження того, що ТОВ "Мертенс" не мало адімінстративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем суду не надано.
Зокрема, суд не приймає до уваги висновок почеркознавчого дослідження від 16.03.2011 за № 420, складеного спеціалістом Сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві, що покладений в основу Акта № 476/23-7/13667585, оскільки відповідачем не було надано до суду належним чином засвідченої копії вироку у кримінальній справі (або відомості щодо існування такого), в якому були б встановлені факти, що мали б значення для всебічного та повного вирішення даної справи, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України.
Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ "ВКФ "МЖКбуд" з його контрагентом -ТОВ "Мертенс" здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Крім цього, суд не погоджується з висновками Акта № 476/23-7/13667585 про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ "ВКФ "МЖКбуд" і ТОВ "Мертенс", виходячи з нижченаведеного.
Частина 1 статті 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини 1 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною 2 статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина 3 цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 ЦК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до статті 18 Закону № 755-IV відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Суд звертає увагу, що позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.
У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що ТОВ "ВКФ "МЖКбуд" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2010 року - 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Мертенс", а висновки Акта № 476/23-7/13667585 про порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України є помилковими, відтак визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50 706,00 грн. є протиправним, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем ППР № 0004552307/0.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "ВБФ "МЖКбуд" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна фірма "МЖКбуд" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 25.05.2011 р. № 0004552307/0.
3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна фірма "МЖКбуд" за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги
Суддя Н.В. Клочкова