73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"05" грудня 2011 р. Справа № 2-а-5554/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Анісімова О. В.,
при секретарі: Блащук В. В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Михальченко Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Каховці та Каховському районі Херсонській області про визнання незаконними дій по нарахуванню, виставленню, направленню вимоги про сплату боргу від 04.04.2011 року, №ф-10 та визнання вимоги про сплату боргу від 04.04.2011 року, №ф-10 протиправною та її скасування,
встановив:
ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач або ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом про визнання протиправною вимогу управління Пенсійного фонду України у м. Каховка та Каховському районі Херсонської області (далі по тексту - відповідач або УПФУ) від 04.04.2011 № ф-10 про сплату боргу у сумі 1228,80 грн. та скасувати її. Крім цього, під час судового розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги: крім названих вимог просив визнати незаконними дії УПФУ по нарахуванню, виставленню, направленню вимоги від 04.04.2011 № ф-10 про сплату боргу у сумі 1288,80 грн.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та обґрунтовував їх наступним чином.
Так, у лютому 2011 р. позивач отримав від УПФУ вимогу від 02.02.2011 № ф-1529 про сплату боргу за 2010 р. у розмірі 1288,80 грн. Скориставшись своїм правом на звернення до УПФУ з метою узгодження вимоги ОСОБА_3 25.02.2011 року подав до відповідача заяву про узгодження вимоги, відповідно до змісту якої просив її скасувати. Вмотивоване рішення за даною скаргою прийнято УПФУ та надіслане позивачеві 04.03.2011. Суть рішення зводилась до відмови у задоволенні такої заяви. Однак, позивач не погодився з таким рішенням відповідача, а тому оскаржив його до Головного управління пенсійного фонду України у Херсонській області (далі по тексту ГУПФУ).
ГУПФУ розглянувши скаргу ОСОБА_3 на рішення УПФУ встановило, що УПФУ при прийнятті рішення, за наслідками розгляду заяви про узгодження вимоги про сплату боргу, порушено триденний строк його прийняття, встановлений Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі по тексту -страхові внески), затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-2 (далі по тексту - Порядок). Оскільки Порядок передбачає, що у випадку порушення такого строку заява про узгодження вимоги вважається задоволеною, скарга ОСОБА_3 залишена без розгляду за відсутності підстав для її розгляду. Таким чином, вимога про сплату боргу від 02.02.2011 № ф-1529 вважається скасованою.
Однак, 04.04.2011 відповідач сформував нову вимогу № ф-10 про сплату того ж самого боргу по сплаті страхових внесків за 2010 р. у розмірі 1288,80 грн. Тобто, замість скасованої вимоги УПФУ сформовано нову вимогу з аналогічним змістом. Позивач не погоджується із цією вимогою, оскільки вважає, що замість скасованого рішення суб'єкта владних повноважень не можна приймати аналогічне за своєю суттю рішення, яке відрізняється від попереднього лише індексом та датою прийняття. Ним оскаржено зазначену вимогу до вищих органів Пенсійного фонду України, однак його скарги залишені без задоволення, а вимога про сплату боргу - без змін.
Крім цього, відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року, №21-1 (далі по тексту Інструкція) УПФУ повинно формувати вимогу про сплату боргу за кожний звітний період за окремим номером. Оскільки для фізичних осіб-підприємців Законом № 1058 встановлено базовий звітний період квартал, то така вимога повинна була бути виставлена за кожний квартал. Всупереч цьому, відповідач сформував та надіслав позивачеві одну вимогу за два квартали. Також звернув увагу суду на ту обставину, що у той час, коли вимога про сплату боргу від 04.04.2011 № ф-10 була неузгодженою та перебувала на оскарженні у Пенсійному фонді України, відповідач направив її до органу державної виконавчої служби, що також суперечить Інструкції. Про порушення з боку відповідача свідчить і той факт, що ним самовільно внесені виправлення до звіту про нараховані страхові внески, наданому 11.03.2011 ОСОБА_3
У зв'язку із цим позивач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав, просить визнати дії відповідача стосовно нарахування, виставлення та надіслання вимоги про сплату боргу № ф-10 від 04.04.2011 незаконними, визнати саму вимогу незаконною та скасувати її.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечила та обґрунтовувала свою позицію наступним чином.
