ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
09 листопада 2011 року < Час проголошення > № 2а-11119/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі Головуючого судді Качур І.А., суддів Келеберди В.І., Шарпакової В.В., при секретарі Хрімлі К.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Заступник начальника Головного Управління МВС України в Харківській області Лютого Валерія, Начальника УКЗ Головного Управління МВС України в Харківській області Тюріна О.М., Помічника Міністра внутрішніх справ України з прав людини Чумака Ю.В., Радника начальника Головного Управління МВС України в Харківській області Безручкіна М.С., Першого заступника начальника УКЗ Головного Управління МВС України в Харківській області Гордієнко М.І., Начальника 21 -го відділу СВБ ГУБОЗ МВС України Юришева П.Л., Начальника УКР ГУ МВС України в Харківській області Хвороста С.В., Начальника УТБ Головного Управління МВС України в Харківській області Жеребцова Є.М., Начальника УДАІ Головного Управління МВС в Харківській області Швидкого І.І., Начальника Управління документального забезпечення та режиму ГУ МВС України в Харківській області Скицького В.П., Першого заступника начальника слідчого відділу ГУ МВС України в Харківській області Шаповалова В.В., Начальника УДСБЕЗ ГУ МВС України в Харківській області Пахомова В.А., Заступника начальника штабу ГУ МВС України в Харківській області Магди Ю.О., Заступника начальника ІОС УКЗ ГУ МВС України в Харківській області Цигульова А.В., Центральної атестаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій та бездіяльності протиправними.
Позовні вимоги з урахуванням уточненої позовної заяви заявлено про визнання незаконними дій співробітника Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області Тюріна Олексія Миколайовича, секретаря центральної атестаційної комісії Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області Хвороста Миколи Миколайовича, визнання нечинним рішення центральної атестаційної комісії Головного Управління МВС України в Харківській області, що викладене в протоколі засідання центральної атестаційної комісії Головного Управління МВС України в Харківській області від 23 грудня 2009 року про те, що позивач, підполковник міліції Рибалко Валерій Дмитрович, заступник командира - начальник штабу БКСМ ГУ МВС в Харківській області, підлягає звільненню з органів внутрішніх справ за віком; визнання неправомірною бездіяльності Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо не скасування протоколу центральної атестаційної комісії Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 23 грудня 2009 року, зобов'язання Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області вчинити певні дії, визнання неправомірними дій відповідачів - членів Центральної атестаційної комісії Головного управління МВС України в Харківській області Лютого Валерія Васильовича, Тюріна Олексія Миколайовича, Чумака Юрія Володимировича, Безручкіна Миколи Спірідоновича, Гордієнко Миколи Івановича, Юришева Павла Леонідовича, Хвороста Сергія Володимировича, Жеребцова Євгена Михайловича, Швидкого Ігоря Івановича, Скицького Володимира Петровича, Шаповалова Валерія Володимировича, Пахомова Валерія Анатолійовича, Магди Юрія Олександровича, Цигульова Андрія Володимировича.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2011р. справу №2а-6818/11/2670 передано до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2011р. справу прийнято до свого провадження суддею Качуром І.А.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що на його думку оскаржуваний протокол прийнятий з порушенням чинного законодавства, оскільки при проведенні засідання були допущені порушення процедури його проведення, що свідчить про його протиправність.
Через канцелярію суду надійшли клопотання відповідачів (Юришева П.Л., Скицького В.П., Цигульова А.В., Магди Ю.О., Швидкого І.І..) про розгляд справи за їх відсутності за наявними доказами у матеріалах справи.
Відповідач -Головне управління Міністерства внутрішніх справ України надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначав, що оскаржуваний протокол винесений у повній відповідності до положень чинного законодавства України. У задоволені позову просив відмовити.
Відповідач -Хворост М.М. надіслав письмові заперечення проти позову, в яких виклав позицію щодо заявленого позову, у задоволенні якого просив відмовити. Справу просив розглядати без його участі за доказами, які містяться у матеріалах справи.
Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 122, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позову, з огляду про наступне.
Порядок проведення атестування особового складу органів внутрішні справ України визначений Інструкцією, яка затверджена наказом МВС України від 22.03.2005 № 181.
