73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"02" грудня 2011 р. Справа № 2-а-4601/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченка К.В.,
при секретарі Сердюк О.О.
за участю:
представників позивача -Бондарчук А.О.,
представників відповідача -Мктрчан Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
приватної фірми «Наталі»
до державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
встановив:
У вересні 2011 року приватна фірма «Наталі»(надалі -позивач) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні (надалі -ДПІ, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ від 01.09.2011р. № 0003082301, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 200566 грн., у т.ч. 200565 грн. -за основним платежем та 1 грн. -за штрафними санкціями.
Спірне рішення винесено на підставі акту від 09.08.2011р. № 2869/23-2/24119556 (надалі - акт перевірки) про результати виїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань правових відносин та відстеження подальшої реалізації продукції (послуг) отриманої від ТОВ «РІ-КО»за березень 2011 року.
За висновками акту перевірки № 2869/23-2/24119556 позивачем в порушення вимог п.185.1 ст.185, п.189.4 ст.189, п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України неправомірно віднесено до податкового кредиту березня 2011 року суми ПДВ по операціям з ТОВ «Рі-Ко», в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за березень 2011 року на суму 221865,22 грн.
Такі висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що в порушення ряду статей Цивільного кодексу України (ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655. 656) позивачем проводились господарські операції із ТОВ «Рі-Ко», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому такі операції позивача є нікчемними господарськими операціями.
Згідно позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, позивач не погоджується з висновками акту перевірки та спірним рішенням з тих підстав, що придбання у ТОВ «Рі-Ко»дитячих іграшок з метою їх подальшої реалізації через власну мережу супермаркетів «Бебі Бум», є цілком законними операціями, які підтверджені податковому органу належними первинними документами, що відповідають вимогам законодавства, і є підставою для включення позивачем ПДВ за цими операціями до податкового кредиту декларації з ПДВ за березень 2011 року. Позивач зазначає, що законодавство України не покладає на сторону договору обов'язку перевіряти дотримання іншою стороною договору вимог податкового законодавства, а невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку тягне відповідальність саме щодо цього контрагента, і право платника податку на формування податкового кредиту не залежить від податкового обліку його контрагентів. Твердження ДПІ про порушення позивачем норм Цивільного кодексу України при укладанні із ТОВ «Рі-Ко»нікчемних правочинів позивач вважає надуманими і не підтвердженими належними доказами.
Відповідно до письмових заперечень на адміністративний позов, які за змістом відтворюють зміст акту перевірки в частині опису виявлених порушень, а також пояснень представника ДПІ в судовому засіданні, відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог з підстав обґрунтованості висновків акту перевірки та правомірності спірного повідомлення-рішення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
Згідно акту перевірки відповідачем встановлено завищення позивачем податкового кредиту за березень 2011 року на суму 221865,22 грн.
Причини завищення позивачем податкового кредиту березня 2011 року на вказану суму викладені у п. 3 акту перевірки і пов'язані із невизнанням відповідачем податкового кредиту, сформованого по операціям із ТОВ «Рі-Ко».
Неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість по операціям з придбання дитячих іграшок у ТОВ «Рі-Ко»ДПІ обґрунтовує обставинами діяльності цього контрагента, які викладені в акті перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 31.05.11р. №170/23-214/36611772 про неможливість проведення документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог формування податкових зобов'язань ТОВ «Рі-Ко» за березень 2011 року.
Ці обставини полягають у тому, що ТОВ «Рі-Ко»не може здійснювати реальні господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; проводить нікчемні господарські операції з постачальниками та покупцями продукції; задекларовані показники податкового кредиту та податкових зобов'язань є недійсними.
Копія акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 31.05.11 р. №170/23-214/36611772 долучена до матеріалів справи.
Наведені відповідачем в акті перевірки доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Рі-Ко»суд оцінює з точки зору відповідності викладених в цьому акті перевірки обставин фактичним обставинам справи, які встановлені в ході судового розгляду даної справи, а також з точки зору узгодженості висновків ДПІ з положеннями податкового законодавства.
Відповідно до п.14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
Порядок формування платником податку податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.
Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу /п.198.6 ст.198 ПК України/.
Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
На підтвердження правильності та повноти декларування податкового кредиту по операціям із ТОВ «Рі-Ко»за березень 2011 року до матеріалів справи позивачем долучені копії видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних, платіжних доручень на оплату вартості придбаного товару з урахуванням ПДУВ, та копія договору № 2502 від 02.02.11р. із вказаним постачальником.
ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року.
Таким чином, належними доказами підтверджено той факт, що на момент проведення перевірки у позивача в наявності були всі необхідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Рі-Ко», які задекларовані позивачем у податковій декларації з ПДВ за березень 2011 року.
Аналіз наданих позивачем документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011р. по постачальнику ТОВ «Рі-Ко».
За змістом статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту.
Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини:
- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;
- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;
- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;
В акті перевірки та в ході судового розгляду ДПІ стверджувало про відсутність реальних поставок товарів від ТОВ «Рі-Ко».
