ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
20 жовтня 2011 року 13:19 № 2а-5167/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку
«Башта на Давидова 12»
до 1) Головного управління житлового забезпечення
Київської міської державної адміністрації;
2) Комунального підприємства
«Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації
права власності на об'єкти нерухомого майна»;
треті особи: 1) Акціонерне товариство холдингова компанія «Київміськбуд»;
2) ОСОБА_1
про визнання незаконними та скасування наказів
і свідоцтв про право власності на квартири,
скасування реєстрації права власності
на квартири у міському державному реєстрі
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта на Давидова 12»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (надалі -відповідач 1 або Управління), Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (надалі -відповідач 2 або БТІ), треті особи: Акціонерне товариство холдингова компанія «Київміськбуд»(надалі -АТХК або третя особа 1) та ОСОБА_1 (надалі -третя особа 2) про визнання незаконними та скасування наказів і свідоцтв про право власності на квартири, скасування реєстрації права власності на квартири у міському державному реєстрі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги, які обгрунтовані тим, що накази Управління, на підставі яких були видані свідоцтва про право власності за АТХК на житлові квартири №№ 2, 4, що знаходяться у житловому будинку по вул. Давидова, 12 у м. Києві, та самі свідоцтва є протиправними та видані в порушення норм законодавства, оскільки у АТХК не було жодних правових підстав для набуття права власності на вказані квартири.
Представник відповідача 1 в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечив та зазначив, що оскаржувані накази та свідоцтва були видані в установленому законом порядку на підставі всіх необхідних документів, а також зауважив, що позивач, оскаржуючи згадані документи намагається визнати за собою право власності на квартири №№ 2, 4, а за таких обставин цей спір не є адміністративним, у зв'язку з цим просив закрити провадження у справі.
Представник відповідача 2 теж проти позову заперечив, що виклав письмових запереченнях проти позову, згідно яких дії БТІ щодо реєстрації права власності на вже згадані квартири відбувались на підставі правовстановлюючих документів, виданих Управлінням, в нормативно передбаченому порядку із дотриманням усіх вимог, визначених тодішнім законодавством, тому просив в задоволенні позовних вимог, які стосуються відповідача 2 -відмовити.
Також, відповідачі просили слухати справу за відсутності їхніх представників.
Представник АТХК підтримав позицію відповідачів та надав до суду письмові пояснення по суті позову, відповідно до яких просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав їхньої необґрунтованості та недоведеності.
ОСОБА_1, залучена ухвалою суду від 04 липня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, в судове засідання не прийшла, явку свого представника не забезпечила, ніяких документів чи письмових пояснень від неї не надходило, хоча і була належним чином повідомлена про місце та час судового розгляду.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, враховуючи заперечення відповідача та пояснення третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.
27 грудня 2002 року державною приймальною комісією було складено акт № 371, яким був введений в експлуатацію будинок № 12 по бульвару О. Давидова в м. Києві, забудовником якого виступало АТХК «Київміськбуд».
02 березня 2005 року Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація провела реєстрацію юридичної особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта на Давидова 12», після чого позивачем було прийнято на свій баланс з балансу АТХК будинок № 12 по бульвару О. Давидова в м. Києві про що свідчить акт від 08 серпня 2005 року.
Разом з тим, згідно акту № 1/208 від 09 червня 2006 року позивач прийняв на свій баланс з балансу АТХК три квартири: № 2, 107, 108 загальною площею 214,92 м(кв.) для службових потреб.
Пункт 6.1 Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 755 від 24 квітня 2003 року встановлює, що при будівництві житла всі забудовники, незалежно від форми власності, на всіх земельних ділянках, відведених для будівництва до 01 січня 2003 року в обов'язковому порядку від загальної жилої площі новозбудованого житла повинні відводити 2 % житлової площі під службові жилі приміщення.
Так, загальна площа квартир у новозбудованому будинку по бульвару Давидова 12 складає 23 278,9 м(кв.), а 2 % від цієї площі становить 465,58 м(кв.).
Позивач вважає, що для службових потреб, крім переданих квартир № 2, 107, 108, АТХК повинен був передати квартири № 1 -площею 120,40 м(кв.) та № 4 -площею 120,20 м(кв.), визначені як службові відповідно до переліку інвесторів у будинку № 12 по бульвару О. Давидова в м. Києві.
