Справа №2/0534/1806/2011
24 листопада 2011 року Микитівський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі: головуючого судді Каліуш О.В., при секретарі Тарасовій Н.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля»про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою здоров'я на виробництві,
Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 просить відновити йому строк для звернення до суду з позовом про відшкодування заподіяної внаслідок втрати здоров'я на виробництві моральної шкоди, стягнути з відповідача -ДП «Артемвугілля»на його користь 40 000 грн. у відшкодування заподіяної стійкою втратою професійної працездатності моральної шкоди, посилаючись на те, що з 1980 року по 2010 рік він працював на шахті ім. В.І.Леніна забійником, прохідником, ГРОВ. Був звільнений 29 червня 2010 року з шахти ім. В.І. Леніна за станом здоров'я.
В наслідок нехтування адміністрацією гірничих підприємств своїм обов'язком по створенню безпечних умов праці, він отримав під час підземних робіт професійне хронічне захворювання, а саме: хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології, другої стадії, фаза загострення. Легенева недостатність першого-другого ступеню, що потягнуло за собою стійку втрату ним професійної працездатності.
Горлівська санітарно-епідеміологічна служба та адміністрація відповідача 19 травня 2010 року склали акт форми П-4, у якому визнано провину шахти у відсутності безпечних умов праці, що потягло за собою його професійне захворювання.
Після проходження ним тривалого лікування та обстеження в умовах медичного стаціонару, 07 червня 2010 року медико-соціальна експертна комісія вперше встановила йому стійку втрату працездатності у 40% по вищевказаному професійному захворюванню та третю групу інвалідності.
Цей відсоток втрати працездатності зберігається дотепер.
Заява про призначення страхових виплат і всі документи на одержання страхових сум відшкодування шкоди були ним здані у фонд соціального страхування вчасно, тобто з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Він впевнений, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відповідач, при роботі на шахті якого він отримав хронічне професійне захворювання, зобов'язаний нарахувати і виплатити йому відшкодування морального збитку, тому що внаслідок отримання інвалідності, настання у нього стійкої втрати працездатності, він переніс і продовжує переносити особливі моральні страждання, оскільки загублено важливу частину нормальних життєвих функцій його організму, тривалий час він змушений проходити лікування від наслідків захворювання в умовах медичного стаціонару, витримуючи при цьому страждання, переживання, пов'язані з необоротною втратою здоров'я.
МСЕК йому встановлено обмеження до фізичної праці. Він не може більше працювати за гірничою спеціальністю. Взагалі, він не може виконувати працю, пов'язану з будь-якими навантаженнями. У нього хронічні болі у грудях, безсоння, він відчуває постійних страх за своє здоров'я. Усім цим були порушені його плани на подальше життя.
Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює в 40 000 грн. і вважає, що ці гроші у відшкодування моральної шкоди повинні бути стягнені судом на його користь з відповідача.
При визначенні розміру моральної шкоди він враховує ступінь своїх моральних та фізичних страждань, встановлений законом максимальний розмір відшкодування моральної шкоди на час складання позовної заяви.
Він впевнений в тому, що у цьому, регульованому нормами трудового законодавства спорі, по аналогії з п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не повинна розповсюджуватись на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, смертю. Застосування судами аналогії у праві до правовідносин по відшкодуванню шкоди особам, що втратили здоров'я на виробництві, обов'язкове, бо це направлено на відтворення належних умов для активного довголіття ветеранів праці, підтримки їх здоров'я після звільнення з виробництва.
У зв'язку з цим він вважає, що необхідно відновити встановлений ст. 233 КЗпП України строк на звернення до суду за захистом його порушеного права на відшкодування шкоди, заподіяної його здоров'ю умовами праці.
Позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнала повністю, пояснивши, що згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року правова норма, передбачена ст. 237-1 КЗпП України та ст. 1167 ЦК України про відшкодування моральної шкоди, не застосовується до осіб, які підлягають обов'язковому соціальному страхуванню згідно до Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Вказані норми регламентують відшкодування моральної шкоди іншим особам, які не є суб'єктами страхування від нещасного випадку та на яких не розповсюджується дія вищевказаного Закону.
ДП «Артемвугілля»щомісячно проводить перерахування у Фонд соціального страхування 13,5% від фонду оплати праці.
Згідно з п. 3 Постанови ВСУ № 4 від 31.03.1995 року моральна шкода -це шкода немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань.
