ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 жовтня 2011 року 15:35 № 2а-11923/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»
до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві;
третя особа: ОСОБА_1
про скасування постанови
Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк»(надалі -позивач або банк) звернулося до суду з позовом про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (надалі -державний виконавець або відповідач); третя особа: ОСОБА_1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2011р. відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, які обгрунтовані тим, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження винесена неправомірно, оскільки виконавчий напис нотаріуса вчинений відповідно до норм чинного законодавства, що є підставою для відкриття виконавчого провадження.
Відповідач та третя особа із врахуванням приписів частини восьмої, одинадцятої статті 35 та абзацу другого частини третьої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України були належним чином повідомлені про судове засідання, проте письмових заперечень чи пояснень по суті позову до суду не надали, свого представника для участі у судових засіданнях не направили.
З урахуванням приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення виходячи з наступного.
23 березня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 37-07, згідно якого останньому було надано кредит в сум 13 118,00 доларів США на термін з 23 березня 2007 року по 10 березня 2013 року.
Одночасно з цим, в забезпечення виконання зобов'язань, що випливали із кредитного договору, між позивачем та третьою особою було укладено договір застави автомобіля № 02-09/38з.
У зв'язку із невиконанням (неналежним виконанням) ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, 08 вересня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис № 1044 на договорі застави № 02-09/38з на загальну суму 14 605,14 доларів США.
28 вересня 2009 року позивачем було отримано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, підставою для прийняття відповідного рішення є відсутність у виконавчому документі розрахунку боргу у національній валюті. При цьому, оскаржуване рішення прийнято на підставі статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (№ 606-XIV від 21.04.1999; далі -Закон про виконавче провадження). Проте, в постанові не зазначено, якою саме нормою згаданої статті керувався державний виконавець, але з аналізу справи та ст. 26 Закону, суд приходить до висновку про те, що постанова була прийнята на підставі п. 7 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження».
У відповідності до пункту 7 частини першої ст. 26 зазначеного Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Отже, аналізуючи зазначене положення Закону про виконавче провадження видно, що умовою прийняття рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження повинно бути наявність відповідних обставини, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Проте, в той же час, Законом про виконавче провадження, статтею 51, передбачено порядок звернення стягнення на майно боржника при обчисленні боргу у гривнях або іноземній валюті.
Тобто порядок звернення стягнення на майно боржника при обчислені боргу як в національній так і в іноземній валюті встановлено Законом.
Так, статтею 51 Закону про виконавче провадження порядок звернення стягнення на майно боржника при обчисленні боргу у гривнях або іноземній валюті полягає в наступному.
У разі відсутності у боржника коштів у гривнях, достатніх для одночасного задоволення вимог стягувача, державний виконавець накладає стягнення на кошти боржника в іноземній валюті.
Якщо кошти боржника в іноземній валюті є на рахунках, внесках або на зберіганні у банку або іншій кредитній установі, які мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів продати іноземну валюту в розмірі, необхідному для погашення боргу.
Якщо такі кошти є у банку або іншій кредитній установі, які не мають права продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів перерахувати ці кошти до банку або іншої кредитної установи, що мають таке право для їх реалізації відповідно до вимог частини другої цієї статті.
При цьому, Закон про виконавче провадження, абзац 4 статті 51 прямо встановлює, що звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та інше майно боржника при обчисленні боргу в іноземній валюті здійснюється в порядку, передбаченому цією статтею.
Зазначені норми Закону також продубльовані у пункті 5.2. "Інструкції про проведення виконавчих дій" (№74/5 від 5.12.1999), підпунктом 5.2.5. якої передбачено, що при обчисленні боргу в іноземній валюті звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та інше майно боржника здійснюється в порядку, установленому пунктом 5.2 цієї Інструкції.
У відповідності до пункту 7 статті 26 Закону про виконавче провадження у відповідності до зазначеної норми державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Жодних таких обставин, які: 1) передбачені законом, 2) виключають здійснення виконавчого провадження державним виконавцем належним чином не встановлено та суду не доведено. Окрім того, стаття 51 Закону про виконавче провадження врегулювала порядок звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та інше майно при обчислені боргу в іноземній валюті, яке здійснюється в порядку встановленому зазначеною ж статтею закону. Вказана стаття закону передбачає можливість стягнення боргу вираженого в іноземній валюті за рахунок національної валюти та майна боржника.
Така операція відповідає положенням частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Виконавчим написом нотаріуса пропонується задовольнити вимоги у розмірі суми грошового еквіваленту в іноземній валюті.
Окрім того, у відповідності до положень абзацу “ж” пункту 1 глави 2 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою (затверджено постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 N 281) клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, крім постійних представництв нерезидентів) купують, обмінюють іноземну валюту для здійснення неторговельних операцій на підставі таких документі, зокрема, виконавчих документів, що видані на виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, враховуючи вищезазначене у сукупності, державний виконавець не має жодних обставин та умов у відповідності до статті 26 Закону про виконавче провадження, які виключають здійснення виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса від 08.09.2009 року. З огляду на вищезазначене оскаржуване рішення не є обґрунтованим та правомірним, з огляду на що позовна заява підлягає задоволенню.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
При прийнятті рішення суд також бере до уваги положення статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено суду правомірнсть прийнятого рішення.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 11 вересня 2009 року ВП № 14838647 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті виконавчого документа).
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відкрити виконавче провадження по виконанню виконавчого напису вчиненого 08.09.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого за № 1044.
Відшкодувати витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
Повний текст постанови складено 07.11.2011 року