73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"05" грудня 2011 р. Справа № 2-а-4773/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченка К.В.,
при секретарі: Сердюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Агрофірма Рубанівська»товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Содружество»
до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У вересні 2011 року дочірнє підприємство «Агрофірма Рубанівська»товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Содружество» (надалі-позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області (надалі - відповідач, ДПІ), в якому просило скасувати наступні податкові повідомлення-рішення ДПІ від 18.05.2011 р.:
- № 0000192301 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 72 995 грн., у тому числі 58396,52 грн. - за основним платежем та 14599,13 грн. -за штрафними санкціями;
- № 0000212301 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 9794,35 грн., у тому числі 7835,48 грн. -за основним платежем та 1958,87 грн. -за штрафними санкціями;
В ході судового розгляду справи позивач заявою від 05.12.2011 р. уточнив позовні вимоги відносно податкового повідомлення-рішення № 0000192301 і просив скасувати це рішення в частині донарахування 49013,60 грн. -за основним платежем та 12253,40 грн. -за штрафними санкціями.
Спірні податкові повідомлення рішення складені на підставі висновків акту планової перевірки позивача від 27.04.2011 р. № 010/2301/30070145 (надалі -акт перевірки).
Згідно акту перевірки та наданого відповідачем розрахунку сум податкових зобов'язань, які нараховані спірними рішеннями, підставою для винесення рішення №0000192301 стали висновки ДПІ щодо невключення позивачем до податкових зобов'язань загальної декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, доходів від наступних операцій: реалізація критого току на загальну суму 120000 грн. (у т.ч. ПДВ 20000 грн.); реалізація печеного хлібу на суму ПДВ 13524 грн.; послуги з харчування на суму ПДВ 501 грн.; послуги з випікання хлібу на суму ПДВ 852 грн.; реалізація електроенергії на суму ПДВ 1960 грн., яка включена до спеціальної декларації з ПДВ; реалізація борошна на суму ПДВ 7768 грн.; реалізація бензину та дизпалива на суму ПДВ 112 грн.; реалізація макухи та висівки на суму ПДВ 1513 грн.; тракторні послуги та вспашка городу на суму 102 грн.; реалізація вогнегасника на суму ПДВ 59 грн.; реалізація олії на суму ПДВ 5747 грн.; реалізація електроенергії на адресу ДП Агрокомплекс «Рубанівська»на суму ПДВ 6258,52 грн., яка включені до декларації з ПДВ не по даті надходження коштів за електроенергію.
Підставами для винесення рішення № 0000212301 за актом перевірки стали висновки ДПІ про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ при наданні позивачем своїм працівникам послуг з харчування за цінами, які не покривають витрат позивача на це харчування, у зв'язку з чим ДПІ нарахувала ПДВ на різницю між сумою, яка надійшла від працівників за харчування та сумою, яку позивач витратив на це харчування.
Відповідно до позовної заяви та пояснень представників позивача в судовому засіданні, позивач не погоджується із рішенням № 0000192301 частково, а з рішенням №0000212301 повністю, і зазначає, що є неправомірними висновки ДПІ про заниження зобов'язань загальної декларації з ПДВ при реалізації критого току на суму 20000 грн., печеного хлібу на суму 13524 грн., борошна на суму 7768 грн., макухи та висівки на суму 1513 грн., а також олії на суму 5747 грн., оскільки така реалізація відноситься до сільськогосподарської діяльності позивача, і суми ПДВ по цій реалізації повинні відображатися не в загальній, а в скороченій декларації з ПДВ, що і було ним зроблено. Позивач також вважає неправомірними нарахування йому рішенням № 0000212301 податку на додану вартість на різницю між сумою, яка надійшла від працівників за харчування та сумою, яку він витратив на це харчування, і зазначає, що ДПІ неправомірно визначила таким чином базу для оподаткування цим податком.
