73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"30" листопада 2011 р. Справа № 2-а-3906/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравченко К.В.,
при секретарі: Сердюк О.О.,
за участю:
представників позивача -Митрофанова Т.К.,
представників відповідача -Квакуша А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит Таврії»
до державної податкової інспекції у м.Нова Каховка
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
встановив:
У липні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Оксамит Таврії» (надалі - позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м.Херсоні (надалі - ДПІ, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ від 15.07.2011р. №0001862301, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 38482 грн., у т.ч. 38481 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними санкціями.
Спірне рішення винесено на підставі акту від 04.07.2011р. №687/230-35994221 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за березень 2011 року.
За висновками акту перевірки №687/230-35994221 позивачем порушені вимоги п.200.1, 200.2 ст.200, п.201.6 ст. 201, п.188.1 ст.188, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку із чим позивачем занижений податок на додану вартість за березень 2011р. на суму 38481 грн., а також порушені вимоги ряду статей Цивільного кодексу України (ст.ст. 203, 215, 662, 655. 656) щодо правочинів з ПП «Агросталкер» у березні 2011 року, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Такі висновки акту перевірки №687/230-35994221 ґрунтуються на тому, що позивачем завищений податковий кредит березня 2011р. на суму 38481 грн., у т.ч. по операціям із ПП «Інвестагротранс» на суму 17297,47 грн., яке за той самий період не відобразило суму 17297,47 грн. у складі своїх податкових зобов'язань з ПДВ, а також по операціям з ПП «Агросталкер» на суму 21186,39 грн., яке згідно акту ДПІ у м.Херсоні від 25.05.2011р. №13/15-2/36129754 не знаходиться за юридичною адресою, не має трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей та документує проведення нікчемних господарських операцій без мети реального настання правових наслідків.
Згідно позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, позивач не погоджується з висновками акту перевірки та спірним рішенням з тих підстав, що придбання у ПП «Інвестагротранс» та ПП «Агросталкер» транспортних послуг, є цілком законними операціями, проведеними позивачем з метою здійснення позивачем поставок товарів (сої) своїм покупцям. Надання вказаними контрагентами позивачу транспортних послуг підтверджено податковому органу належними первинними документами: товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, актами надання послуг, платіжними документами, податковими накладними, які відповідають вимогам законодавства, і є підставою для включення позивачем ПДВ за цими операціями до податкового кредиту декларації з ПДВ за березень 2011 року. Позивач зазначає, що законодавство України не покладає на сторону договору обов'язку перевіряти дотримання іншою стороною договору вимог податкового законодавства, а невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку тягне відповідальність саме щодо цього контрагента, і право платника податку на формування податкового кредиту не залежить від податкового обліку його контрагентів. Твердження ДПІ про порушення позивачем норм Цивільного кодексу України при укладанні із ПП «Агросталкер» нікчемних правочинів позивач вважає надуманими і не підтвердженими належними доказами.
Відповідно до письмових заперечень на адміністративний позов, які за змістом відтворюють зміст акту перевірки №687/230-35994221 в частині опису виявлених порушень, а також пояснень представника ДПІ в судовому засіданні, відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог з підстав обґрунтованості висновків акту перевірки та правомірності спірного повідомлення-рішення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
Згідно акту перевірки №687/230-35994221 відповідачем не встановлено заниження або завищення задекларованих позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2011 року та встановлено завищення податкового кредиту за цей місяць на суму 38481 грн..
Причини завищення позивачем податкового кредиту березня 2011 року на вказану суму викладені у п.3.2.1 акту перевірки №687/230-35994221 і пов'язані із невизнанням відповідачем податкового кредиту, сформованого позивачем на суму 17294,47 грн. по операціям із ПП «Інвестюгагротранс» та на суму 21186,39 грн. по операціям із ПП «Агросталкер».
Неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту 17294,47 грн. по операціям із ПП «Інвестюгагротранс» в акті перевірки обґрунтована тим, що за результатами опрацювання податкових періодів за березень 2011р. встановлено наявність розбіжностей на суму 17294,47 грн. між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями цього контрагента, який не подав декларації з ПДВ за цей місяць. Про даний факт було повідомлено позивача листом від 28.04.2011р., проте позивач надав копії податкових накладних ПП «Інвестюгагротранс» та самостійно не уточнив свої показники декларації з ПДВ за березень 2011р. по взаємовідносинам з цим контрагентом, у зв'язку із чим позивач зависив свій податковий кредит.
