Справа № 2-2688/11
Категорія 4
"28" листопада 2011 р. Ленінський районний суд міста Севастополя у складі: головуючого судді - Гаркуши О.М.
при секретарі - Грищенко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Альваєвича до гаражного кооперативу "Кипарис" м. Севастополя, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення правління кооперативу, визнання права сумісної власності на гараж, усунення перешкод у володінні та користуванні гаражем,
19.04.2011р. позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів
про визнання недійсним рішення правління гаражного кооперативу "Кипарис" м. Севастополя від 30.06.2006р. про виключення з членів кооперативу ОСОБА_2 і прийняття у члени кооперативу ОСОБА_3, просить суд визнати право сумісної власності на гараж №76м у гаражному кооперативі "Кипарис" та про усунення перешкод у володінні та користуванні гаражем, який знаходиться у розпорядженні відповідача ОСОБА_3.
У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, пояснив суду, що гараж у кооперативі "Кипарис" у м. Севастополі придбали подружжя ОСОБА_3 у 1994р., у 2007 р. шлюб між сторонами був розірваний, але майно не поділене, в супереч бажання ОСОБА_1, гараж вибув з володіння ОСОБА_2 та був переданий його доньки ОСОБА_3. З 2006 р. він не має можливості їм користуватися, що порушує його права.
Представник відповідача - голова ГК "Кипарис" ОСОБА_4, позовні вимоги не визнав, просить суд відмовити у заявлених позовних вимогах, про визнання недійсним рішення правління гаражного кооперативу "Кипарис" м. Севастополя №5 від 30.06.2006р. про виключення з членів кооперативу ОСОБА_2 та прийняття у члени кооперативу ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що засідання правління та розгляд на ньому заяви ОСОБА_2 про вихід з кооперативу, та заява ОСОБА_3 про вступ в гаражний кооператив не суперечить діючому законодавству України та Статуту кооперативу, про вихід та вступ у члени кооперативу гл.8 п.п.8.3,8.4., який зареєстрований у Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя у 2002р.
Відповідачі ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, ОСОБА_2 дала суду пояснення, що у зареєстрованому шлюбі з позивачем знаходилась з 04.09.1982р. по 12.12.2007р. З 1994 р. вона була членом гаражного кооперативу "Кипарис" у м. Севастополі, при розірванні шлюбу між подружжям була складена розписка про розподіл майна у добровільному порядку, згідно умов якої власником автомашини ВАЗ 21-120 став позивач, а у неї залишився у користуванні гараж у ГК "Кипарис". Вважає, що добровільний її вихід з членів ГК "Кипарис" та прийняття до членів кооперативу її доньки не суперечить Уставу кооперативу, про що у 2006р. було відомо позивачу, який добровільно користувався гаражем до 2006р., а після розподілу майна залишив гараж доньки. З 2006р. до квітня 2011р. позивач не звертався до суду з виші зазначеним позовом, тому вона вважає, що він пропустив строк для звернення до суду за захистом своїх прав, які установлені у три роки та просить суд відмовити позивачу у заявлених вимогах у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги такими, які не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач та ОСОБА_2 знаходились у зареєстрованому шлюбі, та їх шлюб було розірвано згідно рішення Ленінського районного суду м.Севастополя 12.12.2007р. (а.с.6)
Відповідно до ч.2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, тому суд вважає, що шлюб вважається розірваним між ОСОБА_2 23.12.2007р., у день вступу рішення суду у законну силу.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 стала власником боксу № 76М у гаражному кооперативі "Кипарис" у м. Севастополі, на підставі рішення зборів правління кооперативу 30.06.2006р. (а.с.9), у зв'язку з передачею її матір'ю їй прав на вступ до кооперативу (а.с.8). Згідно положень Уставу ГК "Кипарис", передбачено п.п.8.3,8.4, що прийом осіб у члени кооперативу проводиться по письмовій заяві, право на вступ до кооперативу мають члені сім'ї членів кооперативу, яки вибили з кооперативу (а.с.42-50), суд вважає, що порушень законодавства та прав позивача з боку правління кооперативу не має, вони діяли згідно положень Уставу та діючому законодавству, тому основаній для визнання недійсним рішення правління кооперативу від 30.06.2006р. суд не вибачає.
