73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"30" листопада 2011 р. Справа № 2-а-5056/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравченко К.В.,
при секретарі: Сердюк О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
приватного підприємства «Спеціалізована монтажно-налагоджувальна фірма «Газкотлоналадка»
до Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області
третя особа на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у м.Херсоні
про зобов'язання до вчинення певних дій,
встановив:
У жовтні 2011 року приватне підприємство «Спеціалізована монтажно-налагоджувальна фірма «Газкотлоналадка» (надалі - позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області (надалі - відповідач, казначейство) про зобов'язання відповідача повернути позивачу надмірно сплачений єдиний податок в сумі 12868,89 грн. шляхом перерахування його на рахунок позивача.
Відповідно до позовної заяви та пояснень представників позивача в судовому засіданні платіжним дорученням №889 від 03.02.2011р. позивач перерахував на казначейський рахунок для сплати єдиного податку юридичними особами грошові кошти в сумі 22577 грн. в якості сплати єдиного податку за січень 2011 року, але відповідачем ці кошти в порушенням вимог діючого законодавства були розподілені наступним чином: 43% (9708,11 грн.) - перераховані як єдиний податок до міського бюджету; 42% (9482,34 грн.) - перераховано до Пенсійного фонду та 15% (3386,55 грн.) - перераховано до фондів соціального страхування. Позивач зазначив, що відповідно до приписів Податкового кодексу України з 01.01.2011р. розподіл коштів єдиного податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється, а тому у відповідача не було підстав для розподілу сплаченого позивачем за січень 2011 року єдиного податку між Пенсійним фондом України та фондами соціального страхування, для яких з 07.02.11р. були відкриті окремі казначейські рахунки на які повинен був перераховуватися єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Оскільки на письмову вимогу позивача відповідач листом від 03.06.2011р. за вих.. №06-07-02/2-10-2738/10/224 відмовився повертати позивачу надмірно сплачені кошти, то така відмова відповідача на думку позивача є неправомірною і порушує права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача повернути надмірно сплачені кошти позивачу.
Згідно письмових пояснень на адміністративний позов та пояснень представників казначейства в судовому засіданні, позиція відповідача полягає у тому, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та може повернути надмірно або помилково сплачені кошти лише за поданням органів, що контролюють справлення надходжень бюджету. Оскільки сплату єдиного податку з юридичних осіб контролюють органи Державної податкової служби України, то саме за висновком ДПІ у м.Херсоні казначейство має правові підстави повернути позивачу з бюджету сплачені кошти. Так як ДПІ у м.Херсоні не надало казначейству відповідного висновку на повернення позивачу суми, сплаченої платіжним дорученням №889 від 03.02.2011р., то казначейство не правових підстав для повернення позивачу спірної суми. Представники казначейства також зауважили, що єдиний податок за відповідні періоди 2011 року повинен надходити на рахунок №31513969700002, відкритий за кодом бюджетної класифікації 1805400 і у повному обсязі повинен перераховуватися до бюджету м.Херсона. Але позивач платіжним дорученням №889 від 03.02.2011р. самостійно перерахував єдиний податок на інший рахунок за кодом бюджетної класифікації 16050100, на якій зараховувався єдиний податок від юридичних осіб, нарахований до 01.01.2011р., а тому розподіл цих коштів відповідачем правомірно було здійснено відповідно до вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування,обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а саме: 43% - до відповідного місцевого бюджету, 42% - до Пенсійного фонду України, 11% - до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, 4% - до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Представники ДПІ у м.Херсоні в судовому засіданні пояснили, що у випадку, якщо надмірно (помилково) сплачені кошти було перераховано платником на рахунки, відкриті ще за кодами бюджетної класифікації 16050100 або 16050200, і переплата, що виникла за рахунок цих коштів станом на 07.02.11р. (дата відкриття казначейством рахунків для сплати єдиного податку з юридичних осіб за 2011 рік), була розподілена у відношенні 43% та 57% між місцевим бюджетом та Пенсійним фондом, відповідно, у цьому випадку повернення (перекидка) коштів не здійснюється.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
Згідно ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 1 частини 2 ст..17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Підставою для звернення позивача до суду із даним позовом стала відмова Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області повернути на рахунок позивача 12868,89 грн., які були сплачені позивачем в якості єдиного податку за січень 2011 року платіжним дорученням №889 від 03.02.2011р..
Підрозділом 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що набув чинності з 01.01.2011р., встановлено наступні особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку:
- нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються суб'єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) або фіксований податок відповідно до абзаців шостого - двадцять восьмого пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";
- єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 30 - 31, ст. 195) (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється;
- зарахування до бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування) єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року;
Судом встановлені наступні обставини.
Позивач, як платник єдиного податку у розмірі 6%, платіжним дорученням №889 від 03.02.2011р. перерахував 22577 грн. в якості єдиного податку за січень 2011 року на казначейський рахунок 34219378700002 за кодом бюджетної класифікації 16050100.
