Справа № 2-а-4276/11
16 листопада 2011 року суддя Дебальцевського міського суду Донецької області Маловічко З.О., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Дебальцеве про визнання неправомірною відмови органу Пенсійного фонду України у проведенні перерахунку і виплаті підвищення пенсії та зобов'язання провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії, -
28.09.2011 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання неправомірною відмови органу Пенсійного фонду України у проведенні перерахунку і виплаті підвищення пенсії та зобов'язання провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 29 березня 2011 по 22 липня 2011.
Суддею вирішено справу розглядати в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ст..183-2 КАС України, оскільки заявлено вимоги щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, якщо такі вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб.
Копію ухвали про відкриття скороченого провадження по справі з позовною заявою та доданими до неї документами представник відповідача отримав 25.07.2011 року, однак у десятиденний строк, тобто до 16.10.2011 року включно, заперечення надані не були.
Суддя, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в м. Дебальцевому та отримує пенсію за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Статтею 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»(3235-15) було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(2195-15), запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6- протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Протягом 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом (489-16), на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006 року.
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної Війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10- рп від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання неправомірною відмови органу Пенсійного фонду України у виплаті недоотриманої суми підвищення пенсії з 22 травня 2008 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, а межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також не може бути прийнято до уваги та враховано як підставу не нарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії посилання відповідача на ту обставину, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 8 КАС України визначено, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Факт відсутності визначення та врегулювання на законодавчому рівні питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни»не може бути підставою для позбавлення позивача визначених державою соціальних гарантій тат підтримки його як дитини війни.
Стаття 9 КАС України визначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок- 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись принципом адміністративного судочинства, а саме верховенством права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги і зобов'язати здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб з 29 березня 2011 до 22 липня 2011 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування. Таким чином, на користь позивача суд стягує судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп. які передбачено до сплати по справам цієї категорії Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито»та сплачено позивачем при зверненні до суду.
На основі ст. 5-7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік», керуючись ст. 6, 8, 11, 14, 17, 70, 71, 86, 94, 159, 186 КАС України , суддя,-
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Дебальцеве про визнання неправомірною відмови органу Пенсійного фонду України у проведенні перерахунку і виплаті підвищення пенсії та зобов'язання провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії задовольнити.
Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Дебальцевому Донецької області в виплаті ОСОБА_1 підвищення пенсії з 29 березня 2011 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Дебальцевому Донецької області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 29 березня 2011 року до 22 липня 2011 року, включно, з урахуванням фактично здійснених виплат.
Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті держмита в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Дебальцевський міський суд протягом десяти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Дебальцевського
міського суду ОСОБА_2