79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
24 жовтня 2011 р. № 2а-5606/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Журомської М.В.,
за участю секретаря - Фейдаш Х.М.,
за участю представника позивача Михайлишин Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач» до Державної податкової інспекції у Шевченківсьому р-ні м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.2010р. № 0005351630/0/19682 (від 08.11.2010 р. № 0005351630/1/26375, від 25.11.2010 р. № 0005351630/4/28225), -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач»(далі-Товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі - ДПІ), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.08.2010 р. № 0005351630/0/19682 (від 08.11.2010 р. № 0005351630/1/26375, від 25.11.2010 р. № 0005351630/4/28225). Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податковий орган за наслідком документальної невиїзної (камеральної) перевірки Товариства податкової декларації з податку на додану вартість безпідставно прийшов до висновку про заниження податку на додану вартість у розмірі 316 452,00 грн., оскільки Товариство, оплативши придбані товари, які зазначені в податкових накладних, отримало такі накладні лише у квітні 2010 року, про що свідчить реєстр отриманих податкових накладних за цей період, за наслідком чого правомірно сформувало податковий кредит на суму 316 452,00 грн. у квітні 2010 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові, просить його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні, у якому був присутнім, позов не визнав, письмових заперечень не подав. В усних поясненнях зазначив, що податковий орган правомірно прийшов до висновку про порушення Товариством пп.7.2.3., 7.2.6 п.7.2., пп. 7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168 від 03.04.1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №168) та вказав, що законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочки реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи завершувався без участі представника відповідача, за наявними у справі доказами.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач»18.05.2009р. зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради за номером запису 1 415 102 0000 022080. Згідно довідки форми 4-ОПП № 78/29-011 від 19.05.2009 Товариство взяте на податковий облік Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова за № 78. У період що перевірявся був платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100228355 НБ №102907.
ДПІ проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку Товариства подання податкової декларації з податку на додану вартість, поданої за квітень 2010 року, за результатами якої складено Акт від 16.08.2010 року № 1182/344/15-2/36501186, яким встановлено, що платником задекларовано податкові зобов'язання у сумі 676 192,00 грн., податковий кредит в сумі 666920,00 грн., в результаті чого виникло позитивне значення в розмірі 9 272,00 грн., залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду становить 2 525,00 грн., сума, що підлягає сплаті в бюджет становить 6 747,00 грн. Товариством безпідставно віднесено до податкового кредиту квітня 2010 року суму ПДВ 316 452,00 грн., а податковий кредит, що визначений перевіркою становить 350 468,00 грн. (666 920,00 грн.-316 452,00 грн.=350 467,00 грн.). У висновках даного Акту, зазначено про встановлення перевіркою збільшення суми, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 316 452,00 грн.
На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення 20.08.2010р. № 0005351630/0/19682, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 332 275,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 316 452,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 15 823,00 грн.
В порядку процедури адміністративного оскарження рішенням ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, ДПІ у м. Львові, скарги Товариства щодо вищезгаданого порушення залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.11.2010 р. № 0005351630/1/26375, від 25.11.2010 р. № 0005351630/4/28225.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду про захист своїх прав.
Судом встановлено, що Товариство, окрім інших, здійснювало господарські операції з такими контрагентами: ТзОВ «Компанія Тандем», ТзОВ «Ерстеіл», ТзОВ «Бліц Індастрі», ТзОВ «Суперпак», Борокський спиртовий завод, Фермермерське господарство «Кільгана Івана Степановича», Україно-Великобританське СП ТзОВ НОТ.
За фактом виконання господарських зобов'язань позивачу було виписано податкові накладні № 1 від 08.02.10, № 1 від 01.10.2009 р., №11 від 06.01.2010 р., № 1410 від 14.10.2009 р., № 150314 від 15.03.2010 р., № 150315 від 15.03.2011 року, № 103040 від 30.10.2009 р., № 101507 від 15.10.2009 р., № 102005 від 2010.2009 р., № 101608 від 16.10.2009 р., №45 від 30.03.2010 р., № 56 від 23.02.2010 р., № 75 від 16.03.2010 р., № 78 від 19.03.2010 р та № 80 від 24.03.2010 року. Згідно інформації з сайту ДПА України, такі контрагенти на період складання податкових накладних були платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем
Відповідно до положень п. 1.7 ст. 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, податкові накладні № 1 від 08.02.10, № 1 від 01.10.2009 р., №11 від 06.01.2010 р., № 1410 від 14.10.2009 р., № 150314 від 15.03.2010 р., № 150315 від 15.03.2010 року, № 103040 від 30.10.2009 р., № 101507 від 15.10.2009 р., № 102005 від 20.10.2009 р., № 101608 від 16.10.2009 р., №45 від 30.03.2010 р., № 56 від 23.02.2010 р., № 75 від 16.03.2010 р., № 78 від 19.03.2010 р та № 80 від 24.03.2010 року за фактом придбання товарів були отримані в квітні 2010 р. та включені в реєстр податкових накладних квітня 2010 р., що підтверджується поданим реєстром отриманих податкових накладних за квітень 2010 року, який був також представлений до перевірки податковому органу.
Окрім того, такі податкові накладні не були включені до складу податкового кредиту будь-якого іншого місяця у вищезазначеному періоді. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових декларацій та реєстрів отриманих податкових накладних за жовтень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року та копією уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.
Пунктом 7.1, пп. 7.2.1 п.7.1 ст. 7 Закону №168 встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.
Посилання відповідача на порушення позивачем пп.7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону №168 є необґрунтованим, оскільки вказана норма встановлює обов'язок продавця виписати податкову накладну у момент виникнення у нього податкових зобов'язань і не може покладати будь-якої відповідальності на іншу особу (Покупця).
Згідно із пп. 7.2.6. вказаного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Посилання відповідача на неподання позивачем такої заяви не заслуговує на увагу, оскільки подання такої заяви є правом, а не обов'язком платника. Не скориставшись своїм правом позивач не може вважатись таким, що порушив вимоги Закону.
Відповідно до положень пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Наведена норма Закону №168 визначає дату виникнення права платника податків на податковий кредит, а ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ регламентує включення до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, виписаними за будь-який період в межах строку позовної давності.
Отже, у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого ст. 15 Закону №2181 (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.
Судом враховано, що відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, обов'язок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А у відповідності до вимог п.1 ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з твердженням позивача, що подання заяви зі скаргою до податкової декларації за звітний податковий період не є обов'язковою вимогою і останній правомірно включив до складу податкового кредиту в податковій декларації за квітень 2010 р. податкові накладні минулого періоду, а відтак висновок ДПІ про заниження податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 316 452,00 грн. грн. є безпідставним та необґрунтованим, а тому відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.3 Закону №2181.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтвердженні матеріалами справи, доведені у судовому засіданні і підлягають до задоволення.
Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАСУ слід стягнути з Державного Бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач» 3,40 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.08.2010р. № 0005351630/0/19682, від 08.11.2010 р. № 0005351630/1/26375, від 25.11.2010 р. № 0005351630/4/28225.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колордрукпостач» 3,40 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст.254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 28.10.2011 року.
Суддя Журомська М.В.
З оригіналом згідно
Суддя Журомська М.В.