ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
10 листопада 2011 року № 2а-9927/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. за участю секретаря судового засідання Бурди А.Ю. вирішив у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомКиївського міського центру зайнятості
до ОСОБА_1
простягнення 2633,90 грн.,
Київський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_1 незаконно отриманих коштів у розмірі 2633,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не зважаючи на попередження про відповідальність, ОСОБА_1 під час подання заяви про надання статусу безробітного не повідомила про те, що вона є суб'єктом підприємницької діяльності. Як зазначено в позові, відповідач безпідставно отримала статус безробітного, відповідно не мала права на отримання матеріальної допомоги по безробіттю. Тому, на думку позивача, з відповідача належить стягнути на підставі статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" незаконно отримані кошти в розмірі 2633,90 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Відповідач до судового засідання не прибула, подала до суду заяву про здійснення судового розгляду справи без її участі з у рахуванням письмових заперечень.
У запереченнях позивач зазначила, що протягом часу, коли вона мала статус безробітного доходів не отримувала, господарською діяльністю ні як фізична особа, ні як фізична особа-підприємець не займалась. Також відповідач у попередньому судовому засіданні пояснила, що вважала свою підприємницьку припинено, оскільки було ухвалено відповідне судове рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 03.02.2011 р. зареєструвалася в Голосіївському районному центрі зайнятості міста Києва як така, що шукає роботу. Наказом Голосіївського районного центру зайнятості міста Києва від 03.02.2011 р. №365 позивачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
У заяві від 03.02.2011 р. про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" відповідач зазначила, що не працює в т.ч. за сумісництвом, як суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрована, пенсії не отримує, земельного паю не має, членом особистого селянського господарства не є, квартири, земельної ділянки у найм не здає, за цивільно-правовою угодою не працює, інших передбачених законодавством доходів не отримує.
Позивачем на виконання вимог статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" було направлено запит від 01.03.2011 р. №20-1108 до відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації щодо знаходження відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на що державним реєстратором Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації було надано витяг №9069042 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що станом на 11.03.2011 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована, внесено рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Голосіївським районним центром зайнятості позивачу було надіслано лист-повідомлення від 30.03.2011 р. №20-1537 з пропозицією повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 2633,90 грн. протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення. Вказаний лист відповідач отримала, про що свідчить її особистий підпис на листі. Сума боргу, визначена на підставі довідки від 30.03.2011 р. №194 про розмір виплаченої допомоги. Відповідач щодо розміру, виплаченої допомоги не заперечила.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про продовження розгляду справи за правилами скороченого провадження.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року №803-XII (далі - Закон №803-XII) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Водночас статтею 1 Закону 803-XII, визначені категорії громадян, які належать до зайнятого населення і, відповідно, не можуть перебувати на обліку як безробітні у державній службі зайнятості - це, в тому числі, громадяни які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю та творчою діяльністю (підпункт "б" частини третьої).
За змістом наведених норм фізична особа-підприємець належить до зайнятого населення, відповідно не мають правових підстав для отримання статусу безробітного та відповідної допомоги.
Суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача про те, що судом уже було припинення її підприємницьку діяльність, відповідно на момент написання заяви статусу фізичної особи-підприємця у неї вже не було.
Відповідно до статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року №755-IV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться, в тому числі в разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (абзац шостий частини першої). Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (частина третя). Частиною п'ятою статті 49 цього Закону встановлено, що порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи-підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону.
Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (частина перша).
Таким чином, відповідач, подаючи заяву, повідомив недостовірну інформацію щодо відсутності у неї статусу підприємця, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутній запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02 березня 2000 року №1533-III (далі - Закон №1533-III) видами забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю (абзац перший).
Таким чином, відповідач, подавши неправдиві відомості не мала правових підстав на отримання статуту безробітного, відповідно не могла отримувати допомогу по безробіттю, позаяк на момент подання відповідної заяви була суб'єктом підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 39 Закону №1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Частиною третьою статті 36 Закону №1533-III встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Водночас статтею 30 "Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 14 січня 1998 року №16/98-ВР встановлено, що застраховані особи зобов'язані у повному обсязі та у встановлені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування строки сплачувати внески страховикам, повідомляти страховиків про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання (зміни стану непрацездатності, в складі сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо) (частина перша). Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку (частина друга).
Згідно з частиною другою статті 12 Закону №1533-III функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центри зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості абзац перший. Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду (абзац перший пункту 5). Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників (абзац другий пункту 5).
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується повідомлення відповідачем, під час подання заяви про отримання статусу безробітного, неправдивих відомостей, наслідком чого було безпідставне отримання відповідного статусу, суд дійшов висновку, що виплачену відповідачеві допомогу по безробіттю в розмірі 2633,90 грн. необхідно повернути. Відтак адміністративний позов підлягає задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 2633,60 грн. (дві тисячі шістсот тридцять три грн. 60 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Донець