ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 жовтня 2011 року 16:40 № 2а-10276/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К'Ю -ТЕХНОЛОДЖІ»
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К'Ю -ТЕХНОЛОДЖІ»(далі -позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (надалі -відповідач, податковий орган), про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000272201/0 від 16 листопада 2010 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновками податкового органу зазначив, що він цілком законно та правомірно відніс 54 000 грн. оплаченого ПДВ, що входив до складу вартості послуг, наданих ТОВ «Техно-Телз» за договором, до податкового кредиту та відповідно правомірно зменшив суму податкового зобов'язання зі сплати ПДВ.
Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив і зазначив, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит в розмірі 54 000 грн., оскільки ТОВ «Техно-Телз», видавши позивачу податкову накладну на зазначену суму не задекларувало податкових зобов'язань по взаємовідносинах з позивачем.
Крім того, відповідач зазначив, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені за оренду приміщення, комунальні послуги, послуги доступу до мережі Інтернет, послуги мобільного зв'язку, телекомунікаційні послуги, заправка картриджів, поліграфічні послуги, ремонтні роботи приміщення, та інше, адже такі товари (роботи, послуги) не мають чітко виражену спрямованість на цільове використання виключно в оподатковуваних ПДВ операціях.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К'Ю -ТЕХНОЛОДЖІ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 червня 2010 року.
За результатами перевірки складений акт №178215/22-2/-32658026 від 04 листопада 2010 року (далі -Акт перевірки) (копія Акта перевірки знаходиться в матеріалах справи), у висновках якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.3, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 186 659 грн.
На підставі висновків Акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення №0000272201/0 від 16 листопада 2010 року (копія міститься в матеріалах справи), яким позивачу визначили суму податкового зобов'язання з урахування штрафних (фінансових) санкцій зі сплати податку на додану вартість у сумі 279 988, 50 грн., з яких 186 659 грн. сума основного платежу, 93 329, 50 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.
Як вбачається з Акту перевірки, відповідач, обґрунтовуючи свої висновки щодо порушення позивачем вказаних вище положень закону зазначає, що позивач уклав з ТОВ «Техно-Телз»договір №29/04/08-2 від 29 квітня 2008 року, згідно з умовами якого ТОВ «Техно-Телз»надає юридичні послуги позивачу на загальну суму 324 000 грн., в тому числі ПДВ -54 000 грн. Також відповідач зазначає, що на підставі податкової накладної №189 від 30 травня 2008 року позивач включив до податкового кредиту у травні 2008 року ПДВ по вищезазначеній операції у сумі 54 000 грн., проте, згідно даних податкової декларації з ПДВ за травень 2008 року ТОВ «Техно-Телз»не задекларовано податкових зобов'язань по взаємовідносинах з позивачем. Крім цього, відповідач в Акті перевірки зазначає, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, крім іншого, ще необхідна наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку на додану вартість. Однак, сума податку на додану вартість 54 000 грн. відповідно до податкової накладної, отриманої позивачем від ТОВ «Техно-Телз», та врахованої ним до складу податкового кредиту з ПДВ за травень 2008 року, не відповідає сумі податкових зобов'язань з наданих послуг ТОВ «Техно-Телз», задекларованій останнім у травні 2008 року, в зв'язку з чим відповідач приходить висновку про те, що позивачем завищено податковий кредит за травень 2008 року на суму 54 000 грн.
Також, в Акті перевірки відповідачем зазначено, що перевіркою відображених у рядку 10.1 декларації «Підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою»показників за період з 01 жовтня 2006 року по 30 червня 2010 року у загальній сумі 532 207, 00 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення операцій із придбання товарів (робіт, послуг) таких як: оренда приміщення, комунальні послуги, послуги доступу до мережі Інтернет, послуги мобільного зв'язку, телекомунікаційні послуги, заправка картриджів, поліграфічні, юридичні, консультаційні послуги, ремонтні роботи приміщення, інші загально виробничі послуги. Однак, відповідачем в Акті перевірки, на підставі наданих видаткових накладних, податкових накладних, договорів, рахунків-фактури, банківських виписок, актів виконаних робіт (надання послуг) та ін., встановлено завищення задекларованих показників.
