73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
13 вересня 2011 р. Справа № 2-а-3749/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Джанкойського міжрайонного прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Джанкойської об"єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром Н.К." третя особа-Приватне підприємство "Агро-сервіс 2008"про визнання недійсним статуту,
встановив:
Джанкойський міжрайонний прокурор Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Джанкойської об"єднаної державної податкової інспекції (далі-позивач, ОДПІ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром Н.К." (далі-відповідач, ТОВ), третя особа - Приватне підприємство "Агро-сервіс 2008" (далі- ПП), про визнання недійсним статуту.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ТОВ "Агропром Н. К." здійснювало незаконні операції щодо надання незаконних платних послуг ряду підприємств.
Джанкойська ОДПІ до суду надала клопотання про розгляд справи без участі її представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідач та третя особа до суду не з"явилися, про дату, час та місце слухання справи були належним чином повідомлені.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні і в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропром Н. К." зареєстровано Виконавчим комітетом Новокаховської міської ради Херсонської області 26.03.2009 року шляхом заснування юридичної особи.
Рішенням № 1 від 12.03.2009 року створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропром Н. К." та затверджено статут Товариства.
16.06.2010 року до ЄДР внесено запис № 15011430003001463 щодо відсутності юридичної особи за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Карла Маркса, б. 2б.
Позивач просить визнати недійсним статут ТОВ "Агропром Н. К." з моменту реєстрації підприємства, а саме з 26.03.2009 року.
Суд вважає такі вимоги Джанкойського міжрайонного прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Джанкойської ОДПІ необґрунтованими, враховуючи наступне.
Положеннями ст.55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. До переліку суб'єктів господарювання входять господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України до ознак фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними відноситься реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.
Відповідно до підпункту 20.1.12. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 року № 755-ІV (далі -Закон № 755-ІV).
Відповідно до положень статтей 91, 92 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. З аналізу положень чинного законодавства України слідує, що моментом створення юридичної особи є її державна реєстрація та внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про створення даної юридичної особи. Лише за умов дотримання всіх вимог Розділу ІІІ Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа набуває цивільної право- та дієздатності, що є необхідним для здійснення нею своєї діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 38 вищезазначеного Закону та пункту 2 частини 1 статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням суду, зокрема у разі визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.
Разом з цим частина 2 статті 110 ЦК України передбачає, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частині 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду лише органом, що здійснює державну реєстрацію, або учасником юридичної особи.
Відповідно статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Порядок проведення державної реєстрації (перереєстрації) юридичних осіб включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.
Запис про проведення державної реєстрації юридичної особи може бути визнаний недійсним (скасований) у випадках наступного з'ясування обставин, що згідно зі статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" були підставою для відмови у державній реєстрації, тобто підстави, які унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи.
Статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є: невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи; невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону; порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема: наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи; невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі; наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону; наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Положеннями пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення, зокрема щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів (пункт 67.2.).
Як встановлено частиною 1 статті 31 Закону № 755-ІV, у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи, суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.
Таким чином, необхідною умовою для звернення ОДПІ з позовом про скасування державної реєстрації змін до установчих документів, як це передбачено пунктом 67.2 статті 67 Податкового кодексу України, є визнане в судовому порядку недійсним рішення юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи.
Разом з тим, згідно зі статтею 30 Закону № 755-IV державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи за наявності підстав, встановлених частиною першою статті 27 цього Закону. Водночас у частині 1 статті 27 зазначено, що підставами для відмови у проведенні державної реєстрації є зокрема невідповідність установчих документів вимогам частини 3 статті 8 цього Закону, відповідно до якої установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом.
Отже, державний реєстратор несе відповідальність за повноту відомостей в установчих документах, а засновники юридичної особи - за відповідність цих відомостей законодавству.
Відповідно до ст. 87 Цивільного кодексу України для створення (або перереєстрації) юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.
Згідно зі ст. 88 Цивільного кодексу України у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. У засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені цим Кодексом або іншим законом. В установчому акті установи вказується її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні окремі із зазначених вище положень, їх встановлює орган, що здійснює державну реєстрацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З аналізу вказаних норм, судом вбачається, що правочином з утворення юридичної особи є реалізація волевиявлення особи у вигляді дії з розроблення учасниками (засновниками) установчих документів. Оскільки, як вказано в Законі, товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою, іншого установчого документа в цьому разі законодавець не передбачає, то суд приходить до висновку, що правочин утворення товариства однією особою втілений у статуті, затвердженому цією особою.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 2, 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Суд звертає увагу на той факт, що ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину визначає недодержання певних вимог законодавства саме в момент вчинення правочину.
Позивачем не наведено жодного положення змісту правочину утворення юридичної особи ТОВ "Агропром Н. К.", який би суперечив Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Підставами для відмови у державній реєстрації юридичної особи та визнання судом недійсними запису про державну юридичної особи є вичерпний перелік обставин, що зазначені у ст. 27.
Відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 110 ЦК України вимога про ліквідацію юридичної особи на підставі визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Джанкойського міжрайонного прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Джанкойської об"єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 12, 19, 128, 158-163, 168 КАС України, суд -
постановив:
У задоволенні позовних вимог Джанкойського міжрайонного прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Джанкойської об"єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром Н.К." третя особа - Приватне підприємство "Агро-сервіс 2008" про визнання недійсним статуту - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ковбій О.В.
кат. 5.1