Аналіз змісту акту перевірки №687/230-35994221 свідчить про те, що невизнання відповідачем податкового кредиту по ПП «Агросталкер» ДПІ обґрунтовує обставинами діяльності цього контрагента, які викладені в акті перевірки ДПІ у м.Херсоні від 26.05.11р. №133/15-2/36129754 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Агросталкер» щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Айкар» у березні 2011р.. Ці обставини полягають у тому, що згідно показників декларації з податку на прибуток та з податку на доходи фізичних осіб ПП «Агросталкер» не задекларувало основні засоби, трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. На підставі інформації з акту перевірки ДПІ у м.Херсоні відповідач стверджує, що всі операції позивача з ПП «Агросталкер» по наданню позивачу транспортних послуг є нікчемними, за якими реальних послуг позивачу не надавалось.
Наведені відповідачем в акті перевірки доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціям з ПП «Інвестюгагротранс» та ПП «Агросталкер» суд оцінює з точки зору відповідності викладених в цьому акті перевірки обставин фактичним обставинам справи, які встановлені в ході судового розгляду даної справи, а також з точки зору узгодженості висновків ДПІ з положеннями податкового законодавства.
Відповідно до п.14.1.181. ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
Порядок формування платником податку податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.
Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу /п.198.6 ст.198 ПК України/.
Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
На підтвердження правильності та повноти декларування податкового кредиту по операціям із ПП «Інвестюгагротранс» та ПП «Агросталкер» за березень 2011 року до матеріалів справи позивачем долучені копії податкових накладних вказаних контрагентів, актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних.
ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року.
Таким чином, належними доказами підтверджено той факт, що на момент проведення перевірки у позивача в наявності були всі необхідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ПП «Інвестюгагротранс» та ПП «Агросталкер», які задекларовані позивачем у податковій декларації з ПДВ за березень 2011 року.
Аналіз наданих позивачем документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011р. по вказаним контрагентам.
За висновком ДПІ, позивач в порушення п.201.6 ст. 201 ПК України не відреагував на лист ДПІ від 28.04.11р. про виявлені розбіжності між задекларованим позивачем за березень 2011р. податковим кредитом по ПП «Інвестюгагротранс» та податковими зобов'язаннями цього контрагента за цей місяць, і самостійно не зменшив свій податковий кредит по цьому контрагенту на суму 17294,47 грн., в результат чого зависив цей кредит на вказану суму.
Згідно п.201.6 ст. 201 ПК України, на порушення якого вказує ДПІ, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Аналіз даної норми свідчить про те, що повідомлення ДПІ про виявлені розбіжності в електронному реєстрі виданих та отриманих податкових накладних дає платнику податку можливість уточнити свої показники податкового кредиту чи зобов'язань, якщо при їх визначенні платником допущені помилки, і в цьому разі штрафні санкції до цього платника не застосовуються.
Тобто, дана норма Податкового кодексу дає можливість платнику податків без настання негативних наслідків виправити свої власні помилки, попущені при декларуванні зобов'язань з ПДВ.
Якщо ж виявлена розбіжність викликана помилками контрагента платника, то у платника не виникає зобов'язань корегувати власні показники податкової декларації з ПДВ.
Таким чином, лише сам факт виявлення розбіжностей в електронному реєстрі виданих та отриманих податкових накладних ще не є доказом порушення платником податків податкового законодавства, і не може бути достатньою підставою для зменшення податкового кредиту.
В акті перевірки зазначено, що отримавши лист ДПІ від 28.04.11р. про виявлені розбіжності, позивач відреагував на нього, надавши відповідачу копії податкових накладних ПП «Інвестюгагротранс», які підтверджують задекларовані позивачем по цьому контрагенту суми податкового кредиту березня 2011р.
Виходячи з того, що за актом перевірки вищевказана розбіжність на суму 17294,47 грн. викликана недекларуванням ПП «Інвестюгагротранс» своїх зобов'язань з ПДВ за березень 2011р., тобто неподачею цим підприємством декларації з ПДВ за цей місяць, то цілком очевидно, що саме ПП «Інвестюгагротранс» допустило порушення податкового законодавства у вигляді заниження податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2011р., а тому саме це підприємство і повинно нести відповідальність за допущене порушення.
З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованим висновок акту перевірки №687/230-35994221 щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 17294,47 грн. внаслідок виявлених розбіжностей в електронному реєстрі виданих та отриманих податкових накладних по ПП «Інвестюгагротранс».
