79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
16 грудня 2011 р. № 2а-5792/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
суддів - Дем'яновського Г.С.,
Крутько О.В.,
за участю секретаря - Васильків О.С.,
за участю представників позивача ОСОБА_2., ОСОБА_3., представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Вільної професійної спілки інженерно-технічних працівників ДАП «Львівські авіалінії»до Прокуратури Львівської області, Міністерства інфраструктури України про скасування наказу, визнання незаконною та протиправною бездіяльності Прокуратури Львівської області та Міністерства інфраструктури України та зобов'язання до вчинення дій, -
30.06.2010р. Вільна професійна спілка інженерно-технічних працівників ДАП «Львівські авіалінії»(далі-Вільна профспілка) звернулася з адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Прокуратури Львівської області (далі-Прокуратура), Міністерства інфраструктури України (далі-Міністерство). Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року позовну заяву Вільної професійної спілки інженерно-технічних працівників ДАП «Львівські авіалінії»повернуто позивачу.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011р. апеляційну скаргу Вільної профспілки задоволено, скасовано Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2010р. та направлено справу для продовження розгляду. 17 листопада 2011 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду провадження у справі відкрито та призначено попереднє судове засідання на 01 грудня 2011 року.
На адресу Львівського окружного адміністративного суду Вільною профспілкою подано уточнення на позов від 28.11.2011р. та від 02.12.2011р. Уточнені вимоги позивач обґрунтовує тим, що Вільна профспілка неодноразово зверталась в Прокуратуру з приводу легітимності та законності призначення керівників ДАП «Львівські авіалінії»(далі-Підприємство) та законності їхніх повноважень, проте звернення по суті не розглядались, жодних засобів щодо припинення правопорушень зі сторони Прокуратури не вживалось. За сприяння і бездіяльності службових (посадових) осіб Прокуратури та Міністерства створено ліквідаційну комісію щодо ліквідації державного авіапідприємства «Львівські авіалінії». Вважає, що відбулося рейдерське захоплення Підприємства, оскільки таким керували не уповноважені особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які за підтримки посадових осіб відповідачів вчиняли від імені Підприємства певні дії: користувались печаткою, продавали за безцінь літаки, довели до масштабних збитків Підприємство, звільнили весь льотний склад, протидіяли Вільній профспілці у виконанні статутних завдань, сприяли рейдерам у звільненні з роботи членів виконавчих органів та членів Вільної профспілки, з чого вбачається особиста зацікавленість посадових осіб Прокуратури та Міністерства. За таких обставин вважають, що накази про призначення на посаду керівників державного авіаційного підприємства «Львівські авіалінії»ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на яких відсутні підписи уповноважених осіб Міністерства та які призначені на неіснуюче підприємство, оскільки в ЄДР такого підприємства не має, підлягають до скасування. Оскільки вищевказані особи само призначали себе керівниками Підприємства та протиправно вчиняли юридичні дії від імені власника, що призвело до продажу державного майна стороннім особам, а відтак Міністерство зобов'язано всі накази, рішення, розпорядження та довіреності вищезгаданих осіб визнати нечинними, та привести все до попереднього стану.
Ухвалою суду в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які до суду не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, повідомлені про розгляд справи.
В судовому засіданні представники позивача зазначили, що прийнятий Міністерством Наказ №496 від 03.11.2011р. «Про припинення шляхом ліквідації державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»свідчить про небажання відповідачів виконувати покладені на них обов'язки, а на звернення представників Вільної профспілки, яке подане на особистому прийомі 02.09.2010р. належно обгрунтованої відповіді не отримали. Просили уточнений позов задовольнити.
