Справа № 2-а-20829/2011
27 грудня 2011 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Мірошніченко Л.Є.
При секретарі Граневській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, визнання дій відповідача протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, -
У грудні 2011 року до суду звернулась з позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі в Донецькій області про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, визнання дій відповідача протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона є ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст. 1 Закону України від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно з ст. 6 зазначеного Закону з 09.07.2007 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але за період з 01.01.2006 року по 31.12.2011 року така допомога не виплачувалася. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” становить 30 % мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зазначає, що 30 % суми прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2006 року по 31.12.2011 року, становить -6610 грн. 40 коп., тому ставить питання про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язати нарахувати та виплатити їй зазначену суму.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду від 22.12.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.01.2006 року по 20.06.2011 року залишено без розгляду, у зв'язку з пропущенням процесуального строку на звернення до суду.
Позивач ОСОБА_1 до суду не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача в порядку ст. 122 КАС України.
Представник відповідача УПФУ в м. Слов'янську та Слов'янському районі до суду не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача в порядку ст. 122 КАС України.
Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як достовірно встановлено в судовому засіданні, що позивач є громадянкою України (а.с.3) і має правовий статус “Дитина війни”, що підтверджується пенсійним посвідченням №123816 (а.с.4), а також відомостями про те, що вона дійсно перебуває на обліку в УПФУ в м. Слов'янську та Слов'янському районі отримує пенсію за віком та їй призначена надбавка “Дитина війни” з 09.07.2007 року по теперішній час, до цього надбавка не призначалася і не виплачувалася (а.с.6).
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Дію ст. 6 зазначеного закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року № 3235-IV “Про Державний бюджет України на 2006 рік”.
Статтею 71 п. 12 Закону України від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” -зупинена. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими була зупинена дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно п.4 прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до ЗУ Про Державний бюджет на 2011 рік” від 14.06.2011 року, встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік". Зазначений закон набув чинності 19.06.2011 року.
На виконання п.7 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік” прийняв постанову від 06 липня 2011 року №745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, яка набрала чинності з 23 липня 2011 року.
У відповідність до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, встановлено, що дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань” до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49 грн. 80 коп.
Під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. Тобто пізніше прийняті норми Закону України від 14.06.2011 року №3491-VI “Про внесення змін до ЗУ Про Державний бюджет на 2011 рік”.
З огляду на викладене, до набрання чинності нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України, прийнятого на виконання вимог пункту 4 Прикінцевих положень Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік”, застосуванню підлягає стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Таким чином, позивач має право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії “дитини війни” з 21.06.2011 року і по 22.07.2011 року, включно.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача та його зобов'язання здійснити нарахування (перерахунок) підвищення до пенсії, як дитині війни, позивачеві є протиправною. Разом з тим, суд вважає, що призначення, нарахування, перерахунок пенсій та відповідно надбавок, підвищень, тощо є функцією органів Пенсійного Фонду України, тому вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення пенсії в конкретній сумі задоволенню не підлягають.
Згідно частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). За ст. 10 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” №1788 від 05.11.1991 року у редакції ЗУ від 17.01.2002 року №2981-ШШ пенсійне забезпечення відповідно до цього закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. Згідно п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України, від 01.03.2001 року №121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
Оскільки відповідач у справі є структурним підрозділом Пенсійного фонду України, який не є органом місцевого самоврядування, відтак сума судових витрат сплачена позивачем, а саме судового збору -03 грн. 40 коп. (а.с.1), підлягає стягненню на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України.
На підставі зазначеного та керуючись Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Законом України “Про внесення змін до ЗУ Про Державний бюджет на 2011 рік” від 14.06.2011 року, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, ст.ст. 2, 3, 6, 10, 11, 18, 94, 99, 100, 104, 105, 159 - 163 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, визнання дій відповідача протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” -задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі в Донецькій області щодо нарахуванню та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 21.06.2011 року по 22.07.2011 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі в Донецькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за період з 21.06.2011 року по 22.07.2011 року, включно, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахування встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, враховуючи фактично отримані суми.
Зобов'язати Головне управління Державного Казначейства України в Донецькій області стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір в сумі 03 грн. 40 коп. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі.
В задоволені решти частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити, у зв'язку з відсутністю підстав.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.Є. Мірошніченко