73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"23" листопада 2011 р.
13 год.59 хв.Справа № 2-а-2375/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Дубровної В.А.,
при секретарі: Грицай Л.В.,
за участю
представника позивача - Довбиш Г.В.,
представника відповідача - Яриша Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Александр А. Синенко" до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області про визнання нечинним акту індивідуальної дії - податкової консультації,
встановив:
Приватне підприємство « Александр А. Синенко »" ( далі - позивач, ПП « Александр А. Синенко ») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області ( далі - відповідач, ДПІ), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд визнати недійсною індивідуальну податкову консультацію ДПІ у Голопристанському районі Херсонської області від 18.02.2011 р. № 29 щодо сплати податку за землі сільськогосподарського призначення платником фіксованого сільськогосподарського податку та зобов'язати ДПІ у Голопристанському районі Херсонської області надати нову податкову консультацію з урахуванням рішення суду.
Ухвалою суду від 22.04.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, які вмотивовані тим, що ПП «« Александр А. Синенко » є платником фіксованого сільськогосподарського податку ( далі платник ФСП). При цьому зазначив, що земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, зокрема зерносховища, будівлі будівельної бригади, свинотоварна ферма, овочесховище, пекарня, виробничо-адміністративне приміщення, торгівельний павільйон надані та використовуються ним у сільськогосподарському товаровиробництві при здійснені кількох видів діяльності відповідно до установчих документів і тому вважає, що вказані земельні ділянки не підлягають оподаткуванню земельним податком, оскільки мають сільськогосподарське призначення і відносяться до несільськогосподарських угідь. На підставі викладеного, просить суд скасувати податкову консультацію і зобов'язати ДПІ надати нову податкову консультацію з урахуванням рішення суду.
Представник відповідача позовні вимоги заперечив повністю з підстав, викладених у наданих суду письмових запереченнях на позов, пояснивши, що надана позивачу податкова консультація відповідає вимогам чинного законодавства України, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Приватне підприємство « Александр А. Синенко »» зареєстровано Голопристанською районною державною адміністрацією Херсонської області 05.01.2001 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 488 120 0000 000598, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.
Згідно Довідки з ЄДРПОУ та Свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість позивач здійснює перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства відповідно до КВЕД, зокрема вирощування зернових та технічних культур; надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту, овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників; розведення великої рогатої худоби.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2011 р. позивач листом за № 29 звернувся до ДПІ з проханням надати роз'яснення щодо сплати платником фіксованого сільськогосподарського податку земельного податку за землі сільськогосподарського призначення, на яких розміщені та обслуговуються наступні об'єкти нерухомого майна, зокрема -
- зерносховище згідно державного акту ЯК № 744092 на право власності на земельну ділянку площею 0,4157 га;
- зерносховища згідно державного акту ЯК № 744090 на право власності на земельну ділянку площею 0,4689 га;
- зерносховища згідно державного акту ЯК № 744091 на право власності на земельну ділянку площею 0,8399 га;
- будівлі будівельної бригади згідно державного акту ЯИ № 763707 на право власності на земельну ділянку площею 2,8934 га;
- свинотоварної ферми згідно державного акту ЯИ № 763699 на право власності на земельну ділянку площею 3,6000 га;
- овочесховища згідно державного акту ЯИ № 763697 на право власності на земельну ділянку площею 1,2753 га.;
- пекарні згідно державного акту ЯИ № 763698 на право власності на земельну ділянку площею 0,1683 га;
- виробничо-адміністративного приміщення згідно державного акту ЯИ № 763696 на право власності на земельну ділянку площею 0,3514 га
- будівель будівельної бригади згідно державного акту ЯИ №763706 на право власності на земельну ділянку площею 0,0666 га;
- зерносховища згідно державного акту ЯИ №763702 на право власності на земельну ділянку площею 0,0112 га.;
- зерносховища згідно державного акту ЯИ №763701 на право власності на земельну ділянку площею 0,0025 га.;
- зерносховища згідно державного акту ЯИ №763700 на право власності на земельну ділянку площею 0,0018 га.;
- торгівельного павільйону згідно державного акту ЯИ № 763695 на право власності на земельну ділянку площею - 0,1000 га;.
Листом від 03.03.2011 р. № 378/10/18-014 державна податкова інспекція у Голопристанському районі Херсонської області надала позивачу податкову консультацію, вказавши, що згідно частини б пункту 1 статті 307 Податкового кодексу України платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками, зокрема, земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для сільськогосподарського товаровиробництва. Оскільки Законом України « Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" визначено сільськогосподарське виробництво, як вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі, то на думку ДПІ платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками земельного податку лише по ділянках, які використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції та безпосередньо пов'язані з біологічними процесами її вирощування.
Визначення правового статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку та режим його оподаткування врегульовані статтею 14 та главою 2 розділу XIV Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ( далі ПК України).
Відповідно до абз. 1 пункту 301.1 ст. 301 ПК України платниками ФСП з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Підпункт 14.1.235 пункту 14.1 ст. 14 визначає, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання;
Сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання, що передбачено п.п. 14.1.234. п. 14.1. ст. 14 ПК України.