Представник Міністерства в судовому засіданні позову та уточнень не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що відповідно до Закону України «Про звернення громадян»на звернення Вільної профспілки Міністерством в межах компетенції надавалась відповідь; в межах наданих законом повноважень Міністерством були призначені керівниками підприємства ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_11; оскільки в накази про призначення вищезгаданих осіб закралась технічна помилка щодо назви підприємства: державне авіаційне підприємство «Львівські авіалінії», замість назви підприємства згідно статуту: державне авіапідприємство «Львівські авіалінії», а відтак, проаналізувавши відповідні накази Міністерство виявило наявність помилки та з врахуванням того, що накази по особовому складу мали разовий розпорядчий характер та не впливали на настання юридичних фактів щодо керівників, яких вже звільнено з ДАП «Львівські авіалінії», їхні накази про призначення та звільнення були залишені без змін, до наказу діючого керівника ОСОБА_11 від 14.07.2010р. №275 Міністерством внесено зміни наказом від 13.07.2011р. №86, в якому змінено «державне авіаційне підприємство»на «державне авіапідприємство»; рішення про ліквідацію Підприємства прийнято Міністерством з підстав скрутного фінансово-економічного становища на Підприємстві, про що повідомлено первинну профспілку та Вільну профспілку. Зазначив, що призначеними Міністерством керівниками в межах повноважень приймались відповідні рішення, накази, розпорядження та видавались довіреності. Просив у задоволенні уточненого позову відмовити.
Представник Прокуратури позову та уточнень не визнав з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, оскільки органи прокуратури не є стороною у будь-яких відносинах з профспілками, а тому не можуть перешкоджати законній діяльності профспілки. На звернення Вільної профспілки до Прокуратури від 02.09.2010р. за №09-01 останньою надана повна обгрунтована відповідь 01.10.2010р. за №08/1-5-08. Окрім того, на заяви Вільної профспілки з приводу перевищення повноважень керівниками ДАП «Львівські авіалінії»проводились перевірки, та були прийняті рішення про відмову у порушенні кримінальних справ на підставі п.2 ст.6 КПК України. Що стосується прийняття Міністерством як органом управління рішення про ліквідацію Підприємства, то органам прокуратури згідно із положеннями Закону України «Про прокуратуру»забороняється втручатися у господарську діяльність суб'єктів господарювання. Просив відмовити в уточненому позові.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами справи, які на пропозицію суду в порядку ст.11 КАС України були подані учасниками спору.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що в частині позовних вимог щодо зобов'язання Прокуратури Львівської області провести розслідування та слідчі дії щодо рейдерсього захоплення Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»та притягнути до кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння та управління державним майном та коштами Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»відповідно до ст.ст. 190, 191, 219, 220, 364-336, 368-2 КК України та визнання факту рейдерського захоплення Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»посадовими особами, призначеними керівниками Мінтрансзв'язку (Мінінфраструктури) на керівні посади «державного авіаційного підприємства «Львівські авіалінії», відповідно до погоджених Наказів та контрактів на призначення -закрити, в решті позову слід відмовити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Державне авіапідприємство «Львівські авіалінії»є юридичною особою. Дане найменування юридична особа отримала в результаті державної реєстрації змін до установчих документів від 19.04.2006р., як це зазначено в інформаційному листі Управління державної реєстрації Львівської міської ради від 12.07.2011р.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.07.2006р. №388 до сфери управління Мінтрансзв'язку передано ряд підприємств серед яких і Державне авіапідприємство «Львівські авіалінії».
Міністерство транспорту та зв'язку України, правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України як уповноважений орган управління від імені держави відповідно до Закону України «Про управління об'єктами державної власності»та статуту Підприємства здійснювало призначення та звільнення керівників державного підприємства.
Наказом Мінтрансзв'язку від 19.12.2007р. №364 о/с призначено генеральним директором Підприємства ОСОБА_6, який цю посаду займав по листопад 2008 року. Наказом Мінтрансзв'язку від 12.11.2008р. №1370 призначено виконувача обов'язків генерального директора Підприємства ОСОБА_7 Наказом Мінтрансзв'язку від 14.07.2010р. призначено генеральним директором Підприємства ОСОБА_11 який по даний час, як це пояснив представник Міністерства, є керівником Підприємства.
В судовому засіданні представник Міністерства зазначив, що вказані особи призначались на Підприємство на підставі контрактів, які з ними були укладені відповідно до конкурсного відбору, що проводиться уповноваженим органом управління в порядку проведення конкурсу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2008р. №777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання».
В матеріалах справи міститься лист заступника Мінтрансзв'язку - голови Державної авіаційної адміністрації від 01.10.2010р. №1.18-8556, згідно якого Державна авіаційна адміністрація повідомляє генерального директора Підприємства ОСОБА_12, що призначення ОСОБА_13 на посаду першого заступника генерального директора Підприємства погоджувалося з Міністерством транспорту та зв'язку України у 2007 та 2009 роках.