Як випливає з Акта перевірки, відповідач обґрунтовує свої твердження тим, що в ході перевірки встановлено, що позивач отримував винагороду від адміністрування недержавних пенсійних фондів (НПФ), управління активами НПФ та управління активами інститутів спільного інвестування. В декларації з податку на додану вартість в рядку 1 «Операції, які на митній території України оподатковуються за ставкою 20 відсотків»відображена сума винагороди від адміністрування НПФ, а у рядку 3 «Операції, що не є об'єктом оподаткування»відображена сума винагороди від управління активами НПФ та сума винагороди від управління активами ІСІ.
Однак, відповідачем в Акті перевірки зазначено, що до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ сплачені за придбані перелічені вище товари (роботи, послуги), які не мають чітко виражену спрямованість на цільове використання виключно в операціях оподатковуваних податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків. Виходячи з чого, податковий орган самостійно розподіливши в наведеній таблиці (ст. 23-24 Акта перевірки) суми сплаченого (нарахованого) ПДВ при придбані товарів (робіт, послуг) за формулою: «Загальна сума податкового кредиту за період (Колонка Б) Х ряд. 1 Декларації з ПДВ (колонка А) / ряд. 5 Декларації з ПДВ (колонка А)», встановив завищення задекларованих позивачем показників податкового кредиту на суму 240 292 грн.
Проте, суд вважає такі висновки та твердження податкового органу безпідставними з огляду на наступне.
Як встановлено судом, 29 квітня 2008 року між позивачем та ТОВ «Техно-Телз»було укладено договір № 29.04.08-2 про надання інформаційно-консультаційних послуг (копія договору міститься в матеріалах справи). Умовами даного договору визначено, що ТОВ «Техно-Телз»зобов'язується надати позивачу інформаційно-консультаційні послуги з питань кон'юнктури ринку цінних паперів, питань розвитку та стану ринку цінних паперів, з питань розвитку недержавного пенсійного забезпечення, з питань застосування нормативно-правових актів ДКЦПФР та Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. Вартість послуг сторонами договору погоджена у сумі 324 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 54 000, 00 грн.
Також судом встановлено, що після виконання вказаного вище договору 26 червня 2008 року, між позивачем та ТОВ «Техно-Телз»було підписано акт №189 прийому-передачі виконання робіт за Договором № 29.04.08-2 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 29.04.2008 р. (копія акта знаходиться в матеріалах справи), яким сторони договору підтвердили виконання договору в повному обсязі і засвідчили відсутність претензій у зв'язку з його виконанням.
Наявною в матеріалах справи копією виписки банківської установи з рахунку позивача за 30 травня 2008 року, підтверджується, що між позивачем та ТОВ «Техно-Телз»30 травня 2008 року було проведено повний розрахунок за вказаним договором. Також на підставі матеріалів справи судом встановлено, що після повного розрахунку між позивачем та ТОВ «Техно-Телз»за згаданим договором, ТОВ «Техно-Телз»надало позивачу податкову накладну №189 від 30 травня 2008 року (копія податкової накладної в матеріалах справи).
Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Як визначено абз. 2 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Виходячи з чого, суд доходить висновку про те, що позивач оплативши вартість послуг за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 29 квітня 2008 року, шляхом списання грошових коштів з власного банківського рахунку у сумі 324 000 грн. та отримавши від ТОВ «Техно-Телз»податкову накладну №189 і використавши такі послуги в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності, правомірно відніс 54 000 грн. оплаченого ПДВ до складу податкового кредиту.