Позивач є фізичною особою-підприємцем та платником єдиного податку. Відповідно до вимог Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 № 727/98 (далі по тексту - Указ № 727) 42 відсотки від суми єдиного податку перераховуються відділенням державного казначейства на рахунок органу Пенсійного фонду. Оскільки зазначена частина єдиного податку є меншою від суми мінімального страхового внеску, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі по тексту - Закон № 1058) встановлено обов'язок фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку, здійснювати доплату, розмір якої є різницею між розміром мінімального страхового внеску та сумою страхового внеску, сплаченого під час перерахування на рахунок державного казначейства суми єдиного податку. Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 р. мінімальний страховий внесок становив у липні-вересні -294,82 грн., у жовтні-листопаді -301,12 грн., у грудні -306,10 грн. Виходячи з цього позивачеві нараховано суму доплати до страхових внесків у розмірі 1288,80 грн. за 2010 р. та сформовано вимогу про сплату боргу від 04.04.2011 № ф-10. Стосовно факту оскарження ОСОБА_3 зазначеної вимоги до УПФУ та вищих органів ПФУ, то скарга позивача залишена без розгляду, а рішення УПФУ - без змін. Тому представник відповідача просить відмовити позивачеві у задоволенні позову.
На уточнююче запитання суду про те, за які базові звітні періоди УПФУ сформовано та надіслано вимоги про сплату боргу № ф-1529 від 02.02.2011 та № ф-10 від 04.04.2011, представник відповідача пояснила, що обидві вимоги сформовані за липень-грудень 2010 р., однак перша з них скасована. Виходячи з того, що ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити доплату до страхових внесків за 2010 р., а недоїмка по сплаті страхових внесків не підлягає списанню, УПФУ сформував та надіслав позивачеві другу вимогу за цей же період. Також, пояснила, що зміни у картках особового рахунку у зв'язку з узгодженням вимог можуть встановлюватися лише коригуванням сум боргу, у разі неправильності обчислення сум недоїмки. Так як до заяви скаржника не було додано документів, які свідчать про неправильність визначення суми недоїмки, то і зміни в картці особового рахунку не проводились.
Крім цього, судом задано питання з приводу того, чому УПФУ сформувало одну вимогу за два квартали 2010 р., а не дві. Представник відповідача відповіла, що вона формуванням та надісланням вимог про сплату боргу не займається , а тому інформацією з приводу цього не володіє.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.
Так, ОСОБА_3 є фізичною особою- підприємцем, доходи якого оподатковуються за спрощеною системою оподаткування. Оскільки вказану обставину визнають обидві сторони, суд не піддає їх сумніву та вважає, що вони не потребують додаткового доказування відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України.
Правовідносини з приводу сплати страхових внесків фізичними особами-підприємцями, що є платниками єдиного податку, відносини формування вимог про сплату боргу та їх узгодження врегульовані Законом № 1058, Указом № 727, Інструкцією та Порядком.
Згідно із п. 3, ст. 11 Закону № 1058 (у редакції, чинній на момент виникнення боргу) фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тобто, вони є застрахованими особами. Згідно із п. 5, ст. 14 одночасно вони є і страхувальниками, а в силу положень ст. 15 зазначеного Закону - платниками страхових внесків.
Пунктом 2 Указу № 727 встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують 42 відсотка суми єдиного податку до Пенсійного фонду України. Тобто, визначена частина суми єдиного податку перераховується до Пенсійного фонду як страховий внесок, що сплачується фізичною особою підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування. Відповідно до ч.2 Указу №727/98 ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Відповідно до п. 2, розділу І Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року № 2461-VI змінено підпункт 4, п. 8 XV "Прикінцевих положень" Закону № 1058. Відповідно до зазначених змін фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Суми вказаних доплат розраховуються відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1. Мінімальний страховий внесок становив у липні-вересні -294,82 грн., у жовтні-листопаді -301,12 грн., у грудні -306,10 грн.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що розмір страхових внесків, який включається до суми єдиного податку та перераховується в подальшому до Пенсійного фонду, є меншим від встановленого законом розміру обов'язкового до сплати мінімального страхового внеску. Враховуючи це, законодавець встановив обов'язок для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, з урахуванням сплаченої суми страхового внеску у складі єдиного податку здійснювати доплату страхових внесків, внаслідок чого загальна сума страхового внеску, сплачена таким суб'єктом підприємницької діяльності, дорівнюватиме сумі мінімального страхового внеску, встановленого Законом. Враховуючи, що доплата страхового внеску за своєю правовою суттю є страховим внеском, то порядок, строки її обчислення, нарахування і виплати, а також процедура примусового стягнення регулюються тими ж правовими нормами, що застосовуються у випадку нарахування, обчислення, сплати та стягнення страхових внесків. Відповідно до ч. 6, ст. 20 Закону № 1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для фізичних осіб-підприємців базовим звітним періодом є квартал.