Щодо призначення Міністерством керівниками Підприємства ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на неіснуюче «Державне авіаційне підприємство «Львівські авіалінії»представник Міністерства пояснив, що проаналізувавши накази про призначення цих осіб на посади керівників було виявлено наявність технічної помилки при їх підготовці та в наказах про звільнення керівників: в назві підприємства замість Державне авіапідприємство «Львівські авіалінії»було вказано Державне авіаційне підприємство «Львівські авіалінії».
Оскільки накази по особовому складу мають разовий розпорядчий характер та не впливають на настання юридичних фактів, щодо керівників яких вже звільнено з Підприємства, такі накази про призначення та звільнення залишились без змін. До наказу діючого керівника ОСОБА_11 від 14.07.2010р. №275 Міністерством внесено зміни наказом від 13.07.2011р. №86 де «державне авіаційне підприємств»змінено на «державне авіапідприємство».
Як вбачається з акта виїзної перевірки ДАП «Львівські авіалінії»за зверненням громадянина ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України від 04.07.2011р., яка проводилась на підставі наказу Державіаслужби від 30.06.2011р. №49, з аналізу установчих документів Підприємства, листування, актів Міністерства комісія вважає, що назва авіаційне підприємство та Державне авіапідприємство «Львівські авіалінії»є тотожними і стосуються однієї і тієї ж юридичної особи, а назва підприємства вказується як повна назва або скорочена.
Щодо скасування наказу Мінінфраструктури від 03.11.2011р. №496 «Про припинення шляхом ліквідації Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» слід зазначити наступне.
З метою залучення інвестиційних надходжень в основні фонди ДАП «Львівські авіалінії» від продажу державного майна, що невикористовувалося у його діяльності, 28.09.2007р. Наказом №876 «Про відчуження шляхом продажу основних фондів ДАП «Львівські авіалінії», наказом №934 від 15.10.2007р. Мінтрансзв'язку «Про відчуження шляхом продажу двигунів ДАП «Львівські авіалінії»в кількості 24 од.” та наказом №1426 від 25.11.2008р. «Про відчуження шляхом продажу 5 од. двигунів»Міністром Мінтрансзв'язку наказано дозволити відчуження шляхом продажу основних фондів та двигунів Підприємства згідно з додатком до цих наказів, а керівнику ДАП «Львівські авіалінії»забезпечити продаж вказаного у додатку державного майна, що підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами.
Як вбачається з цих наказів, такі були прийняті щодо майна, яке не використовується у діяльності Підприємства, за погодженням Державної авіаційної адміністрації, Фонду державного майна України та в порядку Закону України «Про управління об'єктами державної власності».
Як пояснив в судовому засіданні представник Міністерства, у зв'язку зі скрутним фінансово-економічним становищем на Підприємстві Міністерством як уповноваженим органом управління прийнято рішення щодо ліквідації ДАП «Львівські авіалінії», що знайшло своє відображення в Наказі №496 від 03.11.2011р. «Про припинення шляхом ліквідації державного авіапідприємства «Львівські авіалінії».
Дані обставини підтверджуються вищезгаданим актом комісії від 04.07.2011р., яка зазначила, що чистий збиток Підприємства в 2010 році становить 11619,0 тис.грн., що в 7,9 раз більше за відповідний період минулого року. В першому кварталі 2011 року чистий збиток вдвічі перевищує чистий дохід. Наявна кредиторська заборгованість в сумі 39,4 млн.грн., дебіторська заборгованість в сумі 14,8 млн.грн., наявна заборгованість по Пенсійному фонду України в сумі 4 104 638,00грн. У зв'язку з тим, що закінчився календарний строк служби повітряних суден та відсутня фінансова спроможність на Підприємстві для їх продовження, отримання сертифіката експлуатанта відповідно до правил сертифікації експлуатантів є неможливим.
Як вбачається з оспорюваного наказу про ліквідацію Підприємства, такий був прийнятий відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», Закону України «Про управління об'єктами державної власності»та з метою підвищення ефективності використання державного майна та упорядкування переліку підприємств, що належать до сфери управління Міністерства інфраструктури України. Окрім того в наказі зазначено, що слід утворити ліквідаційну комісію Підприємства, та визначено її функції при проведенні ліквідації Підприємства.