З іншої сторони, суд критично оцінює та не приймає заперечення відповідача, що ТОВ «Техно-Телз» не задекларувало податкових зобов'язань по взаємовідносинах з позивачем, а також, що однією з обов'язкових підстав виникнення права на формування податкового кредиту є наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум ПДВ. Виходячи із положень ЗУ «Про податок на додану вартість»суд вважає, що не відображення в своїй податковій звітності ТОВ «Техно-Телз»податкових зобов'язань зі сплати ПДВ у сумі 54 000 грн., які виникли в рамках взаємовідносинах з позивачем, не впливає на право позивача формувати за такими договірними взаємовідносинами податковий кредит у сумі 54 000 грн., адже положеннями вказаного закону не передбачено такої підстави для формування податкового кредиту, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум ПДВ.
Крім того, під час розгляду справи суду не було надано доказів фіктивності ТОВ «Техно-Телз». Натомість судом встановлено, що в період видачі ТОВ «Техно-Телз»позивачу податкової накладної №189 від 30 травня 2008 року ТОВ «Техно-Телз»перебувало на податковому обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва за №44069 та було платником ПДВ, відповідно до свідоцтва №100029870 від 21.03.2007 року.
Також, Окружним адміністративним судом м. Києва в ході розгляду справи встановлено, що позивач в рамках своєї господарської діяльності займався адмініструванням недержавних пенсійних фондів, управління активами недержавних пенсійних фондів та управлінням активами інститутів спільного інвестування. Як вбачається з положень ч. 4 ст. 29 Закону України «Про інститути спільного інвестування»та ч. 1 ст. 21 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»компанії з управління активами можуть поєднувати свою діяльність з управління активами також із здійсненням адміністрування недержавних пенсійних фондів. В рамках своєї господарської діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів позивачем повністю було використано придбані товари (роботи, послуги), в тому числі оренда приміщення, комунальні послуги, послуги доступу до мережі Інтернет, послуги мобільного зв'язку, телекомунікаційні послуги, заправка картриджів, поліграфічні, юридичні, консультаційні послуги, ремонтні роботи приміщення, інші загально виробничі послуги.
Згідно з п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»не є об'єктом оподаткування операції з:
діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.
Згідно з п.п. 7.4.3. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
З іншої сторони, судом встановлено, що відповідачем в Акті перевірки самостійно здійснено розподіл суми сплаченого (нарахованого) ПДВ при придбані вказаних товарів (робіт, послуг), які частково використовуються в оподаткованих операціях, яка відповідає не частці використаних таких товарів (робіт, послуг) в неоподатковуваних та оподатковуваних операціях звітного періоду, а частці доходу від оподатковуваних та неоподатковуваних операцій звітного періоду. Проте суд вважає, що такий розподіл сум ПДВ сплаченого (нарахованого) податку при придбані товарів (робіт, послуг), що частково використовуються в оподаткованих операціях, яка відповідає частці доходу від оподатковуваних та неоподатковуваних операцій звітного періоду, не відповідає вимогам ЗУ «Про податок на додану вартість», в зв'язку з чим суд приходить до висновку про неправомірність таких дій податкового органу.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що у зв'язку з тим, що операції пов'язані з адміністрування недержавних пенсійних фондів оподатковуються ПДВ, а операції пов'язані з управління активами не є об'єктом такого оподаткування, позивач будучи платником ПДВ та повністю використавши придбані, разом з ПДВ, товари (роботи, послуги) в межах своєї господарської діяльності, що оподатковується ПДВ за ставкою 20 відсотків, правомірно відніс сплачений ПДВ при придбані таких товарів (робіт, послуг) до складу податкового кредиту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду допустимих, належних, достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності визначення позивачу за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 279 988, 50 грн.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, керуючись статтями 2, 6, 7, 8, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення №0000272201/0 від 16 листопада 2010 року Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва.
3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «АЙ К'Ю -ТЕХНОЛОДЖІ»за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
постанова складена у повному обсязі 07 листопада 2011р.
Н.Г. Вєкуа