На виконання вимог суду позивач надав наявні в нього документи, складання яких було обумовлено економічною сутністю проведених позивачем операцій із ТОВ «Рі-Ко».
Так, окрім податкових та видаткових накладних, до матеріалів справи позивачем також долучені копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують перевезення товарів від ТОВ «Рі-Ко»до позивача вантажним автотранспортом приватного підприємця ОСОБА_1.
З метою перевірки реальності господарських операцій позивача із ТОВ «Рі-Ко», судом 18.11.11 р. на адресу цього постачальника був направлений запит про підтвердження операцій із придбання та подальшої реалізації позивачу товарів за договором № 2502 від 02.02.2011 р.
На запит суду ТОВ «Рі-Ко»листом від 29.11.11р. надало суду копії документів, підтверджуючих операції з позивачем: договір №2502 від 02.02.11р., видаткові накладні, а також копії вантажно-митних декларацій, які підтверджують факти придбання цим підприємством дитячих іграшок у нерезидентів, доставку цих товарів на митну територію України зі сплатою до бюджету обов'язкових платежів, у тому числі і податку на додану вартість.
Також ТОВ «Рі-Ко»надало суду копію довідки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 19.10.2011р. № 833/23-208 про результати зустрічної звірки правових відносин ТОВ «Рі-Ко»з ПФ «Наталі»за березень 2011 року, якою підтверджені господарські операції між цими підприємствами та встановлено відображення ТОВ «Рі-Ко»в податковому обліку результатів господарських відносин з ПФ «Наталі».
Зміст довідки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 19.10.2011р. № 833/23-208 повністю спростовує висновки акту перевірки цієї ж ДПІ від 31.05.11р. №170/23-214/36611772, на підставі якого ДПІ у м. Херсоні побудувала свої висновки про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Рі-Ко».
В судове засідання 02.12.2011 р. з'явився співзасновник ТОВ «Рі-Ко»- ОСОБА_2., який, будучи допитаним судом в якості свідка, пояснив, що він разом із другим засновником - ОСОБА_3, який також є директором цього товариства, займається імпортом дитячих іграшок із Китаю та реалізацією їх на території України. Свідок підтвердив факти господарських операції із позивачем, пояснивши, що з позивачем його фірма співпрацює вже більше року. Стосовно акту перевірки його фірми від 31.05.11р. №170/23-214/36611772 свідок пояснив, що про цей акт йому нічого невідомо, а на дату його складання на їх фірмі тривала виїзна планова перевірка, а тому висновки цього акту про ненадання ДПІ у Малиновському районі м.Одеси документів по операціям з позивачем, проведення фіктивних операції та про неможливість здійснення господарської діяльності є надуманими. Свідок також зауважив, що операції його фірми з позивачем за березень 2011 року були предметом перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, яка проводилась у жовтні 2011р., і результати цієї перевірки оформлені довідкою від 19.10.2011р. № 833/23-208, в якій не вказано про наявність жодних порушень законодавства.
Надані суду сторонами документи не підтверджують твердження ДПІ про те, що операції позивача із ТОВ «Рі-Ко»були безтоварними операціями, а навпаки, свідчать про те, що ТОВ «Рі-Ко»реально купувало товар у нерезидентів зі сплатою до Державного бюджету України ПДВ, а також реально поставляло цей товар позивачу.
Суд зазначає, що вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність цього платника податків щодо таких порушень.
При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.
У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Надані суду докази підтверджують той факт, що ТОВ «Рі-Ко», як на час проведення операцій із позивачем, так і на даний час є зареєстрованим податником ПДВ, і станом на 16.11.2011р. відомості по цій юридичній особі підтверджені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Що стосується наведених в акті перевірки обставин діяльності ТОВ «Рі-Ко», то ці обставини повністю спростовані наданими суду доказами.
З урахуванням встановлених фактичних обставини справи, суд приходить до висновку, що дії позивача по віднесенню до податкового кредиту березня 2011 року сум ПДВ по операціям із ТОВ «Рі-Ко» свідчать про його добросовісність як платника податків, а вчинені позивачем господарські операції з цим контрагентом не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.
Перевіривши наведені відповідачем в акті перевірки доводи для донарахування позивачу спірним повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, встановивши фактичні обставини проведених позивачем спірних господарських операцій з ТОВ «Рі-Ко», суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту по операціям з цим контрагентом.
Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.
Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.
Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на його оспорюваність.
З наведеного слідує, що оскільки недійсність вчинених позивачем правочинів із ТОВ «Рі-Ко»законом прямо не встановлена, то такі правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним донарахування позивачу спірним повідомленням-рішенням зобов'язань по податку на додану вартість, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги приватної фірми «Наталі»до державної податкової інспекції у м.Херсоні задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні від 01.09.2011р. №0003082301.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватної фірми «Наталі» (код ЄДРПОУ 24119556) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою з рахунку державної податкової інспекції у м. Херсоні.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суду, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Текст постанови складений в повному обсязі та підписаний 12.12.2011р.
Суддя Кравченко К.В.
кат. < Текст >