ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
24 жовтня 2011 року 15:05 № 2а-12387/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб в Дніпровському районі м. Києва;
третя особа: ОСОБА_2
про зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернулася до суду з позовом до Управління у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб в Дніпровському районі м. Києва (надалі -відповідач або Управління); третя особа: ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача зареєструвати позивача за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2011р. було відкрито провадження у справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та наполягали на його задоволені, оскільки позивач має повне право на отримання у власність частки квартири, що належала її померлому чоловікові, а тому Управління повинне провести реєстрацію позивача в цій квартирі.
Відповідач із врахуванням приписів частини восьмої, одинадцятої статті 35 та абзацу другого частини третьої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України був належним чином повідомлений про судові засідання, проте письмових заперечень до суду не надав, свого представника для участі у судових засіданнях не направив.
Просив слухати справу за його відсутності.
З урахуванням приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено на підставі наявних у ній доказів.
ОСОБА_2 надіслала на адресу суду письмові пояснення по суті позову та заповіт ОСОБА_3, померлого чоловіка позивача, та просила в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.
10 жовтня 1995 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу від 10 жовтня 1995 року. Зазначені особи проживали разом у квартирі АДРЕСА_1, яка була власністю чоловіка позивача.
У зазначеній квартирі позивач не зареєстрований, але постійно проживає, що підтверджується довідкою начальника ЖРЕО-420 від 03 червня 2011 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (свідоцтво про смерть актовий запис № 268 від 09 листопада 2010 року).
02 грудня 2010 року позивач звернувся до Сьомої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де першому повідомили про те, що ОСОБА_3 склав заповіт, згідно якого все його майно заповідалося ОСОБА_2, яка доводилася померлому донькою племінника.
Підозрюючи фіктивність даного заповіту на даний момент позивач оскаржує його в судовому порядку.
Разом з тим, ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Управління у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб в Дніпровському районі м. Києва із метою її реєстрації у квартирі АДРЕСА_1, проте отримувала від останнього відмову, оскільки у позивача були відсутні документи, що посвідчують право власності на згадану квартиру.
Так, позивач вважає дії відповідача щодо відмови першому у реєстрації в зазначеній квартирі протиправними та в обґрунтування своїх доводів посилається на ст. 1241 Цивільного кодексу України, оскільки ОСОБА_1 є непрацездатною вдовою і незалежно від змісту заповіту має право на половину частки, яка б належала їй у разі спадкування за законом.
Проте суд не вважає, що такі доводи не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»(надалі - Закон) заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Згідно пункту 5 статті 6 Закону зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні»(надалі - Постанова), прийнятої на виконання вимог законодавства, затверджено зразки документів, які необхідні для проведення реєстрації. У затвердженому зразку заяви про реєстрацію місця проживання наведений перелік підстав для реєстрації місця проживання заявника - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи.
Таким чином, підставою для реєстрації є виникнення права власності або права користування житловим приміщенням.
Так як позивач на момент звернення до відповідача не являвся власником квартири АДРЕСА_1, то дії Управління у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб в Дніпровському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_1 в її реєстрації у зазначеній квартирі суд вважає правомірними.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З наведених норм та обставин, встановлених судом випливає, що Управління у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб в Дніпровському районі м. Києва діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, керуючись статтями 2, 6, 7, 8, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
Повний текст постанови складено 07.11.2011 року