Відповідно до копії звіту про нарахування страхових внесків у 2010 р. (таблиця № 2), наданого ОСОБА_3 до УПФУ 11.03.2011, він зазначив, що є платником єдиного податку, у зв'язку із чим ним внесено відомості про сплату частини страхового внеску у складі єдиного податку. Такий внесок для нього становив 84,00 грн. тому, за період з березня по грудень 2010 р. позивачем відзвітовано про фактичну сплату страхових внесків у розмірі 840,00 грн. (84,00 грн. щомісячно). Тобто, ОСОБА_3 до звіту не вносив відомості про доплати до суми страхових внесків, сплачених у складі єдиного податку, фактично він їх не здійснював, що підтверджено його представником у судовому засіданні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що строк сплати доплат до страхових внесків за 2010 р. для фізичних осіб-підприємців настав: позивач мав обов'язок здійснити зазначені доплати. Тому, УПФУ з самого початку справедливо нарахувало йому до виплати суми зазначених доплат у розмірі 1228,80 грн.
Разом з цим, вимоги, надіслані у зв'язку із цим були не узгоджені, а перша з них скасована, у зв'язку із чим суд вважає за необхідним з'ясувати зв'язок між обов'язком доплати до страхових внесків та процедурою узгодження вимог з її правовими наслідками.
Відповідно до ст.106 Закону №1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідно до п.8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
Згідно ст.106 Закону №1058 страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду відповідно до встановленої Порядком процедури. Тобто законодавець передбачив позасудовий порядок узгодження суми боргу органом Пенсійного фонду.
Процедура подання та розгляду органами Пенсійного фонду України скарг страхувальників при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначена Порядком.
Відповідно до п.2.2 Порядку заява про узгодження вимоги про сплату недоїмки повинна бути подана до територіального органу Пенсійного фонду протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання страхувальником вимоги про сплату недоїмки. Згідно із п.2.3. Порядку заява про узгодження вимоги про сплату недоїмки розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів від дня її отримання.
При цьому п.6.8 Порядку встановлено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою та/або заявою страхувальника, банку, організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій, не надсилається скаржнику протягом строку, встановленого для розгляду його скарги та/або заяви, або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, така скарга та/або заява вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Тобто, у випадку порушення УПФУ строків розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги про сплату боргу така заява автоматично вважається задоволеною. Суд звертає увагу на ту обставину, що ця норма є імперативною, а факт задоволення заяви страхувальника у зв'язку із порушенням строків її розгляду не ставиться у залежність від змісту такої заяви та правомірності вимог страхувальника щодо узгодження вимоги.
15.02.2011 року позивач отримав від УПФУ вимогу про сплату боргу від 02.02.2011 № ф-1529, сформовану для сплати недоїмки по страховим внескам за липень-грудень 2010 р. у розмірі 1228,80 грн. Сума недоїмки підтверджується розрахунком до картки особового рахунки ФОП ОСОБА_3
Оскільки позивач не погодився із вказаною вимогою, він звернувся до УПФУ із заявою про її узгодження від 24.02.2011 року. Відповідно до змісту заяви, просив скасувати вимогу так як, на його думку він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому не повинен сплачувати страхові внески у розмірах, передбачених Законом №1058. За наслідками розгляду заяви 03.03.2011 УПФУ прийнято рішення № 1492/02 про залишення її без задоволення, а вимогу - без змін.
Після цього ОСОБА_3 оскаржив це рішення до ГУПФУ. 30.03.2011 ГУПФУ розглянуто скаргу та прийнято рішення № 1771/08, копія якого наявна у матеріалах справи. Зокрема, ним встановлено, що заява про узгодження вимоги одержана УПФУ 25.02.2011. Враховуючи триденний строк розгляду таких заяв, УПФУ повинен був розглянути її до 02.03.2011. Однак, вмотивоване рішення прийнято УПФУ та надіслано ОСОБА_3 04.03.2011, тобто з порушенням строків, встановлених п. 2.3. Порядку. У зв'язку із цим на підставі п. 6.8. Порядку заява страхувальника вважається задоволеною. Тому, скарга ОСОБА_3 залишена без розгляду. Тобто, у зв'язку із порушенням УПФУ строку розгляду заяви позивача про узгодження вимоги вона автоматично вважається ГУПФУ задоволеною, що означає, зокрема, скасування вимоги про сплату боргу віл 02.02.2011 № ф-1529.