Крім того, суд вважає за необхідне застосувати до даних вимог наслідки спливу позовної давності , оскільки у суду не викликає сумніву заперечення відповідачів про досвідченість позивача про переоформлення гаражу, що підтверджується копією договору про оренду їм гаражу у дочки (а.с.36), його власноручною заявою по місцю роботи відповідача ОСОБА_2 про її неправомірні дії у відношенні до гаражу, який вона передала дочці сторін з посиланням на дату винесення рішення правлінням кооперативу (а.с.38,39), поясненнями голови кооперативу , який підтвердив факт того, що позивачу було відомо про переоформлення гаражу і він був повідомлений про дату розгляду заяви ОСОБА_2, результати розгляду та власника гаражу , за якого позивач сплачував членські внески, оскільки у відомості з 2006 р. стояла фамілія відповідача ОСОБА_3
Судом не можуть бути прийняти до уваги доводи представника позивача про те , що позивачу не було відомо до запиту адвоката у березні 2010р. , оскільки у скаргах по місцю роботи дочки від лютого 2010р. позивач вже посилається на договір оренди, тобто пише про належність спірного майна дочці \а.с.60,59\, у зв'язку з тим доводи про неосвідомленність позивача про переоформлення гаражу надумані та не відповідають іншим матеріалам справи.
Так, не відповідають дійсності і доводи представника позивача про те , що всі ці документи, включаючи і договір добровільного поділу подружнього майна від 30.03.2006 р. позивач не підписував спростовуються посиланням на факт укладення цього договору у позові про розподіл майна від грудня 2010 р. \а.с.34,35,33\.
Позивач вказує на той факт, що він до червня 2006р. користувався гаражем, а потім ні, тому суд вважає, що право на захист свого цивільного права на оскарження рішень правління та усунення перешкод у користування , чи іншого інтересу у позивача виникло з 30.06.2006р. тому що загальна позовна давність встановлена ст. 257 ЦК України, тривалістю у три роки, закінчилась 30.06.2009р., та пропущений строк позивач не просив суд поновити.
Проаналізував докази у їх сукупності, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 у червні 2006 р. мала право на розпорядження гаражем № 76 «М», який належав їй як члену кооперативу, оскільки в березні 2006 р. майно між подружжям ОСОБА_2 було поділено у добровільному порядку і саме це майно відійшло до відповідача ОСОБА_2 , тому вона мала право на розпорядження цим майном. Крім того, позивачем пропущений строк звернення з позовом про визнання майна, а саме « паю у вигляді гаражу» спільною сумісною власністю подружжя, а саме спору відносно гаражу № 76 у гаражному кооперативі « Кіпарис», і цей строк не може вважатися не пропущеним у зв'язку з подачею позову 7.12.2010р. \суддя Фісюк О.І.\, оскільки з копії позовної заяви \а.с.33\ вбачається що позивач вказує про будівництво двох гаражів, просить виділити йому гараж « на верхньому рівні» и вимоги відносно « паю у вигляді гаража № 76» не заявлені, тому підстав для задоволення позову у частині визнання «паю у вигляді гаража « 76» спільною сумісною власністю подружжя не має у зв'язку з пропуском строку позовної давності та вибором способу захисту права , що не відповідає ст. 16 ЦК України.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги позову не можуть буди задоволенні, тому що позивач не довів суду законних підстав для задоволення цих вимог.
На підставі ст.ст.391,392 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,60,88,179,212-215 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 Альваєвича до гаражного кооперативу "Кипарис" м. Севастополя, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення правління кооперативу, визнання права сумісної власності на гараж, усунення перешкод у володінні та користуванні гаражем, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м.Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду
Суддя -підпис
З оригіналом згідно
Суддя Ленінського
районного суду м. Севастополя О.М. Гаркуша