Статтею 22 Закону України «Про професійні спілки та гарантії їх діяльності»визначено, що при ліквідації підприємства повідомляється первинна профспілкова організація про майбутнє вивільнення працівників не пізніше як за три місяці.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2011р. Голова ліквідаційної комісії ДАП «Львівські авіалінії»листом повідомляв голову профспілкового комітету ДАП «Львівські авіалінії»про те, що 03.11.2011р. Міністерством прийнято рішення про припинення шляхом ліквідації Підприємства, та що цим наказом зобов'язано голові ліквідаційної комісії забезпечити звільнення працівників Підприємства, а відтак звертається з проханням сприяти ліквідаційній комісії в досягненні спільної мети -проведення повного розрахунку із звільненими працівниками.
Як пояснив в судовому засіданні представник Міністерства, на адресу Міністерства надійшов лист від громадянина ОСОБА_2, в якому він висловлював претензію, що не повідомлено про проведення ліквідації Вільну профспілку, а відтак з метою усунення конфліктної ситуації Міністерством направлено лист від 23.11.2011р. на адресу Вільної профспілки, в якому повідомлено про проведення ліквідації Підприємства, тим самим в повній мірі виконано вимогу закону.
В матеріалах справи міститься лист від 23.11.2011р., який надсилався голові Вільної профспілки щодо прийняття наказу про ліквідацію Підприємства.
Щодо бездіяльності відповідачів по нереагуванні на звернення Вільної профспілки про протиправність дій керівників Підприємства, які сприяли рейдерському захопленні Підприємства суд зазначає наступне.
Як пояснив в судовому засіданні представник Міністерства, на адресу Міністерства протягом останніх років надходили численні листи, звернення, скарги від громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо ситуації, яка склалась на ДАП «Львівські авіалінії». Відповідно до Закону України «Про звернення громадян»на кожен лист Міністерством в межах компетенції авторам звернень надавалась відповідь, а відтак вважає, жодної бездіяльності або не реагування зі сторони Міністерства на звернення щодо діяльності на державному підприємству позивачем не наведено.
Суд зауважує, що позивачем дана вимога не обгрунтована, оскільки не наведено конкретного випадку та не надано письмових доказів, що за результатами звернення до Міністерства відповіді на таке звернення позивачу не надано.
В обгрунтування бездіяльності по нереагуванні на звернення Вільної профспілки до Прокуратури, Вільна профспілка подала звернення 02.09.2010р. за №09-01, на яку Прокуратура надала відповідь 01.10.2010р. за №08/1-5-08. з якої вбачається, що органи прокуратури не мають право втручатися у господарську діяльність підприємств, устранов, організацій в тому числі з питань ліквідації; на заяви Вільної профспілки з приводу перевищення повноважень керівниками ДАП «Львівські авіалінії»проводились перевірки, та були прийняті рішення про відмову у порушенні кримінальних справ на підставі п.2 ст.6 КПК України, а відтак бездіяльність Прокуратури в цій частині вимог є необгрунтованою.
Щодо уточнених вимог позивача про вчинення протиправних юридичні дії керівниками Підприємства ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які, як зазначає позивач, само призначали себе керівниками Підприємства, що призвело до продажу державного майна стороннім особам, та зобов'язання Міністерства з цих підстав всі накази, рішення, розпорядження та довіреності вищезгаданих осіб визнати нікчемними, та привести все до попереднього стану суд зазначає наступне.
Як пояснив в судовому засіданні представник Міністерства, оскільки ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 були легітимними керівниками Підприємства, що підтверджується письмовими доказами, а відтак в межах повноважень останніми приймались (видавались) відповідні рішення, накази, розпорядження та довіреності, які були розпорядчими документами по Підприємству, в тому числі по особовому складу.
Слід зауважити, що питання правомірності прийняття окремого рішення вищезгаданих керівників Підприємства в період їх діяльності, може бути предметом розгляду за позовом зацікавленої особи, права якої порушено, в площині конкретної справи в порядку адміністративного, цивільного чи господарського судочинства.
Щодо вимоги позивача про необхіднсть Міністерства поновити на посад звільнених членів профспілки то суд погоджується з позицією Міністерства, що останнє немає жодного відношення до призначення та звільнення працівників ДАП «Львівські авіалінії», а дані питання лежать в площині відносин керівника підприємства та конкретно взятого працівника. Жодного працівника ДАП «Львівські авіалінії»Міністерство не призначало та не звільняло із займаної посади, тому зазначена вимога не стосується Міністерства та є безпідставна.