Згідно письмових заперечень на адміністративний позов та пояснень представників ДПІ в судовому засіданні, позиція відповідача полягає у правомірності висновків акту перевірки та законності спірних повідомлень-рішень, у зв'язку з чим ДПІ просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
Оскільки, позивач не заперечує проти нарахування йому рішенням № 0000192301 ПДВ та штрафних санкцій за фактом реалізації послуг з харчування на суму ПДВ 501 грн., послуг з випікання хлібу на суму ПДВ 852 грн., з реалізації електроенергії на суму ПДВ 1960 грн., що включені до спеціальної декларації з ПДВ; з реалізації бензину та дизпалива на суму ПДВ 112 грн., з реалізації тракторних послуг на суму ПДВ 102 грн., з реалізація вогнегасника на суму ПДВ 59 грн. та з реалізації електроенергії на адресу ДП Агрокомплекс «Рубанівська» на суму ПДВ 6258,52 грн., то суд оцінює правомірність рішення №0000192301 лише в частині нарахування позивачу ПДВ за фактом реалізації критого току на суму 20000 грн., печеного хлібу на суму 13524 грн., борошна на суму 7768 грн., макухи та висівки на суму 1513 грн., а також олії на суму 5747 грн..
Відповідно до положень ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, що діяв на час здійснення спірних операцій (далі -Закон № 168), резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.
Таким чином, господарська діяльність від перепродажу покупних товарів не регулюється спеціальним режимом оподаткування сільськогосподарського виду діяльності позивача і тому ці доходи оподатковуються податком на додану вартість на загальних підставах.
За актом перевірки відповідач збільшує зобов'язання позивача з ПДВ по загальній декларації за червень 2010 року на 20000 грн. у зв'язку з продажем нерухомого майна (критого току) ПП ОСОБА_1 за податковою накладною від 23.06.2010 р. № 52.
Відповідач, посилаючись на норми п. 3.1 ст. 3, п. 4.1. ст. 4, п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, ст. 8-1 Закону № 168 стверджує, що позивач перепродав покупні основні фонди, а тому цей продаж повинен оподатковуватись ПДВ в загальному порядку, тобто ПДВ з цих операцій слід сплачувати до бюджету.
Позивач заперечує проти цього висновку ДПІ тому, що за його даними податок на додану вартість при придбанні зернового току враховувався у складі податкового кредиту спеціальної (сільськогосподарської) декларації з податку на додану вартість, оскільки ці основні фонди при їх придбанні мали винятково сільськогосподарське призначення.
Позицію ДПІ щодо необхідності відображення позивачем факту реалізації критого току у загальній декларації з ПДВ суд вважає цілком обґрунтованою, оскільки з моменту продажу це майно перестало використовуватися позивачем в його сільськогосподарській діяльності і вже не було об'єктом оподаткування ПДВ за спеціальним режимом згідно ст.8-1 Закону № 168/97-ВР.
Якщо позивач попередньо відніс до податкового кредиту скороченої (сільськогосподарської) декларації суму ПДВ, яку сплатив при придбанні вказаного току, то при здійснені його продажу позивач повинен був зменшити податковий кредит скороченої декларації на суму сплаченого ним ПДВ і перенести цей податковий кредит до загальної декларації.
Оскільки позивач таких дій не вчинив, і в рамках перевірки та судового розгляду не довів сам факт попереднього віднесення до податкового кредиту скороченої декларації з ПДВ суми цього податку, сплаченого при купівлі критого току, у суду відсутні підстави вважати, що при проведені перевірки ДПІ не в повній мірі з'ясувала всі обставини проведених позивачем операцій з критим током і невірно визначила податкові наслідки від таких операцій.
Заниження позивачем у загальній декларації зобов'язань з ПДВ по операціям з реалізації печеного хлібу, борошна, макухи та висівки, а також олії ДПІ в акті перевірки обґрунтовує тим, що такі види діяльності не відображені в свідоцтві позивача про реєстрацію платником спеціального режиму ПДВ, а тому позивач не мав підстав відображати ПДВ за цими операціями у складі податкових зобов'язань скороченої декларації, а повинен був відносити його до загального декларації.
Позивач з таким висновком ДПІ не погоджується з тих підстав, що реалізація зазначеної продукції відноситься до сільськогосподарської діяльності, а тому ПДВ за цими операціями повинно відображатися у складі податкових зобов'язань скороченої декларації з ПДВ.
Відповідно до п. 8-1.10 ст. 8-1 Закону № 168/97-ВР у свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.
Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. за № 208/4429, передбачено подання платником податків заяви про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за формою № 1-РС, яка має містити виключний перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства, що підпадають під дію статті 8-1 Закону №168/97-ВР та входять до переліку таких видів діяльності, визначеного й оприлюдненого Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 р., передбачено відображення у скороченій податковій декларації тих видів діяльності, які здійснює дане сільськогосподарське підприємство.
Отже, за змістом наведених норм спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість розповсюджується лише на ті види діяльності сільгосппідприємства, за якими це підприємство зареєструвалось як суб'єкт цього спеціального режиму оподаткування і які відображені в його свідоцтві про реєстрацію як платника ПДВ за цим режимом.
Перелік видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2009 року № 23 (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 11.02.2009 р. № 87, від 01.07.2009 р. № 648).
Наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року № 37 зі змінами та доповненнями затверджена Класифікація видів економічної діяльності.
В заяві про реєстрацію суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ від 09.07.2009 р. позивач зазначив такі види сільськогосподарської діяльності: вирощування зернових та технічних культур - код КВЕД 01.11.0; надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту - код КВЕД 01.41.0.
Разом з тим, такий вид діяльності як виробництво хліба та хлібобулочних виробів має КВЕД 15.81.0; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості має КВЕД 15.61.0, виробництво нерафінованих олії та жирів має КВЕД 15.41.0.
Виходячи з викладеного, суд вважає обґрунтованими висновки ДПІ щодо необхідності включення позивачем до податкових зобов'язань загальної декларації з ПДВ сум реалізації такої продукції власного виробництва, як печеного хлібу, борошна, макухи, висівки, та олії.
Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000192301.
Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000212301, суд виходить з наступного.
Відповідно до акту перевірки відповідач збільшив зобов'язання позивача з ПДВ на суму 7835,48 грн. у зв'язку з тим, що позивач в порушення вимог п. 4.1 ст. 4 Закону № 168 нарахування податку на додану вартість при продажу послуг з харчування працівників здійснив на пільгову вартість цих послуг, а не з фактичної вартості цих послуг.
За даними відповідача фактична вартість послуг відображена позивачем на бухгалтерському рахунку 28 «Товари» (витрати на харчування).
За приписами п. 4.1. ст. 4 Закону № 168, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Згідно п. 1.20.1 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій, стосовно будь-якої із сторін договору, території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
На думку відповідача, позивач при наданні послуг з харчування на пільгових умовах зобов'язаний був визначити базу оподаткування цих послуг, виходячи з їх продажної вартості, але не нижче вартості придбання компонентів, використаних для надання послуг та облікованих на бухгалтерському рахунку № 28 позивача.
Позивач заперечує проти таких висновків та стверджує, що для надання послуг з харчування були використанні як продукти власного виробництва, так і покупні товари, при придбанні яких податок на додану вартість до податкового кредиту декларацій з ПДВ не відносився.
Суд вважає, що для застосування положень законодавства з ПДВ стосовно звичайних цін відповідач зобов'язаний був визначити розмір таких цін, та встановити, що такі ціни більш ніж на 20 відсотків перевищують ціни, за якими позивач надавав послуги з харчування, а не будувати свої висновки на збитках позивача, які він отримав від продажу послуги.
Отримання збитків від певного напряму діяльності платника податку на додану вартість не доводить факту продажу товарів (робіт, послуг) по цінам, нижчим ніж звичайні.
Звичайними цінами слід вважати фактичні ціни, за якими здійснено продаж товару (роботи, послуги), за виключенням такого продажу пов'язаним особам.
Відповідач не довів факт отримання позивачем збитків від надання послуг харчування пов'язаним особам та участі придбаних для надання цих послуг товарів та послуг у формуванні податкового кредиту, а тому суд вважає висновок ДПІ про заниження позивачем ПДВ у зв'язку з продажем послуг з харчування безпідставним.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про безпідставність нарахування податкових зобов'язань з ПДВ податковим повідомленням-рішенням №0000212301.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позовні вимоги дочірнього підприємства «Агрофірма Рубанівська»товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Содружество» до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області - задовольнити частково.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції від 18.05.2011 р. № 0000212301.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Агрофірма Рубанівська»товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Содружество» (код ЄДРПОУ 30070145) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп. шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою з Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суду, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 грудня 2011 р.
Суддя Кравченко К.В.
кат. 8.2.1