Згідно пункту 1.1. Інструкції атестування проводиться з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи та підтвердження професійного рівня працівників відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114, із змінами.
Пунктом 1.2. визначено, що головним завданням атестування є оцінка ділових, професійних, особистих якостей особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ, їх освітнього та кваліфікаційного рівня фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного визначення відповідності посадам, які вони обіймають, стимулювання творчої активності та відповідальності за стан боротьби зі злочинність зміцнення правопорядку, визначення перспектив їх службової кар'єри, запобігання вчиненню працівниками органів внутрішніх справ України протиправних дій, а також виявлення таких працівників, які не спроможні виконувати покладені на них завдання.
Інструкцією визначено періодичність проведення атестування; порядок створення комісії, її компетенції та повноваження; права та обов'язки начальників при атестуванні; порядок організації, підготовки, проведення атестування т затвердження висновку атестаційної комісії; порядок реалізації висновки атестування.
Згідно вимог пункту 4.11. Інструкції, висновки атестаційної комісії приймаються простою більшістю голосів за наявності на засіданні не менше двох третин від числа членів комісії і підписуються головою та секретарем. Підсумки голосування заносяться до протоколу засідання атестаційної комісії, який підписують голова цієї комісії і секретар. Атестаційні висновки затверджуються начальником, якому надано право приймання та звільнення працівників з органів внутрішніх справ, або особою, що виконує його обов'язки.
Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що Голова центральної атестаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області Тюрін О.М. та секретар комісії Хворост М.М. в установленому порядку підписали результати атестування позивача та протокол № 61 засідання центральної атестаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області від 23.12.2009, на якому розглядався атестаційний лист на позивача, і такі дії цілком відповідають вимогам Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України визначений Інструкцією, яка затверджена наказом MBC України від 22.03.2005 №181.
Матеріалами справи встановлено, що 29.12.2008 наказом ГУ № 347 о/с позивача призначено на посаду заступника командира - начальника штабу ОБКСМ ГУ.
Відповідно до вимог статті 7 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу залежно від присвоєних їм спеціальних звань перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку: особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби 45 років.
Статтею 8 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.
При необхідності на службі в органах внутрішніх справ можуть бути залишені на строк до п'яти років: особи середнього і старшого начальницького складу до полковника міліції та полковника внутрішньої служби включно начальниками, яким надано право призначати їх на посаду.
У виняткових випадках особам середнього, старшого або вищого начальницького складу строк служби в органах внутрішніх справ може бути продовжено, з урахуванням стану здоров'я, в такому ж порядку повторно до 5 років, а окремим із них, які мають вчену ступінь або вчене звання, - до 10 років.
Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залишені на службі в органах внутрішніх справ понад граничний вік перебування на службі, можуть бути звільнені в запас Збройних Сил СРСР або у відставку до закінчення строку, на який вони були залишені на службі.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач ІНФОРМАЦІЯ_1. Отже, станом на листопад 2009 року вік перевищив термін перебування на службі в ОВС. За таких умов він підлягає звільненню з ОВС за віком. 20.11.2009 року позивачем подано рапорт пре продовження строку служби до 01.01.2011. Цей рапорт попередньо розглянули його безпосередні керівники, які поставили свої резолюції щодо заперечення проти задоволення клопотання.
Рішення про продовження позивачеві строку служби в ОВС розглядалось 23.12.2009 на засіданні центральної кадрової комісії ГУМВС в області на якому розглянуто вказаний рапорт. Комісія заслухала клопотання ОСОБА_1, виступи його безпосередніх керівників та інших працівників. Комісія ухвалила відхилите клопотання позивача та прийняла рішення про доцільність його звільнення з ОВС за віком.
Цього ж дня відбулось засідання атестаційної комісії на якій розглянуте атестаційний лист на підполковника міліції ОСОБА_1 На комісії виступив командир ОБКСМ, який повідомив, що в цілому по роботі позивача характеризується задовільно, але у нього бажання працювати на посаді немає клопотати про продовження строку служби ОСОБА_1 не буде. Начальник УГЕ ГУ підтримав позицію керівництва батальйону та додатково зазначив, що ОСОБА_1 засвоїв специфіку роботи служби посередньо, до виконання функціональний обов'язків відноситься формально, над підвищенням свого професійного рівня нЈ посаді не працює.
