ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 листопада 2011 року 14:29 № 2а-10828/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. за участю секретаря судового засідання Бурди А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної податкової адміністрації у місті Києві
провизнання звільнення незаконним, зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди,
ОСОБА_1 (ОСОБА_1) звернулась з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації у місті Києві (ДПА у м. Києві) про: визнання звільнення незаконним на підставі пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України); зміну формулювання причин звільнення з пункту 3 статті 40 КЗпП України "за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення" на частину третю статті 38 КЗпП України "за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю"; стягнення вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку; стягнення моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн. (згідно з заявою від 18.08.2011 р.).
Позов обґрунтований тим зокрема, що звільнення є незаконним, не відповідає вимогам чинного законодавства. На думку позивача, наказ про звільнення, матеріали службового розслідування не містять посилання на дії, вчиненні ОСОБА_1, які б могли слугувати підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. Як зазначено в позовній заяві: відповідачем в порушення вимог діючого законодавства не ознайомлено позивача з посадовою інструкцією; 18.03.2011 р. стався інцидент, в результаті якого ОСОБА_1 завдано тілесних ушкоджень, що призвело до необхідності стаціонарного лікування; порушено законодавство про відпустки, оскільки не надано відпустку згідно з графіком. За твердженням позивача, наведені обставини є підставою для зміни судом підстави звільнення з пункту 3 статті 40 КЗпП України на частину третю статті 38 КЗпП України - у зв'язку з невиконанням ДПА у місті Києві законодавства про працю. Також позивач просить стягнути моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн., позаяк їй було завдано фізичного болю, страждань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також душевних страждань внаслідок протиправної поведінки з боку начальника юридичного управління.
У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представники відповідача проти позову заперечили, зазначивши, що звільнення ОСОБА_1 є законним, відповідає чинному законодавству. Як зазначили представники, звільнення стало можливим у зв'язку зі систематичним невиконанням, відмовою від виконання позивачем своїх посадових обов'язків, ігноруванням вимог керівника. Представники пояснили, що наведені обставини підтверджуються наказом про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та висновками службового розслідування.
Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходила державну службу в ДПА у м. Києві на посаді головного державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління ДПА у м. Києві, Присягу державного службовця прийняла 09.02.2010 р., наказом ДПА у м. Києві від 02.06.2011 р. №260 їй присвоєно спеціальне звання радника податкової служби ІІІ рангу.
Наказом ДПА у м. Києві від 20.05.2011 р. №334 "Про притягнення до відповідальності" на підставі статей 147, 148, 149 КЗпП України за невиконання службових обов'язків головному державному податковому інспектору відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління ДПА у м. Києві ОСОБА_1 оголошено догану, позбавлено 100 % премії та 100 % надбавки за високі досягнення у праці відповідно до підпункту "в" пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" за травень 2011 року. Підстава: доповідна записка начальника юридичного управління Карпенко Н.І. від 19.05.2011 р. №398/10-006, акт відмови від надання пояснення ОСОБА_1 від 20.05.2011 р.
Як убачається зі змісту вказаного наказу з 26.04.2011 р. ОСОБА_1 відмовилась від отримання та опрацювання доручення заступника начальника управління - начальника відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління Тищенка А.П.: від 26.04.2011 р. №323/10-406 про підготовку узагальнення судової практики справ відділу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість; від 11.05.2011 р. №358/10-406 про підготовку узагальнення судової практики відділу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість; від 16.05.2011 р. №383/10-406 щодо підготовки методичних рекомендацій про застування органами державної податкової служби положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" під час розгляду та опрацювання звернень громадян, юридичних осіб, правоохоронних органів стосовно надання інформації; а також від отримання та опрацювання: службової записки управління апеляцій від 11.05.2011 р. №55/25-214; листа ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 12.05.2011 р. №4185/8/10-009; листа ДПА у м. Києві від 17.05.2011 р. №6617/7/15-908.
Позивач повідомила, що даний наказ нею не оскаржувався.
Наказом ДПА у м. Києві від 27.04.2011 р. №282 "Про проведення службового розслідування", зокрема, наказано провести службове розслідування щодо головного державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління ДПА у м. Києві ОСОБА_1 з 27.04.2011 р. по 27.05.2011 р., затверджено склад робочої групи.
