ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 листопада 2011 року № 2а-11984/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. суддів: Григоровича П.О., Каракашьяна С.К. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма»
до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
провизнання недійсним припису
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання недійсним припису № СК-421/11-742від 29.07.2011року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2011р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в попереднє судове засідання на 14.09.11р.
Ухвалою суду від 14.09.11р. по справі завершено підготовче провадження та призначено справу до колегіального розгляду на 06.10.11р.
Розгляд справи 06.10.11р. відкладався до 20.10.11р. у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача.
В судове засідання 20.10.11р. представник відповідача повторно не прибув в судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України, однак направив на адресу суду клопотання про перенесення судового розгляду.
У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Представник позивача, щодо розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.
У зв'язку із наведеним судом у судовому засіданні 20.10.11р. прийнято рішення про розгляду справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Працівниками Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 13.07.11р. складено Акт № 273/42/6-ап про порушення законів та інших нормативно-правових актів Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма»страхового законодавства (далі - Акт), а саме встановлено допущення позивачем порушень п. 37.1, 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У зв'язку із встановленням допущення позивачем ряду порушень Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 09.07.11р. винесено припис про усунення порушень законодавства за № СК-421/11-742.
Позивач не погоджується із зазначеним вище приписом в частині зобов'язання позивача усунення допущених порушень, оскільки висновки викладені в акті вважає хибними.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.
Як встановлено судом із наявних матеріалів справи відповідачем в результаті перевірки документів по страховій справі гр. ОСОБА_1 за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/7861278 від 16.04.10р. встановлено, що 25.03.11р. позивачем було отримано заяву про виплату страхового відшкодування від ОСОБА_2 у зв'язку з ДТП від 03.09.10, що сталося за участю забезпеченого транспортного засобу.
Як встановлено судом та не заперечувалось позивачем у судових засіданнях, від ОСОБА_2 позивачем було отримано повний пакет документів визначений у ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вказана обставина сторонами не заперечується, а тому у відповідності до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує додаткового доказування.
Судом встановлено, що 29.03.11р. позивачем було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, при цьому як підставу прийняття такого рішення позивачем вказано на несвоєчасність повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду.
Дійсно статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено обов'язок невідкладно повідомляти страховику про настання страхового випадку, однак не виконання даної умови не тягне за собою відмову у виплаті страхового відшкодування, але є підставою для подання регресного позову до страхувальника чи водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Враховуючи наведені обставини, у позивача були відсутні будь-які законні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Враховуючи висновки суду щодо відповідності обставин викладених відповідачем у Акті та спірному приписі, стосовно безпідставної відмови позивача у виплаті страхового відшкодування, нормам чинного законодавства, піставними також являються висновки відповідача, щодо порушення позивачем строку такої виплати.
Що ж стосовно доводів позивача відносно невідповідності спірного припису нормам процесуального права, а саме підписання такого одноособово керівником відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до положень частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням частини першої статті 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Державне регулювання ринків фінансових послуг щодо інших ринків фінансових послуг здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
Відповідно до положень частини третьої статті 23 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон про фінансові послуги) Держфінпослуг діє на підставі Положення № 157.
Пунктом 10 Положення №157 передбачені виключні повноваження Комісії як колегіального державного органу виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Згідно з положеннями частини п'ятої статті 23 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»Комісія складається: з Голови, заступників Голови та не менше трьох членів Уповноваженого органу -директорів департаментів (далі -директори департаментів).
Окрім того, частиною п'ятою статті 26 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»визначено, що директори департаментів у межах своєї компетенції мають право підписувати від імені Держфінпослуг документи правозастосовчого характеру, вирішувати питання про внесення фінансових установ до реєстру та їх ліцензування, застосування заходів впливу, проведення інших заходів, що спрямовані на реалізацію їхніх повноважень.
Відповідно до положень статті 40 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України" Держфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу, зокрема, виносити приписи про усунення порушень вчинених на ринках фінансових послуг.
На підставі наданих законом повноважень, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України затвердила своїм розпорядженням від 13 листопада 2003 року за № 125 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу (далі - Положення 125), яке було зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 3 грудня 2003 за N 1115/8436.
Розділ 3 Положення 125 передбачає чітку диференціацію заходів впливу, які можуть застосовуватись як одноосібно, тобто посадовими особами органу державної виконавчої влади зі спеціальним статусом (директорами департаменту), так і самою Комісією, як колегіальним органом.
Згідно з пунктом 3.4. Положення 125 до компетенції директорів наглядових департаментів належить застосування заходів впливу, зокрема, зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення.
Отже, положеннями пункту 5 статті 26 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пункту 3.4 Положення №125 встановлено право директора наглядового департаменту підписувати від імені Комісії документи правозастосовчого характеру і застосувати заходи впливу.
Вказаним Положенням передбачає лише один захід впливу, який застосовується Комісією як колегіальним органом, це прийняття рішення про відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасового адміністратора у порядку, встановленому законодавством України.
Аналіз наведених норм та фактичні обставини справи в повній мірі підтверджують правомірність та обґрунтованість спірного припису як з точки зору матеріального так і процесуального права, наведені позивачем підстави для скасування такого на думку колегії є безпідставними та надуманими.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в судових засіданнях в повній мірі доведено правомірність оскаржуваного припису, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.
Головуючий суддя Смолій І.В.
Судді Григорович П.О.
Каракашьян С.К.