Звернувшись із запитом до відповідача 2 позивач отримав відповідь № 50538 від 26 листопада 2009 року з якої дізнався, що квартира № 2 та № 4 перебувають у власності АТХК, перша - на підставі свідоцтва про право власності, виданого 04 липня 2005 року відповідачем 1 на підставі наказу № 1177-С від 25 червня 2005 року, друга - підставі свідоцтва про право власності, виданого 28 березня 2005 року Управлінням на підставі наказу № 366-С від 21 березня 2005 року.
Зазначені накази та свідоцтва ОСББ вважає незаконними та протиправними, так як квартири, які були об'єктами дії цих документів, в силу п. 6.1 Розпорядження КМДА № 755 від 24 квітня 2003 року повинні перебувати на балансі позивача як службові.
Проте, суд вважає такі доводи безпідставними та, з правової точки зору, необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до Положення «Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна»(надалі - Положення) до повноважень Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації відноситься видача свідоцтв про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна.
Згідно пояснень відповідача 1 та третьої особи 1, з метою оформлення права власності на нерухоме майно, яким є квартири №№ 2, 4, що розташовані в будинку № 12 по бульвару Давидова в м. Києві, уповноваженим представником АТХК було надано вичерпний перелік документів, передбачених Положенням та необхідних для оформлення права власності, а саме:
- лист-звернення АТХК «Київміськбуд»щодо оформлення права власності на вказані квартири;
- довідка про джерела фінансування будівництва;
- гарантійний лист;
- акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 27 грудня 2002 року;
- список інвесторів;
- статут, доручення, тощо.
Таким чином, на встановлення права власності на згадані квартири АТХК звернулася в передбаченому законом порядку до уповноваженого на те органу із відповідним пакетом документів, що є підставою для отримання відповідного свідоцтва, яке посвідчує право власності, а також обов'язком компетентного органу видати таке свідоцтво.
Варто зазначити, що судом витребовувались у відповідача 1 перелічені вище документи, проте Управління не змогло їх надати, оскільки відповідно до п. 19 Положення відпрацьовані справи зберігаються в архіві органу, який оформлює право власності, протягом 5 років.
Такі ж документи витребовувались і у АТХК, проте надані до суду не були, тому що були ліквідовані за закінченням терміну зберігання.
Також, на запит суду до відповідача 2 про витребування всіх документів, на підставі яких було зареєстровано право власності на квартири №№ 2, 4, БТІ було направлено на адресу суду лише свідоцтва про право власності на ці квартири.
Суд звертає увагу, що в даному випадку, на підтвердження правомірності своїх дій Управлінням було використано всі можливі засоби доказування. Можливості залучити інші належні та допустимі докази, в силу строків давності їх зберігання, а ні у відповідача 1, а ні у суду -не має. За таких обставин суд приходить до висновку, що Управлінням було здійснено всі можливі способи захисту своїх інтересів, передбачені нормами адміністративного процесуального законодавства, що в свою чергу виключає можливість застосування інших методів на доведення правомірності дій щодо винесення та видачі оскаржуваних наказів та свідоцтв. За такої ситуації суд вважає, що доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в даному випадку, є виключним обов'язоком позивача.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач в першу чергу звертається до пункту 6.1 Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 755 від 24 квітня 2003 року, згідно якого 2 % жилої площі новозбудованого будинку повинні бути відведені забудовником під службові потреби.
Доказами того, що кварти №№ 2, 4 являються службовими є перелік інвесторів, за кошти яких АТ ХК «Київмісьбуд»збудовано будинок за адресою: бульвар Давидова, ж/б, 12 (стор. 25 матеріалів справи), з якого вбачається, що напроти номерів квартир 2 та 4 стоїть відмітка «службова».
З наведеного можна зробити висновок, що позивач не визнає право власності на вищевказані квартири за АТХК, оскільки дії останнього щодо оформлення такого права, на думку позивача, є неправомірними, натомість має на меті визнати таке право за собою, оскільки має законне право на службові жилі приміщення в будинку № 12 по бульвару Давидова в м. Києві.
Суд звертає увагу, що питання щодо оскарження чи визнання права власності на спірні квартири, в силу чинного законодавства, належить розглядати в порядку господарського судочинства між позивачем та АТХК. В даному випадку адміністративний суд розглядає правомірність наказів Управління № 1177-С від 25 червня 2005 року, № 366-С від 21 березня 2005 року та свідоцтв від 04 липня 2005 року та 28 березня 2005 року.
