Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
17.03.2011 р. Справа № 2а-8818/10/1470
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Лісовська Н.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомМіського комунального підприємства "Миколаївводоканал",
вул. Чигрина, 161, м. Миколаїв, 54008
доДержавної Інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області,
вул. Адміральська, 41, м. Миколаїв, 54009
проскасування рішення від 30.11.2010 р. №227,
Міське комунальне підприємство "Миколаївводоканал" (Позивач) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної Інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області (Відповідач) про скасування рішення №227 від 30.11.2010 р.
В судове засідання 17.03.2011 р. сторони не завились, надали до суду клопотання про слухання справи у їх відсутності ( а .с. 99,100).
Відповідно до ч.4 ст. 122 кодексу адміністративного судочинства, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутність, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що 23.11.2011р. Державною Інспекцією з контролю за цінами в Миколаївській області було проведено планову перевірку з питання додержання державної дисципліни цін на житлово-комунальні послуги, за результатами якої було складено акт
№ 288 від 12.11.2011 р. (а.с. 10-15). Через виявлені порушення, під час перевірки, до позивача були застосовані економічні санкції рішенням Державної Інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області № 227 від 30.11.2011 р.(а.с. 8)
30.11.2010 року Позивач отримав рішення Державної Інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області від 30.11.2010 р. № 227 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін. Одночасно Позивач отримав припис Відповідача №10/15-4142 від 30.11.2010 року з вимогою негайно усунути порушення застосування тарифів на водопостачання та водовідведення для релігійних організацій.(а.с.9)
В оскаржуваному рішенні вказано, що під час перевірки 23.11.2011 р. Відповідачем встановлені наступні порушення:
- отримання Позивачем необґрунтованої виручки внаслідок застосування завищених тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення для релігійних організацій (для релігійних організацій застосував тарифи на послуги з водопостачання у розмірі - 4,56 грн./куб.м., з водовідведення - 3,06 грн./куб.м., замість встановлених рішенням Миколаївського міськвиконкому від 27.02.2009 року №523 для населення на послуги з водопостачання у розмірі - 1,98 грн./куб.м., з водовідведення 1,74 грн./куб.м.
- порушення Позивачем вимог рішення Миколаївського міськвиконкому від 27.02.2009 року №523.
- та вирішив вилучити у Позивача в доход Державного бюджету необґрунтовано одержану суму виручки в сумі 19090,00 грн. та штраф в розмірі 38180,00 грн.
Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, та вважає це рішення безпідставним, неправомірним та законодавчо необґрунтованим.
Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що відповідно до частини 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону від 15.01.2009р., яка діяла на момент прийняття рішення Миколаївським міськвиконкомом від 27.02.2009 року № 523) Порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Частина 3 ст. 31 цього Закону передбачає, що органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Також, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить ... встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Рішенням Миколаївського міськвиконкому від 27.02.2009 року № 523 встановлені тарифи на послуги згідно вичерпного переліку послуг, які надаються населенню, бюджетним установам та іншим споживачам. (а.с. 82) Релігійні організації, на цей час, були віднесені до групи споживачів -„Інші споживачі”. Так рішенням Миколаївського міськвиконкому для цієї групи споживачів були встановлені тарифи з водопостачання 4,56 грн. за 1м. Куб, та з водовідведення 3,06 грн за 1 м.куб.
Під час прийняття міськвиконкомом вищезазначеного рішення, діяв Порядок формування тарифів на послуги з центрального водопостачання та водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 959 зі змінами та доповненнями від 24.10.2007 (далі по тексту Порядок № 959 ), відповідно до цього Порядку Релігійні організації входять до споживачів групи „Інші споживачі”. До окремої групи споживачів релігійні організації Рішенням міськвиконкому № 523 віднесені не були.
Після внесення змін до Порядку № 959 Постановою КМУ № 182 від 24.02.2010, релігійні організації було віднесено до споживачів з групи „населення”, та встановлено оплату для релігійних організацій за тарифами як для населення. Позивач здійснив низку заходів, щодо внесення змін в діючи тарифи, з метою приведення тарифів у відповідності до внесених законодавством змін. Так Позивач звернувся до Відповідача щодо надання висновків по економічно обґрунтованим витратам підприємства у жовтні 2009 року, а Відповідач надав висновки тільки 20.08.2010 року, тобто після прийняття Закону України „Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України", яким повноваження щодо встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення передані НКРЕ (Закон № 2479-VI від 09.07.2010) (а.с. 33-35, 36-39). З передачею повноважень щодо встановлення тарифів Національній комісії регулювання електроенергетики Позивач 15.09.2010 звернувся до НКРЕ щодо затвердження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, в тому числі і для релігійних організацій по тарифах як для населення.(а.с.40) Постановою № 47 від 20.01.11 Національна комісія регулювання енергетики України постановила установила Міському комунальному підприємству „Миколаївводоканал” тарифи для водопостачання та водовідведення, яка набрала чинності з 1.02.2011 р. ( а.с. 42)
Позивач вважає, що в нього не було правових підстав самостійно, без затвердження Міськвиконкомом інших тарифів, застосовувати до групи споживачів „Інші споживачі”( до якої відносилися релігійні організації ) тарифи по водопостачанню та водовідведенню як для населення, а від так порушення чинного рішення Миколаївського Міськвиконкому № 523 відсутнє. За таких підстав, на думку позивача, Відповідач незаконно прийняв рішення № 277 від 30.11.2010р.
