73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"12" грудня 2011 р. Справа № 2-а-4254/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Варняк С.О.,
секретар: Осташевський Е.Є., < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпостачсервіс"
до державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області Ситнік Марії Володимирівни < 3-я особа > про визнання нечинними припису від 05.08.2011 року,
встановив:
В серпні 2011 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області Ситнік Марії Володимирівни, Державної екологічної інспекції в Херсонській області про визнання нечинними припису від 05.08.2011 року.
Ухвалою суду від 09.09.2011 здійснено заміну первинного позивача ОСОБА_2 на товариство з обмеженою відповідальністю фірму «Сільпостачсервіс» на підставі статті 52 КАС України.
У судовому засіданні представник позивача зазначив, що перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Сільпостачсервіс» відповідачами була проведена з грубим порушенням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року.
Суб'єкт господарювання у порушення вимог Закону N 877-V не був письмово повідомлений про проведення планового заходу за десять днів до дня здійснення цього заходу. Крім того, державний інспектор вийшов за межі перевірки, визначеної у направленні на перевірку, оскільки направлення № 648 від 20.07.2011 уповноважувало держінспектора проводити планову перевірку виконання природоохоронного законодавства ТОВ «Сільпостач сервіс». Натомість, фактично проводилась перевірка іншої організації - ТОВ фірма «Сільпостачсервіс». Акт перевірки був складений 28-29 липня 2011 року, а припис про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства вручений суб'єкту господарювання лише 08.08.2011, після спливу терміну, встановленого Законом N 877-V.
Крім того, представник позивача посилався на те, що відповідачами порушено вимоги до складання акта, який є носієм доказової інформації, передбачені пунктом 4.15. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 N 464, де передбачено, що в акті перевірки, серед іншого, зазначаються обставини та суть порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (за наявності) з посиланням на нормативно-правові акти, вимоги яких порушені. Натомість, у акті перевірки містяться норми, які не регулюють сферу суспільних відносин, до якої відповідачами віднесено порушення позивачем вимог природоохоронного законодавства.
Також, представником позивача зазначено, що у акті перевірки від 28-29.07.2011, який відповідно до законодавства є носієм доказової інформації, взагалі відсутня інформація про вміст забруднюючих речовин, які викидаються або можуть викидатись об'єктом, що перевіряється, у атмосферне повітря, жодних лабораторних вимірювань або досліджень під час проведення перевірки на об'єкті не проводилось. У акті перевірки зазначено перелік відходів, які можуть утворюватись об'єктом, а не фактично ним утворюються чи були наявні у період перевірки.
Просив суд визнати нечинними пункти 2-8 припису Державної екологічної інспекції в Херсонській області від 05.08.2011 року, щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства.
В подальшому позивач збільшив позовні вимоги, просив визнати незаконною перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Сільпостачсервіс»; визнати нечинним припис Державної екологічної інспекції в Херсонській області від 05.08.2011 року щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, позов просив задовольнити.
Представник відповідачів по суті позову заперечувала, просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що перевірка ТОВ фірма «Сільпостачсервіс» щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства була здійснена із дотриманням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 N 877-V та у відповідності до вимог Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006 № 548, Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 N 464, а також законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Заслухавши сторони, дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
На підставі направлення від 20.07.2011 року № 648 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області Ситнік Марією Володимирівною було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Сільпостачсервіс».
За результатами перевірки був складений акт перевірки від 28-29 липня 2011 року та припис щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства від 05.08.2011 року.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006 № 548, Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі є спеціальним підрозділом
Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції.
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року N 1524 (із змінами), Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року N 877-V (із змінами), що набрав чинності з 27.12.2007 року, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій (ст. 1 Закону N 877).
У своїх запереченнях на позовну заяву відповідачі вказують, що повідомлення про проведення перевірки було відправлено вчасно і отримано позивачем 04.07.2011 року за чотирнадцять днів до проведення перевірки, що підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення.
У судовому засіданні встановлено, що у бланку вручення рекомендованого поштового відправлення (копія якого міститься у матеріалах адміністративної справи) чітко вказано прізвище одержувача: «ОСОБА_3». Уповноважена особа позивача - директор ОСОБА_2 даного рекомендованого відправлення не отримував та свого підпису на ньому не проставляв. Таким чином, до суду не було надано доказів повідомлення про проведення перевірки у порушення вимог Закону України «Про державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності».
Крім того, судом встановлено, що у направленні на проведення перевірки № 648 від 20.07.2011 року об'єктом перевірки зазначене ТОВ «Сільпостачсервіс». Однак, фактично перевірка проводилась на підприємстві ТОВ фірма «Сільпостачсервіс».
Пунктом 2 припису передбачено складати державну статистичну звітність по формі 1-відходи.
Державна статистична звітність за формою 1-небезпечні відходи (а не 1-відходи) складається згідно з п. г ст. 17 Закону України „Про відходи” та у відповідності до Інструкції щодо порядку подання та заповнення форми державного статистичного спостереження N1-небезпечні відходи "Звіт про утворення, оброблення та утилізацію відходів I-III класів небезпеки", затвердженої наказом Державного комітету статистики України 28.09.2005 N289, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2005 року за N1200/11480. Пунктом 1.2. Інструкції передбачено, що Форму N 1-небезпечні відходи подають до 20 січня підприємства, організації та установи, де утворюються, оброблюються та утилізуються відходи I-III класів небезпеки.