УПФУ, виходячи з того, що недоїмка по сплаті страхових внесків не підлягає списанню, сформував та надіслав ФОП ОСОБА_3 вимогу про сплату боргу від 04.04.2011 № ф-10 за той же базовий звітний період та на ту ж суму, за які сформована вже скасована вимога від 02.02.2011 № ф-1529. Зазначений факт підтверджений обома сторонами, представник УПФУ, зокрема, підтвердив, що нова вимога сформована замість скасованої. Виходячи з цього та на підставі ч. 3 ст. 72 КАС України суд вважає дані обставини встановленими, у нього не виникає сумніву щодо їх достовірності.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд вважає неправомірним формування УПФУ вимоги про сплату боргу, яка є ідентичною скасованій. При цьому суд виходить перш за все із призначення правової норми, закріпленої п. 6.8 Порядку. Зокрема, встановлення строків розгляду заяви страхувальника про узгодження боргу є гарантією швидкого розгляду та прийняття рішення по суті. З одного боку така норма сприяє реалізації приватного інтересу страхувальника, який у своїй діяльності повинен враховувати будь-які узгоджені грошові зобов'язання, з іншого - публічному інтересу ПФУ як фонду соціального страхування, що повинен швидко акумулювати грошові кошти та розподіляти їх між застрахованими особами, що потребують соціального забезпечення. При цьому, даною нормою справедливо враховано саме приватний інтерес, відповідно до якого встановлюється презумпцію правомірності дій та позиції страхувальника, якщо орган Пенсійного фонду вчасно не розгляне його звернення та не прийме за наслідками розгляду відповідне рішення. Це відповідає пріоритету прав, свобод та законних інтересів людини над інтересами держави, що встановлений ст. 3 Конституції України.
Крім цього, прийняття нового рішення суб'єктом владних повноважень, яке є ідентичним попередньому, проте скасованому рішенню, є прямим порушенням конституційних принципів захисту прав людини. Так, відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Також, ст. 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. В даному випадку ОСОБА_3 скористався своїм правом на узгодження вимоги про сплати боргу, внаслідок чого рішення суб'єкта владних повноважень автоматично набуло статус скасованого через порушення УПФУ строків розгляду заяви. Сама сутність індивідуально-правового акту, яким вимога УПФУ полягає у тому, що він застосовується до конкретної життєвої ситуації один раз, а тому у випадку його скасування суб'єкт владних повноважень не вправі приймати таке ж рішення знову. Тому, виходячи із змісту вказаних конституційних норм, прийняття суб'єктом владних повноважень аналогічних скасованому рішень має наслідком нівелювання вчинених особою раніше заходів захисту своїх прав. Таким чином, посилання УПФУ на те, що законність оскаржуваної вимоги підтверджена у порядку адміністративного оскарження вищими органами ПФУ не має під собою обґрунтованої підстави, оскільки вже раніше, з аналогічних питань, ГУПФУ прийнято зовсім інше рішення. Це свідчить про прийняття відповідачем рішення не на підставі Конституції та законів України, поза межами своїх повноважень та в порушення принципу розсудливості, оскільки в даному випадку органами Пенсійного фонду допущено двобічний підхід до вирішення конкретних правовідносин.
Стосовно доводів представника відповідача про наявність у ФОП ОСОБА_3 обов'язку погасити недоїмку по доплаті до страхових внесків за 2010 р., суд погоджується із наявністю такого обов'язку. Однак конструкція норми п. 6.8. Порядку є імперативною та не ставить факт скасування вимоги про сплату боргу від правомірності чи неправомірності позиції страхувальника при поданні заяви про узгодження вимоги про сплату боргу. Зазначена правова позиція відповідає позиції Верховного Суду України, висловленій ним у постанові від 09.03.2010 у подібній за змістом справі № 21-2288во/10/17.
Крім того, відповідно до п. 8.2. Порядку УПФУ повинно формувати вимогу про сплату боргу за кожний звітний період за окремим номером. Оскільки для фізичних осіб-підприємців ст. 20 Закону № 1058 встановлено базовий звітний період квартал, то така вимога повинна була бути виставлена за кожний квартал. Всупереч цьому, УПФУ сформовано лише одну вимогу за 2 квартали 2010 р., що також є порушенням порядку прийняття рішення.
Таким чином, узагальнюючі вищевикладене, враховуючи те, що у процесі позасудового узгодження суми боргу органом Пенсійного фонду було прийнято рішення на користь страхувальника, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Каховка та Каховському районі Херсонської області про визнання незаконними дій по нарахуванню, виставленню, направленню вимоги про сплату боргу від 04.04.2011 № ф-10 та визнання вимоги про сплату боргу від 04.04.2011 № ф-10 протиправною та її скасування підлягає задоволенню у повному обсязі.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Каховці та Каховському районі Херсонській області про визнання незаконними дій по нарахуванню, виставленню, направленню вимоги про сплату боргу від 04.04.2011 року, №ф-10 та визнання вимоги про сплату боргу від 04.04.2011 року, №ф-10 протиправною та її скасування задовольнити у повному обсязі.
Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Каховці та Каховському районі Херсонській області по нарахуванню, виставленню, направленню вимоги від 04.04.2011 року, №ф-10 про сплату боргу у сумі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 80 коп.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Каховці та Каховському районі Херсонській області від 04.04.2011 року, №ф-10 про сплату боргу у сумі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 80 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 грудня 2011 р.
Суддя Анісімов О.В.
кат. 10.1