Окрім того суд зазначає, що органи прокуратури та Міністерство інфраструктури України не є стороною у будь-яких відносинах з профспілками, а тому такі не можуть перешкоджати законній діяльності останньої.
Оскільки судом в судовому засіданні не встановлено протипраних дій Міністерства та Прокуратури, а відтак вимога що публічного вибачення перед членами та керівництвом Вільної профспілки до задоволення не підлягає.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Прокуратури Львівської області провести розслідування та слідчі дії щодо рейдерсього захоплення державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»та притягнути до кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння та управління державним майном та коштами державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»відповідно до ст.ст. 190, 191, 219, 220, 364-336, 368-2 КК України, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п.2 ч.3 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Відповідно ст.1 КПК України призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримінальних справах, а ст.2 КПК України встанолює, що завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Cтаттею 97 КПК України передбачено, що прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язаний протягом трьох днів з моменту прийняття заяви (повідомлення) прийняти одне з таких рішень: 1. порушити кримінальну справу; 2. відмовити в порушенні кримінальної справи; 3. направити заяву або повідомлення за належністю.
Позивач ставить питання про проведення розслідування та слідчі дії, тобто діяльність, що регламентована нормами Кримінально-процесуального кодексу України, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної вимоги в порядку адміністративного судочинства.
В рішенні Конституційного Суду України №6-рп/2001 від 23.05.2001р. зазначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Однак таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до сфери управлінської і не може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, окрім випадків, коли оскарження таких не передбачене в кримінально-процесуальному порядку.
Дана позиція узгоджується з позицією Вищого Адміністративного Суду України, що викладена в Ухвалі від 22.09.2011р. К-9902/09.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, вимоги норм Кримінально-процесуального кодексу України та ст. 157 КАС України, суд вважає, що адміністративна справа в частині вимог про зобов'язання Прокуратури щодо проведення розслідування та слідчі дії підлягає до закриття.
Щодо позовних вимог в частині визнання факту рейдерського захоплення Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»посадовими особами, призначеними керівниками Мінтрансзв'язку (Мінінфраструктури) на керівні посади «державного авіаційного підприємства «Львівські авіалінії», відповідно до погоджених Наказів та контрактів на призначення, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Згідно п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 162 КАС Ураїни визначені повноваження адміністративного суду, згідно якою розгляд справ про встановлення факту, у тому числі факту рейдерського захоплення Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»посадовими особами, Кодексом адміністративного судочинства України до юрисдикції адміністративного суду не віднесено. Порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, передбачено Розділом IV Главою 6 Цивільного процесуального кодексу України.
При таких обставинах суд вважає, що позов в частині вимоги про встановлення факту рейдерського захоплення Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»посадовими особами не підлягає розгляду в судах адміністративної юрисдикції та підлягає до закриття.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що відповідачі як суб'єкти владних повноважень надали суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, а з врахуванням того, що вимоги позивача не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, а відтак в решті позову слід відмовти.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, не належить стягувати зі сторін спору.
Керуючись ст.ст. 7-14, 24, 53, 69-71, 86, 94, 128, 157, 159-163, 167 Кодексу адмінстративного судочинства України, суд -
В частині позовних вимог щодо зобов'язання Прокуратури Львівської області провести розслідування та слідчі дії щодо рейдерсього захоплення Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»та притягнути до кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння та управління державним майном та коштами Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»відповідно до ст.ст. 190, 191, 219, 220, 364-336, 368-2 КК України -закрити.
Роз'яснити позивачу, що дана позовна вимога належить до юрисдикції кримінального судочинства.
В частині позовних вимог щодо визнання факту рейдерського захоплення Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»посадовими особами, призначеними керівниками Мінтрансзв'язку (Мінінфраструктури) на керівні посади «державного авіаційного підприємства «Львівські авіалінії», відповідно до погоджених Наказів та контрактів на призначення - закрити.
Роз'яснити позивачу, що дана позовна вимога належить до юрисдикції цивільного судочинства.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 22.12.2011р.
Головуючий-суддя Шинкар Т.І.
судді Дем'яновський Г.С.
Крутько О.В.
З оригіналом згідно
Головуючий-суддя Шинкар Т.І.