У своїх запереченнях відповідачі посилаються на вимоги наказу Державного комітету статистики України від 21.06.2010 № 233 «Про затвердження форм державних статистичних спостережень із лісового господарства й охорони навколишнього природного середовища». Однак даний наказ всупереч Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та постанови КМУ від 28 грудня 1992 р. N 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України. Крім того посилання на нього з'явилось лише у запереченнях відповідачів. Ні у акті перевірки, ані у приписі на нього посилання не було, та не вказувалось, що його вимоги позивачем порушені.
У акті перевірки від 28-29.07.2011 зазначено, які відходи можуть утворюватись. Тобто, фактично перевіркою не встановлено, які саме відходи та у якій кількості утворені та існують у об'єкта перевірки, що необхідно було б зробити для визначення класу небезпеки.
Відповідачі не надали докази того, що підприємство позивача належить до тих, на яких утворюються, оброблюються та утилізуються відходи I-III класів небезпеки.
Пунктом 3 припису передбачено огородити зону суворої санітарної охорони артезіанської свердловини № 1-246.
Пунктом 3 частини 1 статті 44 Водного Кодексу України передбачено, водокористувачі зобов'язані використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання.
Дозволом на спеціальне водокористування № Укр 6606-ХРС , який отримано позивачем 21.02.2011, не передбачено огородження зони санітарної охорони свердловини.
В акті перевірки не вказано якими саме діями порушено вимоги п.2 статті 44 Водного кодексу України та умови зазначеного дозволу.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006 № 548, Інспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінприроди та Держекоінспекції, а також цим Положенням.
Лист Південно-української гідрогеологічної експедиції від 10.02.2011 № 32, на який посилаються відповідачі у запереченнях, до цього переліку нормативно-правових актів не входить. У акті перевірки та у приписі про усунення порушень не вказано, що вимоги цього листа позивачем були порушені.
Положення постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 № 2024, які вказуються у запереченнях відповідачів, також не знайшли свого відображення ні у акті перевірки, ані у приписі, чим порушено вимоги до складання акта, передбачені пунктом 4.15. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 N 464, де передбачено, що в акті перевірки, серед іншого, зазначаються обставини та суть порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (за наявності) з посиланням на нормативно-правові акти, вимоги яких порушені.
Крім того, пунктом 1 Правового режиму зон санітарної охорони водних об'єктів, затвердженого вказаною постановою Кабміну № 2024 (Далі - Правовий режим), визначено, що з метою забезпечення охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони.
Відповідно до Дозволу на спеціальне водокористування № Укр 6606-ХРС, метою водокористування визначено господарсько-побутові потреби підприємства та передача води для крапельного зрошення.
Таким чином, вимоги п.1 Правового режиму не стосуються підприємства позивача.
Пунктом 4 припису передбачено провести перевірку на герметичність вигрібних ям.
В акті перевірки міститься посилання на п. 2.3.3. Санітарних правил и норм СанПіН 42-128-4690-88 "Санітарні правила утримання територій населених пунктів" стосовно перевірки на герметичність вигрібних ям на території об'єкта. Але зазначені Правила розповсюджуються на територію населених пунктів. З акту перевірки також вбачається, що у відповідності до договору оренди землі, укладеного 29 грудня 2007 року з Білозерською райдержадміністрацією, перевіряємий об'єкт ТОВ фірма «Сільпостачсервіс» розташоване на земельній ділянці сільськогосподарського призначення на землях запасу Микільської сільської ради.
Таким чином посилання на вказані Правила в цілому та на п. 2.3.3 Правил, зокрема, є необґрунтованим.
Частиною 7 статті 4 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачено, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання.
Неможливо поширити на певну сферу суспільних відносин норму законодавства, якої не існує. Як встановлено судом, Санітарні правила «Утримання території населених пунктів» не регулюють відносини за межами населених пунктів. Таким чином, посилання у акті перевірки на порушення п.2.3.3. Санітарних правил «Утримання території населених пунктів» є безпідставним.
Пунктом 5 припису передбачено отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Відповідно до Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 р. N 1655, визначено єдину систему ведення в галузі охорони атмосферного повітря державного обліку об'єктів (підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності), які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і на стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.
Відповідно до п. 6 зазначеного Порядку, визначення видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря із стаціонарних джерел, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів здійснюється шляхом проведення безпосередніх інструментальних вимірювань, розрахунків з використанням показників емісії (питомих викидів), які затверджуються Мінприроди.
В п. 2 Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10.05.02р. N 177, визначені критерії за якими здійснюється взяття на державний облік, а саме: об'єктів, - якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік; видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, - за умови, що обсяг потенційних викидів рівний або перевищує порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до цієї Інструкції.