26.05.11р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому зазначив, що сплачений ним єдиний податок за січень 2011 року в сумі 22577 грн. був зарахований до бюджету м.Херсона лише в сумі 9708,11 грн. (43%), а решта (57%) була розподілені між Пенсійним фондом - 9482,34 грн. (43%) та фондами соціального страхування - 3386,55 грн. (15%). З посиланням на те, що єдиний податок за січень 2011 року розподілу не підлягає, позивач просив повернути йому 3386,55 грн., які були розподілені між Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Листом від 03.06.2011р. за вих.. №06-07-02/2-10-2738/10/224 казначейство повідомило позивача про те, що кошти за платіжним дорученням №889 від 03.02.2011р. надійшли на рахунок за кодом бюджетної класифікації 16050100, на якій зараховувався єдиний податок від юридичних осіб, нарахований до 01.01.2011р., а тому були розподілені відповідно до приписів Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Також казначейство вказало на те, що при надходженні відповідного висновку ДПІ у м.Херсоні, сплачені позивачем кошти єдиного податку будуть повернуті на рахунок позивача або зараховані на рахунок 31513969700002, відкритий по коду класифікації доходів 18050400.
17 червня 2011 року позивач звернувся до ДПІ у м.Херсоні з листом №168, в якому просив повернути йому 12868,89 грн. - суму, яка була розподілена між Пенсійним фондом - 9482,34 грн. (43%) та фондами соціального страхування - 3386,55 грн. (15%).
Листом від 25.06.11р. №16332/10/19-132 ДПІ у м.Херсоні роз'яснила позивачу передбачений підрозділом 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України порядок зарахування до бюджетів та фондів пенсійного страхування, загальнообов'язкового державного соціального страхування єдиного податку, який сплачується у січні 2011 оку за податкові періоди 2010 року, а також повідомила, що станом на 23.06.11р. переплата по особовому рахунку позивача зі сплати єдиного податку складає 2809,97 грн.
З наданого суду витягу з картки обліку позивача по платежу 18050100 - Єдиний податок з юридичних осіб, нарахований до 01.01.2011р., вбачається, що 04.02.11р. на цей рахунок було зараховано 22577 грн., які до 07.02.11р. рахувались як переплата по цьому платежу.
З облікової картки позивача по платежу 18050300 - Єдиний податок з юридичних осіб видно, що 10.03.11р. по цьому платежу було зараховано переплату в сумі 9708,84 грн., що складає 43% від суми за платіжним дорученням №889 від 03.02.2011р.
Отже, наданими ДПІ у м.Херсоні документами підтверджується твердження позивача про те, що зі сплачених платіжним дорученням №889 від 03.02.2011р. 22577 грн. лише 9708,84 грн. були зараховані до бюджету м.Херсона в якості сплати єдиного податку за січень 2011 року.
Відповідно до п.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Слід зазначити, що виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених у п.3 ст. 2 КАС України критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
В рамках даної справи суд повинен дати оцінку діям казначейства при вирішенні питання щодо повернення позивачу коштів, сплачених платіжним дорученням №889 від 03.02.2011р.
Відповідно до ч.2 ст..45 Бюджетного кодексу України державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
На час звернення позивача до казначейства із вимогами про повернення коштів діяв Порядок взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України 21.12.2010 № 974/1597/499, зареєстрований Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1386/18681 (надалі - Порядок №974).
Даний Порядок чітко визначає, що органи Державного казначейства України здійснюють повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань лише на підставі відповідних висновків органів державної податкової служби за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, а відповідальність за несвоєчасність передачі територіальному органу Державного казначейства України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів із бюджету несе орган державної податкової служби.
Отже, за приписами Бюджетного кодексу України та Порядку №974 обов'язок казначейства повернути платнику податків помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов'язань виникає лише після отримання висновку органу державної податкової служби за формою згідно з додатком 1 до Порядку №974.
Відсутність такого висновку ДПІ виключає можливість повернення казначейством платнику податків сум помилково та/або надміру сплачених податків.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що у казначейства не виникло обов'язку повернути позивачу спірні 12868,89 грн., а тому дії казначейства відповідають приписам законодавства і не порушують прав та інтересів позивача.
Відповідно ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно ст.137 КАС України позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, лише до початку судового розгляду справи по суті.
Оскільки позивач не оспорює законність дій та рішень ДПІ у м.Херсоні, які стосуються вирішення його заяви про повернення суми єдиного податку за січень 2011 року, і наполягає на тому, що відповідачем у даній справі повинно бути саме казначейство, яке неправомірно відмовляється повернути позивачу спірну суму, вихід судом за межі позовних вимог у даній справі є неможливим.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, які заявлені позивачем в рамках даної адміністративної справи.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
В задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Спеціалізована монтажно-налагоджувальна фірма «Газкотлоналадка» до Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області третя особа на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у м.Херсоні - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 грудня 2011 р.
Суддя Кравченко К.В.
кат. 8.1