Так, позивачем не надано до суду жодних доказів, які б свідчили про порушення відповідачем 1 норм Положення чи іншого законодавства, яким повинен був керуватися останній приймаючи спірні накази та свідоцтва.
Більш того, позивачем не вказано, яку норму було порушено Управлінням при здійсненні своїх повноважень щодо прийняття та видачі оскаржуваних документів.
Суд не бере до уваги зазначені вище доводи ОСББ та звертає увагу, що відповідач 1, видаючи спірні свідоцтва на підставі наказів № 1177-С від 25 червня 2005 року та № 366-С від 21 березня 2005 року керувалося Положенням, згідно якого Управління вчинило дії щодо оформлення права власності на згадані квартири за АТХК на основі поданих документів останнім. Суд вважає за необхідне наголосити, що до компетенції Управління не входить перевіряти законність дій заявника щодо подачі таких документів.
Крім того варто згадати, 27 грудня 2002 року будинок № 12 по бульвару Давидова в м. Києві був введений в експлуатацію та числився на балансі АТХК, 02 березня 2005 року було зареєстровано юридичну особу ОСББ, 08 серпня 2005 року зазначений будинок було передано з балансу третьої особи 1 на баланс позивача, а 09 червня 2006 року квартири №№ 2, 107, 108 для службових потреб. Накази управління про видачу спірних свідоцтв були видані 21 березня 2005 року та 25 червня 2005 року. Таким чином, на момент подачі документів до відповідача 1 та винесення ним наказів АТХК було балансоутримувачем всього будинку, включаючи квартири службового користування № 2 та № 4. Наведена обставина свідчить про відсутність неправомірних дій Управління щодо оформлення права власності на такі квартири, оскільки суб'єкт звернення був належним. Питання щодо правомірності самого звернення на видачу згаданих свідоцтв зі сторони АТХК не є предметом даної справи та не може бути оцінене судом.
Окрім цього, не можна залишити поза увагою той факт, що в матеріалах справи наявний договір про дольову участь у будівництві № 16-13/В7 від 10 січня 2005 року, згідно якого ОСОБА_1 взяла участь у будівництві житлового будинку № 12 по бульвару Давидова в м. Києві на суму 608 693,00 грн. в рахунок чого АТХК зобов'язувалась передати квартиру № 4 в зазначеному будинку у власність третьої особи 2, що і було зроблено 13 лютого 2007 року згідно договору купівлі-продажу квартири. Цей факт також посвідчується витягом з Державного реєстру правочинів, наявного в матеріалах справи (стор. 99).
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, адресованих відповідачу 1, адже позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про неправомірність дій Управління при винесені свідоцтв від 21 березня 2005 року та 25 червня 2005 року, виданих на підставі наказів № 366-С та 1177-С відповідно.
Що стосується позовних вимог, спрямованих до відповідача 2, то суд вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, оскільки правовстановлюючі документи на квартири №№ 2, 4, які були підставою для реєстрації БТІ права власності на ці квартири за АТХК, судом не скасовані. За таких обставин суд не вбачає підстав для скасування запису в державному реєстрі об'єктів нерухомого майна про внесення відомостей про право власності третьої особи 1 на згадані квартири, про що просить позивач.
Щодо доводів Управління про те, що спірні правовідносини є приватно -правовими, оскільки вирішується спір про право власності на згадані квартири, то суд не бере такі доводи до уваги та роз'яснює, що в даному випадку оскаржуються свідоцтва, які посвідчують таке право та накази, на підставі яких були видані ці свідоцтва, винесені у зв'язку із використанням органом місцевого самоврядування владних повноважень, а тому даний спір являється публічно-правовим.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З наведеного вище випливає, що підстави для визнання протиправними та скасування спірних свідоцтв та наказів Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, а відповідно підстави для зобов'язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»скасувати запис про реєстрацію права власності за Акціонерним товариством холдинговою компанією «Київміськбуд»на квартири № 2 та № 4, що знаходяться у будинку № 12 по бульвару Давидова в м. Києві -у суду відсутні.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, керуючись статтями 2, 6, 7, 8, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову -відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
постанова складена у повному обсязі 07 листопада 2011р.