Відповідач не погоджуючись з мотивами, викладеними в адміністративному позові, надав до суду письмові заперечення проти позову, де в обгрунтування своєї позиції зазначив, Постановою Кабінету Міністрів України Від 12.07.2006р. № 959 затверджено порядок формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2010р. №182 внесено зміни до вищезазначеної постанови, а саме, до абз. 3 п. 35 “Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ” релігійні організації оплачують надані послуги з водопостачання та водовідведення за тарифами встановленими для населення.
Відповідно до ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку i межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. А згідно приписів постанови КМУ №959 від 12.07.2006р. формування тарифів здійснюється безпосередньо самим підприємством. Зазначені вище зміни до формування та застосування тарифів з водопостачання та водовідведення відносно релігійних організацій підприємством - Позивачем проігноровано. Відповідач вважає, що керівник КП „Миколаївводоканал” повинен був з моменту внесення змін до постанови КМУ № 959 т.п з 27. 02.2010 р. своїм наказом або розпорядженням змінити тарифи для релігійних організацій, та застосувати такі тарифи по оплаті які були встановлені Рішенням міськвиконкому № 523 від 27.02.2009р. для населення.
Щодо посилання Позивача на ненадання Державною інспекцією з контролю за цінами в Миколаївської області висновку відповідач зазначив , що 21.10.2009р. позивач дійсно звернувся за висновком. Але Відповідач надає висновок економічного обґрунтування планових витрат на послуги, відповідно до п.2 “Порядку надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з вивезення побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів”, затвердженого Наказом Міністерства економіки України №67 від 07.03.2007р. Тобто жодного відношення до формування тарифу Держінспекція цін не має. Відповідач вважає, що позивач міг самостійно застосувати до релігійних організацій інший тариф та у такий спосіб виконати Постанову КМУ № 182 від 24.10.2010 р. Таким чином, на думку Відповідача, Позивачем порушено вимоги діючого законодавства при формуванні та застосуванні тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для релігійних організацій. Відповідно до статті 14 Закону України “Про ціни та ціноутворення ”необґрунтовано отримана підприємством сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двохкратному розмірі необґрунтовано отриманої виручки.
Тому, рішення Відповідача про застосування економічних санкцій в розмірі 57270грн. за порушення державної дисципліни цін від 30.11.2010р. № 227 є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов КП „ Миколаївводоканал” підлягає задоволенню, з наступних підстав, так КП „Миколаївводоканал” є комунальним підприємством яке застосовує вже встановлені відповідно до законодавства тарифи, це передбачено ч.2 ст. 32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”. Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” тарифи на послуги з центрального водопостачання та водовідведення в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво затверджують органи місцевого самоврядування. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 та частини 1 статті 31 Закону України „ Про житлово-комунальні послуги” порядок формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення визначає Кабінет Міністрів України. Спеціальною нормою, яка вказує шлях формування тарифів на послуги з водопостачання, є Порядок формування тарифів на послуги з центрального водопостачання та водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 959 (далі по тексту Порядок № 959 ). Відповідно до ч. 1 п. 1 Порядку встановлено, що цей порядок визначає механізм формування тарифів на послуги водопостачання та водовідведення. Механізм застосування затвердженнях та прийнятих тарифів відповідно до Порядку № 959 визначає Закону України „Про житлово-комунальні послуги ”.
Пунктом 35 Порядку № 959 визначено , що тарифи формуються для трьох категорій споживачів населення, бюджетних установ та інших споживачів, кожна категорія споживачів визначається на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов'язаних з наданням послуг. Так станом на 27.02.2009 р ( на час ухвалення рішення № 523 Миколаївським міськвиконкомом ), тарифи встановлені були для трьох категорій споживачів -населення та бюджетних установ та інших споживачів. Відповідно до економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов'язаних з наданням послуг, релігійні організації не входили до групи споживачів „населення”, а були віднесені до групи „інші споживачі”.
Відповідач помилково вважає, що Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2010 р. N 182 є нормативно правовим актом прямого застосування для Комунального підприємства „Миколаївводоканал”. Керівник комунального підприємства „Миколаївводоканал ”, діє на підставі та в межах Контракту укладеного з міською Радою в особі Голови Міської Ради від 30.04.2006 р з додатками. Відповідно до п. 17 Контракту повноваження директора не поширюються на встановлення або застосування тарифів для споживачів своїм наказом, розпорядженням або іншим документом який виданий директором як керівником КП „Миколаївводоканала”.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем були прийняті заходи передбаченні Порядком № 959 щодо отримання висновків з метою подальшого затвердження змін до тарифів на послуги з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2010 р. N 182.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 71, п.6 ст.128, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Миколаївського комунального підприємства "Миколаївводоканал" до Державної Інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області про скасування рішення від 30.11.2010 р. №227 задовольнити в повному обсязі.
Скасувати рішення Державної Інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області № 227 від 30.11.2010 р.
Повернути з Державного бюджету України комунальному підприємству "Миколаївводоканал" судові витрати в сумі 3,40 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Суддя Н. В. Лісовська
Постанова виготовлена
та підписана суддею 18.03.2011