За результатами службового розслідування робочою групою складено акт від 26.05.2011 р. №99/14-012/16. Згідно з висновком службового розслідування, враховуючи, що наказом ДПА у м. Києві від 20.05.2011 р. №334 "Про притягнення до відповідальності" за невиконання службових обов'язків ОСОБА_1 оголошено догану, а також те, що ОСОБА_1 порушено вимоги Закону України "Про державну службу", "Положення про юридичне управління Державної податкової інспекції у місті Києві" та посадової інструкції, розпорядження ДПА України від 30.12.2003 р. №476-р, розпорядження ДПА у м. Києві від 19.09.2007 р. №160-р, на підставі статей 147, 148, 149 КЗпП України запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.
Наказом ДПА у м. Києві від 14.06.2011 р. №387 "Про результати службових розслідувань" на підставі акту службового розслідування від 26.05.2011 р. №99/14-012/16 зроблено висновок, що головний державний податковий інспектор відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління ДПА у м. Києві ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади на підставі статей 147, 148, 149 КЗпП України за порушення Закону України "Про державну службу", "Положення про юридичне управління Державної податкової інспекції у місті Києві", затвердженого наказом ДПА у м. Києві від 30.07.2009 р. №381, "Положення про відділ представництва інтересів в судах та організації позовної роботи юридичного управління ДПА у м. Києві", посадової інструкції, з урахуванням оголошення догани згідно з наказом ДПА у м. Києві від 20.05.2011 р. №334. Питання щодо звільнення наказано вирішити після виходу ОСОБА_1 на роботу після відпустки.
Зі змісту наказу вбачається, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що 18.03.2011 р. ОСОБА_1 вчинено опір начальнику управління, не виконано вимогу надати документи для ознайомлення, мала місце брутальна поведінка по відношенню до керівника.
В акті від 26.05.2011 р. №99/14-012/16 та наказі від 14.06.2011 р. №387 зазначено, що вчинення дисциплінарного проступку підтверджується постановою ДІМ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 25.04.2011 р., яка направлено до ДПА у м. Києві для прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Наказом ДПА у м. Києві від 23.06.2011 р. №211-о "Про звільнення ОСОБА_1" на виконання наказу від 14.06.2011 р. №387 ОСОБА_1 звільнено 23.06.2011 р. з посади головного державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління ДПА у м. Києві, яка була призначена на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника, у зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків пункт 3 статті 40 КЗпП України.
За клопотанням позивача до матеріалів судової справи долучено журнал вхідної кореспонденції ДПА у м. Києві, який, на думку ОСОБА_1, підтверджує виконання нею доручень. При цьому позивач пояснила, що вона виконувала всі доручення, які їй передавались та зафіксовані в цьому журналі, що ж стосується доручень, які не були записані в журналі, то вона їх до виконання не приймала, оскільки вони передавались в неналежний спосіб. Представники відповідача не заперечили тієї обставини, що позивачем приймались до виконання доручення, які відображені у журналі вихідної кореспонденції.
Крім того, позивач просила вилучити з матеріалів справи неналежний доказ - "Посадову інструкцію головного державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління Державної податкової адміністрації у м. Києві ОСОБА_1", погодженої начальником юридичного управління Н.І. Карпенко 22.11.2010 р., затвердженої заступником Голови ДПА у м. Києві В.П. Фурлет 22.11.2010 р., позаяк відповідачами не представлено оригіналу цього письмового доказу, а підпис про ознайомлення їй не належить.
Представники відповідача пояснили, що оригінал посадової інструкції ОСОБА_1 відсутній у ДПА у м. Києві, пояснень з цього приводу надати не змогли, водночас настоювали, що підпис про ознайомлення належить саме позивачу.
До матеріалів судової справи додано листки непрацездатності ОСОБА_1: №288362, звільнено від роботи з 22.02.2011 р., стати до роботи з 12.03.2011 р.; №237989, звільнено від роботи з 19.03.2011 р., продовжує хворіти; №289273, звільнено від роботи з 01.04.2011 р., стати до роботи з 09.04.2011 р.; №469902, звільнено від роботи з 11.04.2011 р., стати до роботи з 20.04.2011 р.; №289552, звільнено від роботи з 20.04.2011 р., стати до роботи з 23.04.2011 р.; №289659, звільнено від роботи з 28.04.2011 р., стати до роботи з 11.05.2011 р.
Згідно з наказом від 23.05.2011 р. №120-в ОСОБА_1 надано відпустку з 24.05.2011 р. до 22.06.2011 р.
Також у матеріалах справи міститься постанова ДІМ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 25.04.2011 р. про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2, у резолютивній частині якої зроблено висновок про наявність в діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. За змістом частини другої статті 14 цього Закону до державних службовців можуть застосовуватись дисциплінарні стягнення, передбачені чинним законодавством про працю України.
