П О С Т А Н О В А № 2-а-3408/2011
30.06.2011 року Старобешівський районний суд Донецької області в складі:
головуючого Моцного В.В.
при секретарі Даніловій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешеве адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці і соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області про нарахування та виплату одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю та визнання дій відповідача у невиплаті зазначеної допомоги противоправними
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про нарахування та виплату одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю та визнання дій відповідача у невиплаті зазначеної допомоги противоправними, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, першої категорії, що підтверджується посвідченням серії А № 027404 виданим 05.10.1993 року Донецькою обласною державною адміністрацією, а також інвалідом IІІ групи по захворюванням, пов'язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії Б № 102193 виданим УВС Донецької області від 13.01.1997 року УВС Донецької області, довідкою МСЕК серії 2-18 АГ № 001766, виданою 13.07.1993 року та повинен отримати одноразову грошову компенсацію за втрату здоров'я інвалідам 3 групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат станом на 13.07.1993 року - на чає встановлення йому інвалідності. В порушення вимог закону вказана компенсація йому виплачена не була. При зверненні до управління праці і соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області йому було відмовлено у виплати компенсації. Просить визнати неправомірною відмову виплатити одноразову компенсацію за втрату здоров'я учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС - інваліду 3 групи, виплатити йому одноразову грошову компенсацію за втрату здоров'я як інваліду 3 групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, а саме 22920 гривень, а справу розглянути за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заперечення у якому просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про нарахування та виплату одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю та визнання дій відповідача у невиплаті зазначеної допомоги противоправними, так як одноразова компенсація як інваліду 3 групи ОСОБА_1 повинна була призначатись на момент отримання інвалідності 13.07.1993 року не управлінням праці та соціального захисту населення Старобешівської райдержадміністрації, а за місцем роботи чи служби позивача у 1993 році. Позивач звернувся не за адресою та не надав в позові повної інформації щодо отримання ним компенсації за втрату здоров'я внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії Б № 102193 та визнаний інвалідом IІІ групи з 13.07.1993 року безстроково, про що свідчить довідка МСЕ серії 2-18 АГ № 001766 від 13.07.1993 року. Позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату йому одноразової компенсації за шкоду, причинену здоров'ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи, але відповідачем було відмовлено в перерахунку та надана довідка про те, що йому у 1993 році одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи нарахована, але інформації, щодо виплати компенсації, не збереглася за строком давності.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відшкодування шкоди особам, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, здійснюється у відповідності з Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ „ Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи". Статтею 48 зазначеного закону в редакції діючій на час 13.07.1993 року - час встановлення позивачу інвалідності, визначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, одноразова компенсація виплачується: інвалідам 3 групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності. Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 „ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена виплата одноразової компенсації за втрату здоров'я інвалідам 3 групи в розмірі 189,60 грн.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів»від 27.06.1996 року.
Суд вважає, що з огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є підзаконним нормативно-правовим актом, то у разі виникнення колізії між її нормами та нормами Закону України, застосуванню підлягають положення останнього, так як він має вищу юридичну силу.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2011 рік, а не вказана Постанова КМУ.
Конституція - ОСОБА_2 України і має найвищу юридичну силу, а тому суд приходить до висновку та застосовує конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.
Законом України „ Про Державний бюджет України на 2011 рік мінімальна заробітна плата з 01.04.2011 року складає 960 гривень. Одноразова компенсація за втрату здоров'я інваліду 3 групи складає 28800 грн. (30х764 грн.).
Статтею 11 КАС України визначено, що при розгляді адміністративних справ суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін.
Відповідно до ст.48 Закону України №796-ХП виплати, зазначені в цій статті, тобто одноразова компенсація за втрату здоров'я, проводиться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності. При цьому суд також враховує, що в ст.13 Закону України №796-ХП проголошено - держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її, у тому числі за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Як зазначив Європейський Суд у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо таки зобов'язання містяться у законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, якій полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку - нарахування компенсацій та допомоги за завдану шкоду здоров'ю громадян, передбачених Законом України №796-ХП, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправне, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики.
Судом не прийнята до уваги позиція відповідача, стосовно необхідності проведення стягнення безпосередньо з Кабінету Міністрів України, оскільки саме зазначений орган влади визначав розмір компенсаційних виплат, доплат, допомоги, оскільки Головним розпорядником бюджетних коштів, що призначені для виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є Міністерство праці та соціальної політики України, яке відповідно до своїх повноважень розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до вимог діючого законодавства виплата одноразової компенсації та покладається на органи соціального захисту населення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо своєчасності виплати належних позивачу грошових коштів відповідно до ст.48 Закону України №796-ХП „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у перерахуванні та виплаті одноразової компенсації за втрату здоров'я учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС - інваліду 3 групи, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову компенсацію за втрату здоров'я у розмірі 28800 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 50 Конституції України, ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 2, ст. 9, ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області про нарахування та виплату одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю та визнання дій відповідача у невиплаті зазначеної допомоги противоправними - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області щодо своєчасності виплати належних позивачу грошових коштів відповідно до ст.48 Закону України №796-ХП „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Дії посадових осіб управління праці і соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації в частині відмови у перерахуванні та виплаті одноразової компенсації за втрату здоров'я учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС - інваліду 3 групи ОСОБА_1, визнати неправомірними.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову компенсацію за втрату здоров'я, згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме 30 мінімальних заробітних плат, тобто у розмірі 28800 гривень.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області на користь ОСОБА_1 одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров'ю, згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в сумі 28800 гривень.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Старобешівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя:
27.12.2011