73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"08" грудня 2011 р. Справа № 2-а-5525/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Василенко Г.Ю.,
при секретарі: Мельниченко О.В.,
За участю представників:
позивача - ОСОБА_1
відповідачів - Шапрана І.А., Шилова М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Начальника Головного управління Держкомзему у Херсонській області, Головного управління Держкомзему у Херсонській областіпро зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_4 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить суд зобов'язати начальника головного управління Держкомзему у Херсонській області усунути порушення його прав, як власника земельної ділянки по АДРЕСА_1. Також просить суд зобов'язати відповідачів вчинити наступні дії: обстежити земельну ділянку по вул.. Українській,10; визначити площу самовільного захвату землекористувачами АДРЕСА_2 частини його земельної ділянки; скласти акт перевірки; скласти протокол про адміністративне правопорушення; винести землекористувачам АДРЕСА_2 припис про усунення правопорушення; розрахувати нанесену йому шкоду та видати на протязі 30 днів державний акт на право власності на земельну ділянку; розглянути відповідно до законодавства адміністративну справу; звернутись до органів прокуратури із заявою про подачу позову про повернення самовільнозахваченої частини земельної ділянки.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, мотивуючи тим що позивач є власником житлового будинку по АДРЕСА_1. Частину майна ОСОБА_4 успадкував від дружини. Рішеннями виконкому Цюрупинської міської ради від 29.08.1963 р. № 280, № 391/4 від 08.07.1976 р. їй була відведена земельна ділянка розміром 737,5 кв. м. В подальшому внаслідок самовільного захоплення 112 кв. м частини присадибної ділянки та самовільного будівництва власниками житлового будинку по АДРЕСА_2, порушено право власності позивача. Актом управління з контролю за використанням та охороною земель у Херсонській області від 10.09.2007 р. було встановлено таке захоплення, проте ніяких дій, що передбачені законодавством відповідачі не провели.
Представники відповідачів проти позову заперечували, мотивуючи тим, що в порядку розгляду звернення позивача, 10.06.2010 року, державним інспектором державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Цюрупинському районі було здійснено перевірку, про що було складено акт. За результатами перевірки було встановлено, що межі земельних ділянок в натурі не виносились, межовими знаками не закріплені, а тому визначитись відносно певного місця розташування земельної ділянки неможливо. За результатами проведеної перевірки позивачу були надані роз'яснення та пропозиції щодо необхідності замовлення та розроблення відповідної землевпорядної документації, на підставі якої винести межи земельної ділянки в натурі та закріпити їх межовими знаками, проте позивач ігнорує такі рекомендації.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Положеннями ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, позивач є власником житлового будинку по АДРЕСА_1. Частину майна ОСОБА_4 успадкував від дружини ОСОБА_5. Рішеннями виконкому Цюрупинської міської ради від 29.08.1963 р. № 280, № 391/4 від 08.07.1976 р. їй була відведена земельна ділянка розміром 737,5 кв. м. Право власності на цю земельну ділянку оформлено не було. Після смерті ОСОБА_5 позивач оформив спадщину тільки на житловий будинок, який розташований на земельній ділянці площею 626 кв.м., що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05.12.2002 року.
Звернувшись в грудні 2009 року до відділу Держкомзему із заявою про виготовлення технічної документації та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку площею 737,5 кв.м., позивач отримав відмову, оскільки ним не надалось рішення міської ради про відведення йому земельної ділянки. Таку відмову суд вважає правомірною, оскільки відповідно до Порядку безоплатного оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. № 844, заява про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку подається за місцем розташування земельної ділянки. До заяви додаються: копія документа, що посвідчує особу; засвідчена в установленому порядку копія довіреності - для уповноваженої особи; копія документа про присвоєння ідентифікаційного номера у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; копія рішення органу місцевого самоврядування або районної державної адміністрації щодо передачі земельної ділянки у власність. Вищезазначені рішення виконкому Цюрупинської міської ради № 280 та 391/4 видавались дружині позивача, яка не реалізувала своє право на оформлення землі у власність, а не ОСОБА_4
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідачів обстежити земельну ділянку по вул.. Українській,10; визначити площу самовільного захвату землекористувачами АДРЕСА_2 частини його земельної ділянки; скласти акт перевірки; скласти протокол про адміністративне правопорушення; винести землекористувачам АДРЕСА_2 припис про усунення правопорушення; розрахувати нанесену йому шкоду, то суд зазначає наступне.
За заявою ОСОБА_4 по факту самовільного зайняття земельної ділянки, державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Херсонській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акт від 10.09.2007 р.
Згідно акту під час перевірки встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 735,5 кв. м, яка знаходиться в АДРЕСА_1, надана у користування рішенням виконкому Цюрупинської міської ради № 280 від 29.08.1963 р. орієнтовною площею 600 кв. м та 137,5 кв. м, залишено у тимчасове користування. На момент перевірки орієнтовна площа земельної ділянки землекористувача ОСОБА_1 складає 626 кв. м, на 112 кв. м розташована частина теплиці та господарська будівля землекористувача по АДРЕСА_2. Отже, беручи до уваги зазначений акт від 10.09.2007 р., суд погоджується з доводами позивача щодо невиконання державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Херсонській області дій, передбачених ст.. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Проте, в судовому засіданні було встановлено, що на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 р. № 901, управління з контролю за використанням та охороною земель у Херсонській області було ліквідовано, а тому суд не має можливості зобов'язати це управління до вчинення будь яких дій.
Судом під час судового засідання було встановлено, що на підставі звернення ОСОБА_4, 10.06.2010 року державним інспектором державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Цюрупинському районі було здійснено перевірку, про що було складено акт. За результатами перевірки було встановлено, що межі земельних ділянок в натурі не виносились, межовими знаками не закріплені, а тому визначитись відносно певного місця розташування земельної ділянки неможливо.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, постановою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 24 жовтня 2006 року по справі № 2а-72/2006 встановлено, що за житловим будинком, який знаходиться по АДРЕСА_1 та належить позивачу, закріплена земельна ділянка площею 626 кв.м., а 112 кв.м було вилучено в 1963 році.
Таким чином, право користування земельною ділянкою площею 626 кв.м. у позивача виникло після одержання Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.12.2002 року, а 112 кв.м було вилучено в 1963 році у іншого землевласника - ОСОБА_5
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні представники відповідачів довели суду правомірність свого рішення та дій.
Щодо вимог позивача про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності та направлення документів до прокуратури, то в цій частині вимог суд зазначає наступне.
Статтею 162 КАС України визначено повноваження адміністративного суду при вирішенні адміністративних справ, серед яких відсутнє повноваження щодо притягнення до адміністративної відповідальності чи направлення документів до прокуратури.
Крім того, оскільки судом встановлено, що відповідачі діяли у межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначених Конституцією та законами України, то суд вважає що підстав для притягнення посадових осіб відповідача до відповідальності немає.
За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 та відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 71, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 грудня 2011 р.
Суддя Василенко Г.Ю.