Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 2-а-1578/11
12.07.2011м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі :
головуючого судді - Крючко Н.І.
при секретарі - Артюховій Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ДПС ВДАІ УМВС України в Полтавській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: інспектор ДПС ВДАІ УМВС України в м. Миргород ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -
У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПС ВДАІ УМВС України в Полтавській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: інспектор ДПС ВДАІ УМВС України в м. Миргород ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі. В позовній заяві позивач просить скасувати постанову серії ВІ № 228763 від 30 березня 2011 року по справі про адміністративне правопорушення, складену інспектором ДПС ВДАІ УМВС України в м. Миргород ОСОБА_2, та закрити провадження по справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 30.03.2011 року інспектором ІДПС ВДАІ УМВС України в м. Миргород ОСОБА_3 відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВІ1 № 149466 за порушення п. 2.10 (б) Правил дорожнього руху та того ж дня винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 228763 за зупинку транспортного засобу ОСОБА_4, н.з. ВІ 8522 ВВ на пішохідному тротуарі в м. Миргород по вул. Гоголя, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. У тексті постанови зазначено про те, що він керував автомобілем та здійснив зупинку на пішохідному тротуарі. При цьому інспектором не було враховано, що він являючись приватним підприємцем та здійснював поставку непродовольчих товарів до магазину «Київстар» згідно накладних. Саме в той день він розвантажував рекламну продукцію до вказаного вище магазину. Свідки, а саме працівники магазину, по факту вигрузки ним товару інспектором опитані не булі. З оскаржуваною постановою останній не згоден з підстав її винесення всупереч вимогам закону та у зв'язку із недоведеністю його вини.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав в повному об'ємі.
Представник відповідача ДПС ВДАІ УМВС України в Полтавській області та третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору інспектор ДПС ВДАІ УМВС України в м. Миргороді ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, не попередивши суд про причини своєї неявки, хоча про день і час розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому суд повинен трактувати усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06// Єдиний державний реєстр судових рішень № - 263872).
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВІ1 № 149466 та постанови про адміністративне правопорушення ВІ № 228763, ОСОБА_1 30 березня 2011 року о 13 год. 40 хв. в м. Миргород по вул. Гоголя керував автомобілем та здійснив зупинку на пішохідному тротуарі, чим порушив п. 2.10 (б). Відповідно до зазначеної постанови його було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255 грн..
В своїх поясненнях позивач зазначив, що вказані вище протокол та постанова, постановлені з грубим порушенням норм права. Він являється приватним підприємцем та здійснює поставку непродовольчих товарів до магазину «Київстар» згідно накладних. Саме в той день він розвантажував рекламну продукцію до вказаного вище магазину. Свідки, а саме працівники магазину, по факту вигрузки ним товару інспектором опитані не булі. З оскаржуваною постановою останній не згоден з підстав її винесення всупереч вимогам закону та у зв'язку із недоведеністю його вини та відсутністю в його діях порушень правил дорожнього руху.
Суд приймає до уваги доводи позивача з вказаних приводів, оскільки, інспектором ДПС в протоколі про адміністративне правопорушення вказано на те, що ОСОБА_1 ніби-то порушив вимоги п. 2.10. (б) Правил дорожнього руху, за що і передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Проте п.2.10 (б) вказаних Правил передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог п. 9.10 цих Правил.
Ніякого зв'язку між собою вказане інспектором у протоколі порушення, передбачене п. 2.10 (б) Правил дорожнього руху та ч.1 ст. 122 КУпАП та дійсні обставини зупинки, не мають.
Будь-яких інших об'єктивних даних, щодо фіксування даного правопорушення за допомогою спеціальних технічних засобів в автоматичному режимі, вищевказана постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить.
Відповідно до ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність події і складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КпАП України, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що в свою чергу свідчить про відсутність у інспектора ДПС ВДАІ УМВС України в м. Миргороді ОСОБА_2 правових підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ВІ1 №149466 від 30 березня 2011 року та винесення постанови серії ВІ № 228763 від 30 березня 2011 року про адміністративне правопорушення відносно останнього та їх незаконність.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанова про адміністративне правопорушення серії ВІ1 № 228763 від 30.03.2011р. про адміністративне правопорушення є незаконною і підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 14, 18, 122, 128, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ДПС ВДАІ УМВС України в Полтавській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: інспектор ДПС ВДАІ УМВС України в м. Миргород ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - задовольнити частково.
Постанову про адміністративне правопорушення серії ВІ № 228763 від 30.03.2011р. по справі про адміністративне правопорушення складену інспектором ДПС ВДАІ УМВС України в м. Миргороді ОСОБА_2 - скасувати.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_5