Справа № 2-а-4353/11
23 грудня 2011 року суддя Дебальцевського міського суду Крилова Ю.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Дебальцеве про визнання неправомірною відмови органу Пенсійного фонду України у проведенні перерахунку і виплаті підвищення пенсії та зобов'язання провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії, -
18.11.2011 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання неправомірною відмови органу Пенсійного фонду України у проведенні перерахунку і виплаті підвищення пенсії та зобов'язання провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 21 січня 2011 року з урахуванням здійснених виплат.
Також просив стягнути понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 75 грн.
Ухвалою Дебальцевського міського суду від 21.11.2011 року адміністративний позов позивача про визнання неправомірною відмови органу Пенсійного фонду України у проведенні перерахунку і виплаті підвищення пенсії та зобов'язання провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії в частині вимог за період з 21.01.2011 року по 17.05.2011 року залишено без розгляду у зв*язку з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час, день та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причину неявки не повідомили, до суду надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, тому справу було розглянуто в письмовому провадженні.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни (а.с. 8), знаходиться на обліку в м. Дебальцевому та отримує пенсію за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Статтею 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»(3235-15) було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(2195-15), запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6- протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Протягом 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом (489-16), на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006 року.
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної Війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10- рп від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання неправомірною відмови органу Пенсійного фонду України у виплаті недоотриманої суми підвищення пенсії з 22 травня 2008 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, а межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також не може бути прийнято до уваги та враховано як підставу не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії посилання відповідача на ту обставину, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 8 КАС України визначено, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Факт відсутності визначення та врегулювання на законодавчому рівні питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни»не може бути підставою для позбавлення позивача визначених державою соціальних гарантій тат підтримки його як дитини війни.
Стаття 9 КАС України визначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Постановою КМУ «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»№ 745 від 6.07.2011 року, яка набрала чинності 23 липня 2011 року, на виконання пункту 7 Закону України № 3491-VІ від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»було установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідування») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
Враховуючи вищезазначене, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись принципом адміністративного судочинства, а саме верховенством права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, суд вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги і зобов'язати здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб з 18 травня 2011 року по 22 липня 2011 року, з урахуванням фактично здійснених виплат.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування. Позовні вимоги задоволено частково. Позивачем сплачено при зверненні до суду, як передбачено по справам цієї категорії Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачено 28 грн. 23 коп. Таким чином, на користь позивача суд стягує судові витрати у сумі 14 грн. 12 коп. які передбачено до сплати по справам цієї категорії Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито»та сплачено позивачем при зверненні до суду.
Порядок же несення судових витрат на правову допомогу визначений ст.90 КАС України, за приписами якої витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Згідно до квитанції № 07.11.2011-1 (а.с.6) позивачем було сплачено 75 грн. за отримання правової допомоги, а саме: складання адміністративної позовної заяви. Однак фактично такий документ є довідкою, а не квитанцією та не є фіскальним документом.
Крім того, за приписами ч.3 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
До набрання чинності таким законом граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу відповідно до п.2 розділу У11 “Прикінцеві та перехідні положення КАСУ встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006р. №590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, за приписами якої якщо компенсація сплачується за рахунок держави, то така компенсація не повинна перевищувати 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день особи, яка надавала правову допомогу. Позивачем же не надано розрахунку витрат на правову допомогу відповідно до наведених вимог. Через що в стягненні вказаної суми суд вважає необхідним відмовити.
На основі ст. 5-7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік», Постанови КМУ «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»№ 745 від 6.07.2011 року, керуючись ст. 6, 8, 11, 14, 17, 70, 71, 86, 94, 122, 159, 186 КАС України , суддя,-
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Дебальцеве про визнання неправомірною відмови органу Пенсійного фонду України у проведенні перерахунку і виплаті підвищення пенсії та зобов'язання провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії - задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Дебальцевому Донецької області у виплаті ОСОБА_1 підвищення пенсії з 18 травня 2011 року по 22 липня 2011 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Дебальцевому Донецької області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 18 травня 2011 року до 22 липня 2011 року включно з урахуванням фактично здійснених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті держмита в сумі 14 грн. 12 коп.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та у порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дебальцевського
міського суду ОСОБА_2