ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
15 листопада 2011 року № 11/189
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Винокурова К.С. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
За позовом Заступника прокурора Подільського району м.Києва в інтересах держави в
особі держави і інтересах Управління пенсійного фонду України у
Подільському районі м.Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф.Е.Б.А.»
про стягнення заборгованості
Заступник прокурора Подільського району м. Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва (далі -позивач, УПФУ у Подільському районі м.Києва) до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф.Е.Б.А.»(надалі -ТОВ «Ф.Е.Б.А.», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 79 244,66 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Ухвалою суду від 16.11.2007 р. відкрито провадження у справі, закінчене підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 18.12.2007 р. Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з нез'явленням представників сторін.
Ухвалою ОАС м.Києва від 26.03.2008 р. було зупинено провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.156 КАС України, до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 4/79.
Ухвалою ОАС м.Києва від 05.09.2011 р. було поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що за даними перевірки ТОВ «Ф.Е.Б.А.»по відомостям заробітної плати за 2006-2007 рік 32 % на Фонд оплати праці нараховувалося, а по звітах до Пенсійного фонду України 32 % не нараховувались і не подавались.
В матеріалах справи міститься письмові пояснення відповідача по суті заперечень на адміністративний позов, в яких проти позову заперечував повністю та просив відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
В Управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва зареєстровано як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ТОВ «Ф.Е.Б.А.»02.06.2006 р. за реєстраційним номером 26.11.2002 р. -1151.
ТОВ «Ф.Е.Б.А.»зареєстрована як суб'єкт господарської діяльності та сплачує податки та збори відповідно до свідоцтва про право сплати єдиного податку, відповідно до норм Указу Президента України від 28.06.19999р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»та Закону України від 19.10.2000 р. № 2063-ІІІ «Про державну підтримку малого підприємництва».
У період з 18.04.2007 р. по 20.04.2007 р. головним спеціалістом УПФУ в Подільському районі м.Києва Бабичем Г.О. була проведена позапланова перевірка правильності обчислення, повноти нарахування страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування ТОВ «Ф.Е.Б.А.»за період з 02.06.2006 р. по 01.04.2007 р. відповідно до якої позивач не здійснював нарахування страхових внесків у розмірі 32,3 % (до 01.03.2005 р. -32 %), а частина коштів від єдиного податку, що надходить до Пенсійного фонду, обліковується в окремих реєстрах по надходженню цих коштів і до картки особового рахунку платника в графу «зараховано внесків» не заноситься.
05.07.2007 р. УПФУ у Подільському районі м.Києва було складено вимогу про сплату боргу № Ю 0475, відповідно до якої визначено заборгованості позивача зі сплати страхових внесків станом на 16.08.2007 р. у розмірі 80 783,54 грн.
Згідно з розрахунками суми внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті було виявлено, що недоїмка відповідача по сплаті страхових внесків становить 79 244,66 грн.
Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Статтею 1 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до вказаної статті страхові внески -це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Як вбачається з наведених норм та підтверджується матеріалами справи, відповідач є платником страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України.
Абзацом 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі -Закон № 1058-ІV) встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Станом на час розгляду справи за відповідачем обліковується заборгованість по страхових внесках до Пенсійного фонду України.
Частиною 3 статті 106 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
У відповідності до вищенаведених норм розрахована спірна сума страхових внесків, що не сплачена відповідачем складає 79 244,66 грн.
Відповідно до ст.11 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” N 2063-III від 19 жовтня 2000 року для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає: заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку; застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності. Порядок ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності визначається Кабінетом Міністрів України. Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Згідно із п. 16 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” № 1251-ХІІ від 25.06.1991р. збір на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до п. 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва727/98 від 3 липня 1998 року суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідає наведеним положенням ст. 11 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва”.
Згідно із п. 3 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням. Платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Указом.
В процесі розгляду справи, судом встановлено наступне. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2008 р. по справі № 4/79 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф.Е.Б.А.»до Управління Пенсійного Фонду України у Подільському районі м.Києва про визнання недійсною вимоги від 05.07.2007 р. № Ю0475 позов задоволено у повному обсязі, вимогу УПФУ в Подільському районі м.Києва № Ю0475 від 05.07.2007 р. про сплату боргу у розмір 80 783, 54 грн. визнано протиправною та скасовано. Зокрема відмову обґрунтовано тим, що позивач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачував збір у складі єдиного податку відповідно до зазначених положень законодавства України, тому у УПФУ у Подільському районі м.Києва відсутні правові підстави для нарахування страхових внесків у розмірі 32,3% (до 01.03.2005 -32%) у період перебування товариства на спрощеній системі оподаткування та сплати ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду України від 29.09.2009 р. у справі № 4/79 відмовлено в задоволенні апеляційної скарги УПФУ в Подільському районі м.Києва , а Постанову ОАС м.Києва від 25.03.2008 р. -залишено без змін.
Відповідно до ч. 3, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження; постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Таким чином, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2008 р. по справі № 4/79 набрала законної сили 29 вересня 2009 року -з моменту проголошення вищевказаної ухвали Київського апеляційного адміністративного суду України від 29.09.2009 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи вищенаведене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя К.С. Винокуров
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -29.11.2011 р.