Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
31.05.2011 р. Справа № 2а-3318/11/1470
м.Миколаїв
14:00
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Богзи Н.А.,
позивача: ОСОБА_1,
представника 1-го відповідача: ОСОБА_2 - дов. №72/9-2002 від 05.05.2011,
представника 2-го відповідача: ОСОБА_3 -дов. №16/14-2833 від 06.05.2011,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1,56500
доВознесенська виправна колонія №72 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області, вул. Жовтневої революції, 300,Вознесенськ,Миколаївська область,56500
Упаравління Державного департаманту України з питань виконання покарань в Миколаївській області, вул. Спаська, 39-А,Миколаїв,54001
провизнання дій відповідачів по неврахуванню 16 повних календарних років служби при розрахунку та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги протиправними; зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу за 25 повних календарних років служби з урахуванням вже виплаченої суми зазначеної допомоги,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати дії відповідачів по неврахуванню 16 повних календарних років служби при розрахунку та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги протиправними та зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу за 25 повних календарних років служби з урахуванням вже виплаченої суми зазначеної допомоги
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що законом передбачена виплата одноразової допомоги при повторному звільнені, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої допомоги. Позивача було звільнено за ст.64 п.«є»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни). Положення ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»в редакції, що діяла на час першого звільнення та Постанова КМУ «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військовослужбовцям за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», обмежень щодо виплати вихідної допомоги при звільненні за вказаних підстав, не містив. Таким чином, позивачу при повторному звільненні мала бути виплачена грошова допомога не лише за 9 років служби у Вознесенської виправної колонії №72, а за повні 25 календарних років вислуги.
Відповідачі проти позову заперечують, посилаючись на те, що при першому звільненні позивача грошова допомога йому не мала нараховуватись, оскільки звільнення зі служби за ст.64 п.«є»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України не передбачає такої виплати. Відповідно, при другому звільненні позивачу правомірно виплачено вихідну допомогу лише за 9 років служби, оскільки допомога при повторному звільнені не виплачується, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої допомоги.
Під час розгляду справи, позивач та представник відповідачів підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 31.05.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.
Згідно витягу з особової справи позивача (а.с.28-31), 02.08.1999 ОСОБА_1 через порушення дисципліни був звільнений в запас з ДПЧ-14 Південноукраїнської АЕС по ст.64 п.«є»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991 (надалі -Постанова №114) (в редакції, що діяла на час звільнення).
14.02.2011 позивач звільнений з Вознесенської виправної колонії №72 у відставку за віком по ст.64 п.«а»Постанови №114 (в редакції, що діяла на час звільнення).
При звільненні з Вознесенської виправної колонії №72 позивачу була виплачена грошова допомога у розмірі 16110,09 грн. за 9 років служби у виправній колонії, що підтверджується відповідними довідками (а.с.14, 18) та не заперечується позивачем.
В той же час, позивач вважає, що грошова допомога при звільненні мала бути виплачена йому за весь період служби (25 календарних років), тобто з врахуванням 15 років 09 місяців 01 дня вислуги за попереднім місцем служби у ДПЧ-14 Південноукраїнської АЕС.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»від 09.04.1992 №2262-ХІІ (надалі -Закон №2262-ХІІ) в редакції, що діяла станом на 14.02.2011, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Аналогічні приписи містить п.18.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджена наказом Департаменту України з питань виконання покарань №222 від 07.10.2009.
Відповідно до наведених норм, у разі, якщо при звільненні з попереднього місця служби військовослужбовець не набув права на отримання грошової допомоги, то при повторному звільненню грошова допомога має бути виплачена виходячи із загального періоду його служби.
Згідно ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»№2262-XII від 09.04.1992 (надалі -Закон №2262-XII) (в редакції, що діяла станом на 02.08.1999), військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби, членам сімей відповідних категорій військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та пенсіонерам з їх числа, які втратили годувальника, виплачується допомога в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 (надалі - Постанова №393) (в редакції, що діяла станом на 02.08.1999), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ виплачується грошова допомога у розмірі 5-місячного грошового забезпечення.
Підставами для відмови у виплаті такої грошової допомоги є: звільнення зі служби за дискредитацію, або у зв'язку із засудженням за вчинення злочину (в тому числі у зв'язку із засудженням умовно), а також у зв'язку з переведенням військовослужбовця на службу в органи внутрішніх справ або зарахованим з цих органів на військову службу.
Звільнення за ст.64 п.«є»Постанови №114 (за порушення дисципліни) не могло бути підставою для відмови у виплаті грошової допомоги в розумінні п.10 Постанови №393.
На час звільнення позивача зі служби у ДПЧ-14 Південноукраїнської АЕС 02.08.1999, редакція статті 9 Закону №2262-ХІІ не обмежувала право на отримання грошової допомоги лише для тих військовослужбовців, які мають право на пенсію за цим Законом.
Таким чином, аналіз вказаних правових норм дає можливість зробити висновок, що при першому звільненні при звільненні з ДПЧ-14 Південноукраїнської АЕС (02.08.1999) позивач мав право на отримання грошової допомоги.
Згідно довідки начальника ГУ МНС в Миколаївській області №49 від 24.09.2010 (а.с.9) позивач вихідну допомогу при звільненні з ДПЧ-14 Південноукраїнської АЕС не отримував.
Причини неотримання позивачем грошової допомоги при звільненні з ДПЧ-14 Південноукраїнської АЕС судом не досліджувались, оскільки при розгляді даного спору з'ясуванню підлягав лише факт набуття позивачем права на отримання грошової допомоги при першому звільненні.
Оскільки при першому звільненні позивач набув право на отримання грошової допомоги, то при повторному звільненні у відповідачів не було правових підставі для її виплати за період служби позивача у ДПЧ-14 Південноукраїнської АЕС.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя М.В. Мавродієва
Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України
та підписана суддею 06 червня 2011 року.