Справа 2-3311-11
іменем України
29 листопада 2011 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі :
головуючий суддя Мінаєв І.М.
при секретарі судового засідання Фіщенко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання №2 Слов'янського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною,
До суду у жовтні 2011р. звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною, посилаючись на те, що згідно договору купівлі-продажу №473 від 08.12.1994р., укладеного між позивачем та відповідачем на товарній біржі «Межрегіональна агропромислова біржа», ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 54,5 кв.м, жилою площею 26,7 кв.м. Даний договір не був посвідчений нотаріально, оскільки на той час нотаріального посвідчення угоди не було потрібно. З 9.12.1994р. за позивачем зареєстровано право власності в КП БТІ м.Слов'янська, відповідач передала йому майно, а він повністю сплатив обумовлену суму та став у цій квартирі постійно проживати, будь-яких претензій за укладеною угодою відповідач не висувала. Прохав визнати угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 08.12.1994р., укладену на товарній біржі «Межрегіональна агропромислова біржа»- дійсною.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, суд зі згоди позивача вважає можливим ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст..224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ст..3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Суд на підставі ст.ст.10,11,27,60 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.
ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Слов'янським міськвиконкомом 25.02.1994р. (розпорядження №376-р) та зареєстрованого в КП БТІ м.Слов'янська 5.03.1994р. р.№4142\6 належала квартира АДРЕСА_2.
Відповідно до договору купівлі-продажу (біржового контракту на угоду з нерухомості) №473 від 08.12.1994р. ОСОБА_1 купив, а ОСОБА_2 продала квартиру АДРЕСА_2. Згідно штампу на зворотній стороні договору -за ОСОБА_1 зареєстровано право власності в КП БТІ м.Слов'янська 09.12.1994р. (а.с.4).
З матеріалів інвентаризаційної справи та технічного паспорту на квартиру по вул..Г.Батюка,33\100 м. Слов'янська вбачається, що квартира двокімнатна, остання інвентаризація проводилася працівниками КП БТІ м. Слов'янська 07.12.1994р.(а.с.5-8).
Відповідно до ст..224 ЦК УРСР 1963р., за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати майно у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.47 ЦК УРСР 1963р. нотаріальне посвідчення угод обов'язкове у випадках, передбачених законом. Невиконання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 ЦК
Згідно вимог ст..47 ч.2 ЦК УРСР 1963р. у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому випадку нотаріальне посвідчення угоди не потрібно.
Відповідно до вимог ст..227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку(квартири) повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору.
На час укладання спірної угоди нотаріальне посвідчення угод здійснювалося на підставі Закону України «Про нотаріат»та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Відповідно до п.27 зазначеної вище Інструкції до переліку угод, що підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню віднесені договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, довічне утримання) жилого будинку, квартири, іншого нерухомого майна).
Позивач свої позовні вимоги та недодержанням нотаріальної форми договору купівлі-продажу квартири обґрунтовує тим, що на той час законодавство не містило таких вимог про нотаріальне посвідчення угод.
Відповідно до вимог ст.ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч.2 ст.220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
Статтею 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
Частиною 3 статті 640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.
Відповідно до Наказу МЮ України №7\5 від 07.02.2002р., зареєстрованого в МЮ України 18.02.2010р. за № 157\6445 „Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно” (з змінами та доповненнями) - до створення єдиної системи органів державної реєстрації прав та формування Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Вказаним Тимчасовим положенням передбачена певна процедура, що передує нотаріальному посвідченню договору купівлі-продажу квартири. Зокрема, власник повинен звернутися до КП БТІ з відповідною заявою для отримання витягу з реєстру прав, видачі якого передує проведення інвентаризаційних робіт на час відчуження з метою опису майна, встановлення його вартості, відсутності самовільних перебудов та реконструкцій тощо ( п.п.2.4; 5.1.1; 5.6 ).
З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що такі дії відповідач ОСОБА_2 були вчиненні перед посвідченням спірної угоди (а.с.6-8).
Позивачем суду надано доказів на підтвердження того факту, що відповідач ОСОБА_2 ухилялася та ухиляється від нотаріального посвідчення угоди та можливість її нотаріального посвідчення втрачена. Розрахунок за договором зроблено в повному обсязі, позивач передав кошти та прийняв майно, відповідач по справі отримали обумовлену домовленістю грошову суму від позивача та передав своє майно. Таким чином, усі істотні умови договору купівлі-продажу сторонами були виконані, але договір не був посвідчений нотаріально, що на даний час обмежує права позивача як власника майна на розпорядження. ОСОБА_1 фактично з 09.12.1994р. (дати реєстрації правочину) став власником придбаного майна, користується ним відкрито ат безперервно по теперішній час, а тому угоду слід визнати дійсною.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.10,11, 130,174, 209,212,214-215,224-226 ЦПК України , суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною, - задовольнити повністю.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу (біржовий контракт на угоду з нерухомості №473 від 08.12.1994р., укладений на товарній біржі «Межрегіональна агропромислова біржа»м.Слов'янська між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за якою ОСОБА_1 купив, а ОСОБА_2 продала квартиру АДРЕСА_2.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня отримання копії рішення заяви апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення.
Суддя
Слов'янського міськрайонного суду ОСОБА_3