ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
(письмове провадження)
06 жовтня 2011 року № 2а-7254/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. розглянувши адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доДержавної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено норми Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в частині здійснення опису майна позивача.
Представником відповідача на адресу суду подано письмові заперечення проти позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно дослідивши докази, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис №3056 від 23.12.2010р., яким звернено стягнення на нерухоме майно -квартиру №19, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1
Зазначений виконавчий напис направлено ПАТ «Ерсте Банк»до Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.
Постановою Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 03.02.2011р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач просить суд скасувати постанову Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві з виконання виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу №3056 від 23.12.2010р.
Позивач посилається на те, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», не повідомлено позивача про проведення виконавчих дій щодо опису майна боржника.
Суд не може погодитись з твердженнями позивача про безпідставність проведення опису майна з огляду на наступне.
Пунктом 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчі написи нотаріусів, виконавчий документ, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача та його представника про примусове виконання рішення.
Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державним виконавцем Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві 03.02.2011р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника - квартира №19, що розташована у будинку АДРЕСА_1
В письмових заперечень відповідача зазначено, що представником позивача ОСОБА_2 (копія довіреності наявна в матеріалах справи) ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
На адресу боржника державним виконавцем неодноразово направлялись вимоги, з зазначенням дня та часу, щодо надання доступу до квартири АДРЕСА_1. Однак, позивачем не забезпечено належного доступу до житлового приміщення.
Державним виконавцем 27.04.2011р. направлено до Деснянського районного суду м. Києва подання про примусове проникнення до житла боржника, для проведення опису й арешту нерухомого майна.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва 20.05.2011р. задоволено подання державного виконавця. Дозволено примусове проникнення до квартири №19 що розташована у будинку АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1
В зв'язку з чим державним виконавцем повторно направлено вимогу про надання доступу до нерухомого майна для проведення опису й арешту 16.06.2011р. та повідомлено, що вразі відсутності боржника приміщення буде відкрито примусово в присутності співробітників міліції та понятих для проведення опису та накладення арешту на майно.
Державним виконавцем зі співробітниками міліції та представником стягувача при виході 16.06.2011р. за адресою: АДРЕСА_2 де знаходився представник позивача за довіреністю ОСОБА_3, який повідомив державного виконавця, співробітника міліції та представника стягувача, що ОСОБА_1 відмовляється надати допуск до свого жилого приміщення, а саме: квартири. В зв'язку з чим відповідачем складено акт про не допуск до приміщення.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу на те, що позивачеві та уповноваженому представнику позивача було відомо про здійснення опису майна. Даний факт позивачем не спростовано, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав визнання неправомірними дій державного виконавця щодо проведення опису майна боржника, оскільки дії державного виконавця здійсненні у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій протиправними щодо проведення опису майна є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.М. Клименчук