Харківський окружний адміністративний суд
м. Харків
14 грудня 2011 р. справа № 2а- 15546/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Сагайдак В.В.
за участю:
секретаря судового засідання - Шевченка І.С.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Ферапонтова Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління внутрішніх військ МВС України про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління внутрішніх військ МВС України, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Комісії Головного управління внутрішніх військ МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій від 21.01.2011 року (протокол №1) про відмову визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій; зобов'язати Головне управління внутрішніх військ МВС України вчинити дії щодо визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій та видати йому посвідчення встановленого зразка.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження служби та навчання у Харківському вищому військовому училищі тилу МВС СРСР перебував у службових відрядженнях для виконання службово-бойових завдань з охорони громадського порядку у Азербайджані, Вірменії та Узбекистані.
Рішенням Комісії головного управління внутрішніх військ МВС України з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій від 21.01.2011 року відмовлено позивачу у визначенні учасника бойових дій, посилаючись на те, що республіки Закавказзя та Середньої Азії, такі як, Азербайджан, Вірменія та Узбекистан, де перебував у службових відрядженнях для виконання службово-бойових завдань з охорони громадського порядку позивач, не включені у перелік держав та періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою КМУ № 63 від 08.02.1994 року.
Позивач вважає, що вказане рішення Комісії є протиправним, оскільки є загальними факти, що в період, який передував відокремленню колишніх республік СРСР , зокрема в Кавказьких республіках, виникали непоодинокі етнічні конфлікти, що супроводжувались збройними сутичками. Збройні сили СРСР і органи внутрішніх справ в даних регіонах виконували бойові завдання, метою яких були захист мирного населення та приборкання конфліктуючих сторін. На час існування СРСР та партійної ідеології, яка панувала в той період, не визнавалось, що в союзних республіках могли вестись бойові дії, реальна інформація про їх трагічні наслідки замовчувалась.
У судовому засіданні представником відповідача надані до суду письмові заперечення проти позову. Представник відповідача вважає, що комісія правомірно відмовила ОСОБА_1 у визначенні його учасником бойових дій через відсутність правових підстав, а саме через те, що відповідно до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України “Про організаційні заходи щодо застосування Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 63 від 08.02.1994, на території Азербайджану, Вірменії та Узбекистану бойові дії не велись. До того ж відповідач зазначив, що позивачем не надано жодного доказу того, що він брав участь саме у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
З матеріалів даної адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_1 під час проходження служби у Харківському вищому військовому училищі тилу МВС СРСР перебував у службових відрядженнях для виконання завдань з охорони громадського порядку в республіках Закавказзя та Середньої Азії в періоди: з 02.03.1988 р. по 11.03.1988 р. у м.Баку (Азербайджан), з 22.03.1988 р. по 30.03.1988 р. у м.Єреван (Вірменія), з 15.06.1988 р. по 04.08.1988 р. у м.Єреван (Вірменія), з 24.11.1988 р. по 17.02.1989 р. у м.Баку (Азербайджан), з 04.06.1989 р. по 06.07.1989 р. у м.Фергана (Узбекистан). Вказане підтверджується відповідними наказами начальника Харківського вищого військового училища тилу МВС СРСР.
Рішенням Комісії головного управління внутрішніх військ МВС України з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій від 21.01.2011 року відмовлено ОСОБА_1 у визначенні учасника бойових дій, посилаючись на те, що республіки Закавказзя та Середньої Азії, такі як, Азербайджан, Вірменія та Узбекистан, де перебував у службових відрядженнях для виконання завдань з охорони громадського порядку позивач, не включені у перелік держав та періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою КМУ № 63 від 08.02.94 року. Вказане підтверджується витягом із протоколу № 1 засідання Комісії головного управління внутрішніх військ МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій від 21.01.2011 року (а.с.10).
При вирішенні даної справи суд бере до уваги наступне.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії. Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту наведеного положення Закону вбачається, що учасниками бойових дій на території інших держав визнаються військовослужбовці, які під час проходження служби брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ в інших державах, де в цей період велися бойові дії.
На час виконання ОСОБА_1 завдань з охорони громадського порядку в Республіках Закавказзя та Середньої Азії, діяла Конституція СРСР від 1977 року, яка визначала Союз радянських соціалістичних республік як єдину державу.
Таким чином, ОСОБА_1 у 1988 та 1989 роках виконував завдання з охорони громадського порядку в союзних республіках СРСР в межах однієї держави СРСР.
Позивач не був відряджений до інших держав під час навчання у Харківському вищому військовому училищі тилу МВС СРСР, а тому не вбачається підстав для визнання його учасником бойових дій, відповідно до п.2 ч.1 ст.6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Крім того, у Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1994р. №63, відсутні посилання на ведення бойових дій на території Азербайджану у 1988 році, на території Вірменії у 1988 році та на території Узбекистану у 1989 році.
У примітці №6 до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1994р. №63, зазначено, що Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.
Отже, з вищенаведеного вбачається, що законодавство передбачає можливість надання особі статусу учасника бойових дій у разі підтвердження проходження особою служби (роботи) саме у інший країні (іноземній державі), яка не включена до затвердженого Кабінетом Міністрів переліку, на території якої велися бойові дії, а не у союзній республіці, яка входила до складу СССР та яка не була самостійним суб'єктом міжнародного права.
Таким чином враховуючи, що ОСОБА_1 у 1988, 1989 роках виконував завдання з охорони громадського порядку на території Азербайджану, Вірменії, Узбекистану, які у вказаний час входили до складу СССР як союзні республіки, та позивачем не надано доказів участі ним у бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ на територій іноземних держав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст.ст.4, 7, 11, 69-71, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління внутрішніх військ МВС України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанову складено 19.12.2011 року.
Суддя (підпис)< > Сагайдак В.В.
З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили. Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи.< >
Суддя< > В.В.Сагайдак< >