Згідно п. 307.1. ст. 307 Податкового кодексу України платники ФСП не є платниками таких податків і зборів:
а) податку на прибуток підприємств;
б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва );
в) збору за спеціальне використання води;
г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).
З огляду на вказану норму, законодавець визначає певні умови, при яких платник ФСП звільняється від сплати земельного податку, зокрема за земельні ділянки, що використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Земельні правовідносини в України регулюються спеціальним законодавством, зокрема Земельним кодексом України.
Підпунктом « б » пункту 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передаються у власність та надаються у користування землі сільськогосподарського призначення. Вказана норма кореспондується з підпунктом 14.1.77. пункту 14.1. ст. 14 ПК України, згідно якому землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу визначені як землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.
Крім цього, стаття 22 Земельного кодексу України передбачає, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей ( пункт 1 ст. 22)
До земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища п перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні псові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель - сільськогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) ( пункт 2 ст. 22 ).
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель. ( пункт 4 ст. 22)
Підпунктом 14.1.42. пункту 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що дані державного земельного кадастру це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Подібне поняття дублюється Законом України « Про державну реєстрацію речових прав та нерухому майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. за № 1952-ІУ, яким відомості про місце розташування земельної ділянки та її межі, кадастровий номер, грошову оцінку, кількісну та якісну характеристику, підготовлені відповідно до закону. Згідно з нормами розділу ХШ « Плата за землю» ПК України на даних земельного кадастру базується порядок обчислення плати за землю і передбачається диференціація податкового обов'язку залежно від класифікації земель, їх використання тощо.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, суд приходить до висновку, що платник ФСП, який отримав земельні ділянки для виробництва товарного сільськогосподарського виробництва, не повинен сплачувати земельний податок за землі сільськогосподарського призначення, до яких, зокрема відносяться несільськогосподарські угіддя, при умові віднесення цих земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення відповідно до землевпорядної документації та даних державного земельного кадастру.
Судом встановлено, що позивач є власником земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, зокрема зерносховища, будівля будівельної бригади, свинотоварна ферма, овочесховище, пекарня, виробничо-адміністративне приміщення, торгівельний павільйон, що підтверджується свідоцтвами на право власності на земельні ділянки, згідно яким цільове призначення земельної ділянки визначено « для розміщення та обслуговування » конкретного об'єкта нерухомого майна, що не заперечувалось представником ДПІ в судовому засіданні.
З метою з'ясування віднесення вказаного переліку земельних ділянок до земель сільськогосподарського призначення, позивачу було запропоновано надати суду землевпорядну документацію або дані земельного кадастру.
Відповідно до наданих позивачем документів судом встановлено, що відділ Держкомзему у Голопристанському районі ( комісія з проведення реорганізації ) своїм листом від 11.11.2011 року за № 01-10/1898 підтвердив, що відповідно до проектів землеустрою та технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки, виданими ПП «« Александр А. Синенко » вказані земельні ділянки згідно статті 19 Земельного кодексу України віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення, що дає підставу суду вважати обґрунтованими доводи позивача щодо відсутності підстав для сплати податку за земельні ділянки, на яких розташовані господарські будівлі та інфраструктура ПП «« Александр А. Синенко ».
В свою чергу, ДПІ направило позивачу лист від 22.11.2011 року за № 1761/10/18-014, згідно якому була змінена думка ДПІ стосовно того, що позивач не буде платити земельний податок за земельні ділянки під виробничою інфраструктурою, зокрема за земельні ділянки, які використовуються згідно державним актам на право власності на земельні ділянки для розміщення та обслуговування існуючих будівель зерносховища, будівель будівельної бригади, свиноферми № 1, овочесховище. Стосовно земельних ділянок, які використовуються згідно державним актам на право власності на земельні ділянки для розміщення та обслуговування існучих пекарні, виробничо-адміністративного приміщення, торгівельного павільйону, то позивач повинен сплачувати земельний податок на загальних підставах, оскільки вказані земельні ділянки надані не для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Суд не погоджується з вказаним висновком ДПІ, оскільки його доводи спростовані вищевказаними приписами діючого законодавства та листом Державної податкової служби України від 03.10.2011 року за № 1959/7/15-2217Ф щодо сплати земельного податку сільськогосподарськими підприємствами - платниками фіксованого сільськогосподарського податку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів та обґрунтування наданої консультації.
Згідно ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту заповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. ( п..53.3. ст. 53 ПК України).
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
постановив:
Позов Приватного підприємства " Александр А. Синенко " до Державної податкової інспекція у Голопристанському районі Херсонської області задовольнити.
Визнати недійсною податкову консультацію Державної податкової інспекція у Голопристанському районі Херсонської від 03.03.2011 року за № 378/10/18-014
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голопристанському районі Херсонської області надати приватному підприємству "Александр А. Синенко" нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.
Відшкодувати з Державного бюджету на користь Приватного підприємства " Александр А. Синенко " ( код ЄДРПОУ 31652568) витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 грудня 2011 р.
Суддя Дубровна В.А.
кат. 8.