В акті перевірки зазначено, що на момент перевірки використовувалась третя секція першого пташника, в якій знаходились перепела, яка обладнана двома вентиляційними установками, які на момент перевірки експлуатувались. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відсутній, що є порушенням ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
У акті не вказано, які забруднюючи речовини та в якій кількості викинуто об'єктом в атмосферне повітря і що це свідчить про необхідність отримання дозволів. Лабораторних вимірювань або досліджень під час проведення перевірки на об'єкті не проводилось.
Статтею 11 Закону України "Про атмосферне повітря" встановлений порядок регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел. Зазначеними нормативно-правовими актами визначений механізм такого регулювання, а також визначені стаціонарні джерела з їхніми технічними характеристиками, які підпадають під таке регулювання.
Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 N 317. До даного переліку вентиляційні установки пташників не входять.
З аналізу норм законодавства вбачається, що ні за потужністю вентиляційних установок, ні за їх цільовим використанням, а також за кількістю шкідливих викидів в атмосферне повітря, перевірені стаціонарні джерела не підпадають під регулювання, визначене вимогами ст. 11 Закону України "Про атмосферне повітря" та прийнятим на їх реалізацію нормативно-правовим актам.
Тому, вимога відповідача щодо зобов'язання отримання дозволів є неправомірною.
Пунктом 6 припису передбачено отримати дозвіл на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів на 2012 рік.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відходи" розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.
Згідно п. "а" ст. 32 цього ж Закону з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.
Пунктами 10, 11 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998р. № 1218, місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік. Органи Мінекоресурсів на місцях до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.
Позивач (ТОВ фірма "Сільпостачсервіс") не отримувало повідомлення про необхідність подання на погодження лімітів.
Крім того, у акті перевірки зазначено, що в процесі діяльності товариства можливе утворення наступних видів відходів: відпрацьовані люмінесцентні лампи, відпрацьовані автомобільні шини, відпрацьовані свинцеві акумуляторні батареї, відпрацьовані нафтомасла, але на момент перевірки вони відсутні.
Про наявність змішаних побутових відходів чи твердих побутових відходів, посліду пташиного та птиці павшої та їх кількість на території об'єкта на момент перевірки в Акті не зазначено.
Позиція відповідачів стосовно правомірності застосування постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1998 № 1218, оскільки вона має нижчу від Закону юридичну силу, є безпідставними й необґрунтованими, оскільки дана постанова, яка затверджує Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, розроблена відповідно до статті 31 Закону України "Про відходи". Вона саме деталізує зазначений Закон та встановлює механізм його реалізації.
Пунктом 7 припису передбачено розробити реєстрові карти утворення, оброблення та утилізації відходів.
У акті перевірки вказано, що позивачем порушено вимоги статті 27 Закону України «Про відходи». Однак, статтею 27 зазначеного Закону зокрема визначено, що порядок ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів визначається Кабінетом Міністрів України. Порушення даного порядку в акті перевірки не зафіксовано. Також у акті не зазначено, на які саме відходи необхідно розробляти такі реєстрові карти.
На підтвердження своєї позиції відповідачі посилаються на постанову Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 № 1360 «Про затвердження Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів», яка розроблена відповідно до статті 27 Закону України "Про відходи". Однак, ні у приписі, ані у акті перевірки не було зазначено що позивачем порушено вимоги цієї Постанови. Крім того, у акті перевірки зазначено перелік відходів, які можуть утворюватись об'єктом, а не фактично ним утворюються чи були наявні у період перевірки.
Пунктом 8 припису передбачено здійснювати первинний облік відходів по встановленій формі 1-ВТ.
Обґрунтовуючи правомірність своїх дій в частині вимог, викладених в пункті 8 припису, Відповідачі посилаються на вимоги наказу Мінприроди України від 07.07.2008 № 342 «Про затвердження типової форми первинної облікової документації N 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" та Інструкції щодо її заповнення».
Однак, відповідно до ч.2 п. 4 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 року N 2034, Типові форми первинної облікової документації про відходи згідно з державним класифікатором ДК 010-98 "Класифікатор управлінської документації" та інструкції щодо їх заповнення розробляються Мінекобезпеки за участю Держкомпідприємництва інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади, погоджуються з МОЗ і затверджуються спільним наказом Держкомстату та Мінекобезпеки. Даний Порядок розроблений відповідно до статті 26 Закону України "Про відходи". Постанова Уряду має вищу юридичну силу, порівняно із відомчими наказами Мінприроди України.
Крім того, у акті перевірки та у приписі не було вказано про порушення Позивачем Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 року N 2034.
Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків позивача, не містить обов'язкового для нього припису, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржений до адміністративного суду. При цьому суд вважає, що порушення, які допустила посадова особа відповідача при проведенні перевірки є підставою для визнання протиправними пунктів припису, який винесений на підставі акту перевірки.
У відповідності до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
З урахуванням норми ч.2 ст.71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, тобто саме відповідач зобов'язаний довести правомірність винесення рішень.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати нечинним пункти 2-8 припису Державної екологічної інспекції в Херсонській області від 05.08.2011 року щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 грудня 2011 р.
Суддя Варняк С.О.
кат. 7.1