Атестаційна комісія більшістю голосів ухвалила: підполковник міліції ОСОБА_1 займаній посаді відповідає, підлягає звільненню з ОВС за віком.
З висновками комісії та атестаційним листом позивач ознайомлений під особистий підпис 23.12.2009р.
Такі висновки комісії цілком відповідають вимогам п. 4.10. Інструкції, де зазначено, що на підставі всебічного розгляду показників роботи, професійної компетентності працівника і його ділових та особистих якостей комісія шляхом відкритого голосування приймає один з таких висновків: займаній посаді відповідає; займаній посаді не відповідає.
Одночасно комісія може приймати одну з таких рекомендацій: заслуговує на висунення на вищу посаду (на яку саме); заслуговує на зарахування до резерву кадрів на висунення; заслуговує направлення до вищого навчального закладу МВС України для навчання; підлягає переміщенню на рівнозначну посаду (ротації) (на яку посаду і причини переведення); підлягає переведенню до іншого підрозділу із зазначенням його мотивів та обґрунтуванням можливої потреби в направленні на перепідготовку; підлягає переведенню з вищої посади на нижчу з викладенням причин і зазначенням того, на яку саме посаду доцільно призначити; підлягає звільненню з органів внутрішніх справ (через службову невідповідність, за віком, станом здоров'я згідно з висновком військово-лікарської комісії чи з інших причин).
Отже, центральна атестаційна комісія ГУМВС України в Харківській області діяла у відповідності до вимог Інструкції та прийняла правочинне рішення, на яке мала право на підставі наявних матеріалів, даних та з урахуванням думки керівництва.
Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикціїадміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльність.
Протокол атестаційної комісії це не є ні нормативно-правовим актом, ні правовим актом індивідуальної дії. Протокол - документ, в якому фіксуються результати роботи колегіального органу.
Головне управління МВС України в Харківській області не має повноважень скасовувати протоколи засідань атестаційної комісії, оскільки це не є нормативно-правовим актом чи акту індивідуальної дії виданим самим Головним управлінням.
При цьому колегія суддів щодо заявленої позовної вимоги про визнання неправомірними дій членів центральної атестаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області приходить до висновку про їх необґрунтованість.
Так, судом встановлено, що на засіданні центральної атестаційної комісії Головного управління МВС України в Харківській області, яке відбулось 23.12.2009, були присутні члени атестаційної комісії, запрошені особи та безпосередньо позивач.
Суд звертає увагу на те, що позивачем поставлено власноручний підпис в атестаційному листі. Згідно запису, що зробив позивач, він не погоджувався з атестаційним листом в частині професійного рівня на посаді заступника командира - начальника штабу БКСМ ГУ. Інших заперечень, зауважень, клопотань чи скарг позивачем висловлено не було.
Більш того, у відповідності до вимог пункту 4.15.Інструкції «у разі незгоди з висновком атестаційної комісії особа рядового чи начальницького складу після засідання атестаційної комісії протягом 10 днів з часу оголошення цього висновку подає мотивований рапорт на ім'я прямого начальника.
Матеріалами справи встановлено, що такого рапорту позивач не подавав, рішення комісії до вищестоящої атестаційної комісії не оскаржував.
Завданням адміністративного суду є контроль легальності, тобто відповідності рішення суб'єкта владних повноважень вимогам закону щодо процедури прийняття рішення, врахування імперативних вимог чинного законодавства при його прийнятті тощо.
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що відповідач діяв у спосіб та в межах повноважень, наданих йому чиним законодавством.
Доводи позивача про неправомірність оскаржуваго рішення, протиправність дій відповідачів спростовані матеріалами справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, судова колегія приходить до висновку про безпідставність, необгрунтованість позовних вимог, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2,11, 71, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Окружного адміністративного суду м. Києва -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Суддя І.А. Качур
Судді В.В. Шарпакова
В.І.Келеберда