П О С Т А Н О В А № 2-а-4817/2011
18.07.2011 року Старобешівський районний суд Донецької області в складі:
головуючого Моцного В.В.
при секретарі Даніловій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешеве адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області про перерахунок та виплату пенсії і щомісячної компенсації у разі втрати годувальника, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про перерахунок та виплату пенсії і щомісячної компенсації у разі втрати годувальника, посилаючись на те, що вона є вдовою померлого інваліда 2 групи в наслідок захворювань пов'язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вона перебуває на обліку і отримує пенсію в УПФУ Старобешівського району Донецької області з 31.03.2004 року, яка їй була призначена. Вважаючи, що вона має право на перерахунок пенсії, 16.05.2011 року звернулась до відповідача з заявою про перерахунок нарахованої пенсії у разі втрати годувальника та призначення їй щомісячної компенсації у зв'язку з втратою годувальника, в чому їй було відмовлено. Просить задовольнити позовні вимоги, визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок і виплату пенсії у розмірі 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника, з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та здійснити перерахунок і виплату щомісячної компенсації в разі втрати годувальника в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, як вдові померлого годувальника -інваліда 2 групи по захворюванню, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до ст.ст. 49, 52, ч.4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 31.03.2004 року, а справу розглянути за її відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без участі представника УПФУ в Старобешівському районі Донецької області та заперечення проти позову, у якому у задоволені позову просить відмовити з наступних підстав. Щомісячна компенсація у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи призначаються згідно зі ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»на кожного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»ст.. 52 Закону від 28.02.1991 року № 796-ХII була викладена в новій редакції і містила правову норму щодо призначення щомісячної компенсації в разі втрати годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї -10% мінімальної пенсії за віком. П. 7 ч.1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»встановлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»застосовуються у порядку та у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Враховуючи, що управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області не порушило прав позивача, пенсія призначена відповідно до чинного законодавства просять відмовити в задоволені адміністративного позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.01.2004 року помер ОСОБА_2, який був чоловіком позивачки і мав статус громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 групи інвалідності. ОСОБА_1 є дружиною померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Позивач перебуває на обліку в УПФУ Старобешівського району Донецької області та отримує пенсію у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_2, який отримував пенсію по інвалідності 2 групи за захворюванням, яке пов'язано із наслідками аварії на ЧАЕС.
На підставі Законів України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-У 1 позивачу призначена пенсія, розмір якої відповідач визначив згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28.05.2008 року.
Суд вважає, що вказані дії відповідача є протиправними з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя i здоров'я, створення єдиного порядку визначеної категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання i трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно із частиною 3 статті 46 Конституції України пенсії інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено: «Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, i пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. Обчислення i призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, i пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчудження провадяться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, i пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30.05.1997 року № 523 (з наступними змінами та доповненнями).
Статтею 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50% пенсії за віком померлого годувальника.
Отже, розмір пенсії ОСОБА_1, яка згідно ст. 36 ч. 2 п. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника має визначатись із розрахунку 50% від основної державної пенсії по інвалідності, яку б міг отримувати годувальник при житті, розмір якої: не міг бути нижчим ніж 8 мінімальних пенсій за віком.
Крім того, стаття 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадин, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначає що при нарахуванні розміру пенсії за основу береться, мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визнається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для нього встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14. Ч. 3 ст. 4 даного Закону України (в редакції Закону №2505-4 від 25.03.2005 року, що діє з 31.03.2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною радою України в законі про державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних віщаннях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 52 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлена щомісячна компенсація сімей за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка визначається в розмірі 50% мінімальних пенсій за віком незалежно від пенсій, передбаченої законодавством України, тобто поряд з основним розміром пенсії за втратою годувальника, встановленим статтею 54 цього Закону, додатково виплачується вказана компенсація, право на отримання якої має позивачка.
При цьому статтею 53 Закону визначено, що додаткова пенсія за школу, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Статтею 67 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали у наслідок Чорнобильської катастрофи», який набув чинність 29.10.2006 року, передбачено, що у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого законом, збільшується розмір пенсії в установленому порядку.
Суд не може погодитися з доводами представництва відповідача, що положення ст.ст.50,52,54,67 Закону України № 796-ХII від 28.02.1991 року в редакції до 01.01.2008 року втратили чинність з посиланням на норми Закону України № 107-У1 від 28.12.2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі щодо предмета та змісту закону про державний бюджет України, зміни до законодавчих актів, які були внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», а саме до статей Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнані неконституційними.
Отже, з 22 травня 2008 року відновлена дія ст.ст.49,50,52,54 Закону України № 796-ХII від 28.02.1991 року в редакцію 01.01.2008 року.
Згідно ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії»державні гарантії рівня життя населення, яке постраждало у разі аварії на Чорнобильській АЕС, встановлюється виключно законами. Таким чином, розраховуючи пенсію та щомісячну компенсацію сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен був керуватися нормами Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв'язку з цим, нарахована позивачу пенсія і компенсація підлягає розрахунку виходячи з розміру встановленому Законом України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи вищевикладене, суд вважає що дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 є неправомірними, а тому необхідно зобов'язати відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області здійснити їй перерахунок i виплату пенсії у розмірі 50% пенсій по інвалідності померлого годувальника, з рахунку 8 мінімальних пенсій за віком та здійснити перерахунок i виплату щомісячної компенсації в разі втрати годувальника в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, як вдові померлого годувальника -інваліда 2 групи по захворюванню, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до ст.ст.49, 52, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХII виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлено ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 31.03.2004 року.
Позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача робити перерахунок пенсії надалі відповідно змінам діючого законодавства встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно частини 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства із захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. В межах КАС України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання УПФУ в подальшому робити перерахунок пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце, та без наявності спірних правовідносин.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»суми пенсії, не одержані за виною органу, який призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень у будь яких строків з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 09.07.2003 року, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ від 28.02.1991 року, ст.ст. 2, 158, 159, 163, 167 КАС України, ст.ст. 8, 16, 19, 22, 24 Конституції України, суд
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області про перерахунок та виплату пенсії і щомісячної компенсації у разі втрати годувальника -задовольнити частково.
Визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області в проведені перерахунку пенсії ОСОБА_1, виходячи із розміру 50% пенсії померлого годувальника та щомісячної компенсації по втраті годувальника, виходячи із розміру 50% мінімальної пенсії за віком з 31.03.2004 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника, з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та здійснити перерахунок і виплату щомісячної компенсації в разі втрати годувальника в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, як вдові померлого годувальника -інваліда 2 групи по захворюванню, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії відповідно до ст.ст. 49,52, ч.4 ст. 54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлена ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 31.03.2004 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Старобешівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя:
27.12.2011