За змістом статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту.
Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини:
- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;
- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;
- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;
В акті перевірки та в ході судового розгляду ДПІ не заперечувало реальності операцій позивача із ПП «Інвестюгагротранс» по наданню транспортних послуг, та стверджувало про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та ПП «Агросталкер» з надання цих же послуг.
На виконання вимог суду позивач надав наявні в нього документи, складання яких було обумовлено економічною сутністю проведених позивачем операцій із ПП «Агросталкер».
Так, окрім податкових накладних, до матеріалів справи позивачем також долучені копії документів, які підтверджують факт здійснення вантажних перевезень підприємством «Агросталкер» для позивача - акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) та товарно-транспортні накладні, в яких міститься інформація про найменування перевезеного товару (соя), його маса, маршрут перевезення, вартість перевезення з урахуванням ПДВ, найменування вантажовідправника (ТОВ «Оксамит Таврії») та вантажоодержувачів (покупці сої у позивача), пункти навантаження та розвантаження, дані водія та вантажного автомобіля, підписи та печатки позивача та ПП «Агросталкер».
Слід зазначити, що аналогічні документи надані позивачем і щодо перевезень, здійснених ПП «Інвестюгагротранс», проте на нікчемність операцій з цим контрагентом ДПІ не посилається.
Позивач також долучив до матеріалів справи копії договорів, за якими позивач здійснював поставки сої в адрес ТОВ АПК «СП Укрсоя», ДП «Сантрейд».
За умовами цих договорів обов'язок по перевезенню товару покладена на позивача.
Надані позивачем товарно-транспортні накладні підтверджують факт перевезень позивачем сої в адрес вказаних покупців із залученням перевізників - ПП «Інвестюгагротранс» та ПП «Агросталкер».
Стверджуючи про нікчемність операцій позивача із ПП «Агросталкер» по здійсненню вантажних перевезень, ДПІ в той же час не оспорює реальність самих поставок позивачем сої в адрес покупців, в адрес яких ПП «Агросталкер» здійснював такі перевезення.
Надані суду сторонами документи не підтверджують твердження ДПІ про те, що операції позивача із ПП «Агросталкер» з надання транспортних послуг не були реальними операціями, а навпаки свідчать про те, що такі послуги реально позивачу були надані.
Сама суть наданих позивачу транспортних послуг підприємством «Агросталкер» відповідає тому виду господарської діяльності, яку здійснює позивач, що свідчить про дотримання позивачем вимог п.198.3 ст.198 ПК України в частині віднесення до податкового кредиту лише тих сум ПДВ, які сплачені у складі ціні товарів (робіт, послуг), що використовуються у межах господарської діяльності платника податку.
Суд зазначає, що вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність цього платника податків щодо таких порушень.
При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.
У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаних контрагентів, або мав реальну можливість з'ясувати ті обставини їх діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту, в матеріалах справи відсутні.
Що стосується наведених в акті перевірки обставин діяльності ПП «Агросталкер» та ПП «Інвестюгагротранс», то зміст цих обставин не свідчить про фіктивну або будь-яку протизаконну діяльності цих контрагентів на момент проведення операцій із позивачем, і ці обставини не можуть бути доказами фіктивності операцій позивача із цими підприємствами.
З урахуванням встановлених фактичних обставини справи, суд приходить до висновку, що дії позивача по віднесенню до податкового кредиту березня 2011 року сум ПДВ по операціям із ПП «Інвестюгагротранс» та ПП «Агросталкер» свідчать про його добросовісність як платника податків, а вчинені позивачем господарські операції з цими контрагентами не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.
З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.
Перевіривши наведені відповідачем в акті перевірки доводи для донарахування позивачу спірним повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, встановивши фактичні обставини проведених позивачем спірних господарських операцій з ПП «Інвестюгагротранс» та ПП «Агросталкер», суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту по операціям з цими контрагентами.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним донарахування позивачу спірним повідомленням-рішенням зобов'язань по податку на додану вартість, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит Таврії» до державної податкової інспекції у м.Нова Каховка задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Нова Каховка від 15.07.2011р. №0001862301.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит Таврії» (код ЄДРПОУ 35994221) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою з рахунку державної податкової інспекції у м.Нова Каховка.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 грудня 2011 р.
Суддя Кравченко К.В.
кат. 8.2.1