Як уже зазначалось, позивача звільнено з посади головного державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління ДПА у м. Києві наказом від 23.06.2011 р. №211-о "Про звільнення ОСОБА_1" на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, за яким трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Як убачається зі змісту пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України звільнення працівника з ініціативи власника на підставі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку можливе за умови застосовування до працівника заходів дисциплінарного чи громадського стягнення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 притягалась до дисциплінарної відповідальності - наказом ДПА у м. Києві від 20.05.2011 р. №334 "Про притягнення до відповідальності" позивачу оголошено догану.
Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці (частина перша). Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (частина друга).
Як убачається з акту від 26.05.2011 р. №99/14-012/16, складеного за результатами службового розслідування та наказу ДПА у м. Києві від 14.06.2011 р. №387 "Про результати службових розслідувань" підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення слугувала подія, яка сталась 18.03.2011 р., під час якої ОСОБА_1 вчинено опір начальнику управління, не виконано вимогу надати документи для ознайомлення, мала місце брутальна поведінка по відношенню до керівника.
Матеріали справи свідчать, що позивач була звільнена від виконання посадових обов'язків з 19.03.2011 р. до 22.04.2011 р. та з 28.04.2011 р. до 10.05.2011 р., перебувала у відпустці з 24.05.2011 р. до 22.06.2011 р., дисциплінарне стягнення застосоване наказом від 23.06.2011 р. №211-о. Таким чином, відповідачем дотримано вимог статті 148 КЗпП України щодо застосування дисциплінарного стягнення протягом місяця з урахуванням часу звільнення позивача від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та перебування у відпустці. Також дисциплінарне стягнення накладене в межах шестимісячного строку з дня вчинення проступку.
Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (частина перша). За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частина друга). При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (частина третя).
В матеріалах судової справи відсутні пояснення ОСОБА_1 щодо дисциплінарного проступку, який, на думку відповідача, мав місце 18.03.2011 р. Акт відмови від надання пояснень, який міститься в матеріалах справи, стосується наказу ДПА у м. Києві від 20.05.2011 р. №334, яким позивачу оголошено догану.
Отже, ДПА у м. Києві не дотримано вимог статті 149 КЗпП України щодо необхідності відібрання пояснень.
Зі змісту акту від 26.05.2011 р. №99/14-012/26, пояснень працівників ДПА у м. Києві ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (не відображені в акті), а також постанов Шевченківського районного управління ГУ МВС України в м. Києві про відмову у відкритті кримінальної справи, прийнятих за заявами ОСОБА_1, ОСОБА_2 - начальника юридичного управління ДПА у м. Києві вбачається, що 18.03.2011 р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виник конфлікт з приводу вимоги начальника оглянути документи, які знаходились у ОСОБА_1 При цьому суд констатує, що пояснення з приводу того, хто в кого вихопив документи, хто висловлювався брутально різняться, є суперечливими. Таким чином, висновок відповідача про те, що позивач чинила опір, вела себе брутально не підтверджуються матеріалами справи. За таких обставин, ненадання документа, в даному випадку, не може свідчити про умисне, без поважних причин невиконання позивачем вимог трудової дисципліни (вказівки безпосереднього начальника), позаяк мала місце конфліктна ситуація, яка могла призвести до такої поведінки ОСОБА_1 При цьому суд бере до уваги, що відповідачем не відібрано пояснень та не з'ясовано причини невиконання вказівки щодо надання документів.
Крім того, представники відповідача не пояснили в чому полягає недотримання ОСОБА_1 розпоряджень ДПА України від 30.12.2003 р. №476-р та ДПА у м. Києві від 19.09.2007 р. №160-р, що зазначено к підставу звільнення.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що в ДПА у м. Києві відсутній оригінал "Посадової інструкції головного державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління Державної податкової адміністрації у м. Києві ОСОБА_1", погодженої начальником юридичного управління Н.І. Карпенко 22.11.2010 р., затвердженої заступником Голови ДПА у м. Києві В.П. Фурлет 22.11.2010 р. Враховуючи наведене, а також заперечення позивача щодо її ознайомлення суд не бере даний доказ до уваги. Водночас суд вважає, що не ознайомлення позивача з посадовою інструкцією не може бути підставою для відмови без пояснень від виконання вказівки керівника щодо надання для огляду документів під час знаходження працівника на роботі.
Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача, як на підставу притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, на постанову ДІМ Шевченківського РУ ГУМВС України від 25.04.2011 р. про відмову в порушенні кримінальної справи, де в резолютивній частині зазначено про наявність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (частина перша). На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті (частина друга). Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством (частина третя).