Таким чином, для встановлення факту спричинення моральної шкоди, необхідно: встановлення факту наявності втрат немайнового характеру; встановлення факту наявності моральних та фізичних страждань; встановлення причинного зв'язку між стражданнями та втратою.
Пунктом 3.8 Наказу МОЗ України від 22.11.1995 року № 212 прямо передбачено, що під моральної шкодою розуміються фізичні та моральні страждання, що спричинені потерпілому внаслідок втрати працездатності. При встановленні факту моральної шкоди МСЕК враховує як характер травми (профзахворювання) так і залишкову працездатність потерпілого. Підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря -психіатра ЛПУ або МСЕК про стрес (депресію), який отримав потерпілий внаслідок травми (профзахворювання).
Зі змісту позовної заяви, не можливо встановити, з яких міркувань виходив позивач при визначенні розміру суми відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Спричинену моральну шкоду не можливо відшкодувати в повному обсязі, оскільки на сьогоднішній день не встановлені критерії майнової оцінки болі, страждань.
В п. 5 Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»визначені загальні підстави цивільно-правової відповідальності, які підлягають обов'язковому з'ясуванню для вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Також, зазначила, що при звільненні з підприємства позивачу була виплачена трьохмісячна допомога, одноразову допомогу він отримав від Фонду та отримує щомісячні платежі в зв'язку з втратою здоров'я. Просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч. 4 Закону України «Про охорону праці»державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників , повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України -відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 15.1.1981 року по 16.05.2000 року, та з 13.11.2006 року по 29.06.2010 року перебував у трудових правовідносинах з структурним підрозділом «Шахта ім. Леніна»ДП «Артемвугілля», де працював прохідником, ГРОЗ, забійником. Має стаж в умовах впливу шкідливих факторів 21 рік 4 місяці.
Висновком МСЕК від 07 червня 2010 року ОСОБА_1 первинно була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 40% у зв'язку з професійним захворюванням: хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології, другої стадії, фаза загострення. Легенева недостатність першого-другого ступеню. ОСОБА_1 визнаний інвалідом Ш групи.
Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання № 30 від 19 травня 2010 року причиною захворювання ОСОБА_1 є тривалий та багаторазовий вплив вугільно- породного пилу високої концентрації.
З пояснень позивача, наданих ним копій медичних документів вбачається, що внаслідок ушкодження ним здоров'я у зв'язку з виконанням трудового обов'язку, він змушений проходити постійне підтримуюче (амбулаторне і стаціонарне) лікування, приймати медичні препарати, а також, що змінився образ його життя, що потребує від нього додаткових зусиль для організації його життєдіяльності.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»- моральна шкода може складатися, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8.10.2008р. № 20-рп/2008, потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання мають право на підставі ст.237-1 КЗпП України на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Досліджені судом докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням позивачем трудових обов'язків, заподіює йому моральні та фізичні страждання, обмежує його можливості вести активний спосіб життя, у зв'язку з чим висновком МСЕК встановлені відповідні обмеження, тому суд вважає доведеним факт заподіяння позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди.
Оскільки «Шахта ім. Леніна»є структурним підрозділом Державного підприємства «Артемвугілля», тож обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди слід покласти на Державне підприємство «Артемвугілля».
Розглядаючи та вирішуючи питання про розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує: ступінь втрати позивачем професійної працездатності -40%, тяжкість вимушених змін у його можливій подальшій трудовій діяльності та життєвих стосунках, неможливість відновити втрачене здоров'я, потребу в постійному підтриманні стану свого здоров'я та проходження курсів лікування у медичних закладах, та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про часткове задоволення позову у вигляді одноразового відшкодування в розмірі 7200,00 грн.
Одночасно, суд вважає зайвою вимоги позивача про поновлення строків для звернення до суду, оскільки до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, дійсно застосовується тримісячний строк звернення до суду (ст. 233 КЗпП України). Проте, до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, строки позовної давності відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України не застосовуються.
За таких обставин, позов слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст.209,214-215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково, стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля»на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, моральну шкоду, завдану стійкою втратою працездатності, у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 7200 (сім тисяч двісті) грн. 00 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля»судовий збір на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України у розмірі 94 (дев'яносто чотири) грн.10 копійок.
Встановити строк для ознайомлення сторін з повним рішенням -29 листопада 2011 року, відклавши до цього строку складання повного рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: О.В. Каліуш