Таким чином, прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності не відносить до повноважень районного управління міліції, а є дискреційним повноваженням ДПА у м. Києві.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно зі статтею 43-1 КЗпП України звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України не потребувало погодження з профспілковою організацією, оскільки ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання радника податкової служби ІІІ рангу.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень ДПА у м. Києві щодо невиконання ОСОБА_1 без поважних причин своїх посадових обов'язків, що встановлено службовим розслідуванням події, яка сталась 18.03.2011 р., відтак звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України відбулось без достатніх на те підстав. Крім того, відповідачем не враховано ступінь тяжкості проступку, не обґрунтовано необхідності застосування такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункти 1-10).
Враховуючи наведене, рішення про звільнення позивача прийнято необґрунтовано, тобто без з'ясування всіх обставин, що мали значення для справи, непропорційно, тобто без врахування важкості проступку та застосованим санкціям.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 162 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Статтею 235 КЗпП України встановлено, що в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша). При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга).
Проте у своїх позовних вимогах позивач не просить визнати протиправним чи скасувати наказ, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Щодо вимоги про визнання незаконним звільнення, то вказаний спосіб захисту не відповідає наведеним вимогам КАС України.
У позовних вимогах позивач просить змінити формулювання причин звільнення з пункту 3 статті 40 КЗпП України "за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення" на частину третю статті 38 КЗпП України "за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю".
Обґрунтовуючи цю вимогу позивач зазначила, що відповідачем неодноразово відмовлено у наданні відпустки, не створено належних умов праці.
Відповідачем до матеріалів справи додано листи про надання інформації ОСОБА_1 від 13.05.2011 р. №719/С/10-405 та від 16.05.2011 р. №732/С/04-110, якими позивача повідомлено про те, що відпустка буде надана згідно з графіком з 01.06.2011 р., а також про недоцільність надання відпустки у зв'язку з проведенням службового розслідування.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку (частина десята). Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну (частина одинадцята). Частиною тринадцятої вказаної статті передбачено категорію осіб, яким щорічні відпустки за їх бажанням надаються в зручний для них час.
Позивачем не надано доказів того, що вона відноситься до вказаних осіб. Отже, відмова роботодавця в наданні відпусток не суперечить наведеним нормам Закону України "Про відпустки". Крім цього, ОСОБА_1 наказом від 23.05.2011 р. №120-в ОСОБА_1 надано відпустку з 24.05.2011 р. до 22.06.2011 р.
Не обґрунтовано позивачем та не підтверджено доказами не створення відповідачем належних умов праці для позивача.
Також судом встановлено, що позивач не зверталась з заявою про розірвання трудового договору з її ініціативи на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.
З огляду на викладене, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовної вимоги щодо зміни формулювання причин звільнення.
Статтею 44 КЗпП України встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
З огляду на те, що наказ ДПА у м. Києві від 23.06.2011 р. №211-о "Про звільнення ОСОБА_1", яким позивача звільнено на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, не скасовано, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про виплату тримісячного середнього заробітку.
Також суд вважає, що позивачем не доведено наявності моральної шкоди, її розмір, у зв'язку зі звільненням її з ДПА у м. Києві.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша). Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (пункти 1-4 частини другої). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя).
Позивач посилається як на підставу наявності моральних страждань завдання їй фізичного болю посадовою особою відповідача, у душевних страждання у зв'язку з незаконним звільненням.
Проте позивачем відповідно до статті 71 КАС України не доведено причинно-наслідкового зв'язку між перебуванням її на лікуванні та подією, яка сталась 18.03.2011 р. При цьому суд враховує і поведінку позивача під час вказаної події, що встановлено судом вище (відмова від виконання вказівки керівника). Позивачем не пояснено в чому полягали моральні страждання, не доведено тривалості цих страждань, на обґрунтовано в чому полягали вимушені зімни у способі життя та їх істотність. Відносно факту звільнення, то позивач пояснила, що сама не бажає працювати в ДПА у м. Києві.
За таких обставин суд вважає, безпідставною вимогу позивача щодо стягнення моральної шкоди з відповідача, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.
Враховуючи викладене, виходячи з меж позовних вимог, суд відмовляє позивачу в задоволенні адміністративного позову.
Щодо строку звернення до адміністративного суду, то за висновком суду, позивачем дотримано місячного строку, встановлено частиною третьою статті 99 КАС України, позаяк позивача звільнено наказом ДПА у м. Києві від 23.06.2011 р. №211-о, а до суду позивач звернулась 22.07.2011 р., про що свідчить штемпель поштового відділення на конверті, в якому надійшов позов.
Відповідно до статті 94 КАС України, оскільки спір вирішено на користь відповідача - суб'єкта владних повноважень, за відсутності документально підтверджених судових витрати, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати з позивача не стягуються.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Донець