Справа №2-325/11р.
25 березня 2011 року Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:
Судді Іванчука В. І
при секретарі Антиповій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Комінтернівське справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок скоєння ДТП,
04 березня 2008р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ПП «Безсонов»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок скоєного ДТП. 31 жовтня 2008р. він подав до суду заяву про уточнення позовних вимог та просив залучити у якості співвідповідача - ОСОБА_3.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що 30.11.2007 р. на автотрасі Одеса - Мелітопіль відбулася ДТП за участю автомобілів «Тойота-Авенсіс»д/н 943 -05 ОЕ, під його керуванням та автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 Згідно постанови слідчого УГАІ ГУМВД України в Одеській області від 07.12.2007р., у відношенні гр. ОСОБА_2 винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи та притягнено до адміністративної відповідальності. Відповідно до матеріалів адміністративного провадження, водій ОСОБА_2 скоїв правопорушення на автомобілі НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3.
В результаті вищевказаної ДТП, вартість ушкоджень автомобіля «Тойота-Авенсіс», згідно експертно- товарознавчого висновку № 555 від 16.01.2008 року, склала 80392 грн.
Позивач вважає, що у відповідності до ст.1166 ЦК України, майнову шкоду, причинену своїми неправомірними діями його особистим немайновим правам, а також шкоду, причинену його майну має відшкодовувати в повному обсязі водій ОСОБА_2, як особа, яка її безпосередньо завдала. У відповідності до ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, має відшкодовуватися особою, яка на момент скоєння шкоди була власником джерела підвищеної небезпеки, а саме - ОСОБА_3.
Крім матеріальної шкоди, йому завдано моральну шкоди, яка виразилась в моральних стражданнях та душевних переживаннях, перенесених ним та його близькими внаслідок вищевказаного ДТП, які в момент його скоєння знаходились в салоні автомобіля та пережили особисто небезпеку для свого життя. В даний час його сім'я позбавлена можливості користуватися автомобілем, як засобом пересування, та вимушена витрачати значні кошти на наймання іншого авто. Крім того, на його думку, між скоєною матеріальною та моральною шкодою існує причинний взаємозв'язок. З вини відповідачів порушено йому життєвий устрій. Стягненню з відповідачів підлягають також і судові витрати, понесені ним на оплату юридичної допомоги. Відповідачі у добровільному порядку відмовляються відшкодувати завдані збитки, тому він вимушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи у судові засідання не з'являвся.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4Ю заперечував проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав:
У відповідності до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, причинена неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, причинена майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст.1167 ч.1 ЦК України - моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірним рішенням, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.23 ЦК України - моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням її майна.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р., (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди», пошкодження майна назване однією з причин заподіяної власнику моральної (немайнової) шкоди.
Згідно абз. 3 п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами по відшкодуванню шкоди» від 27.03.1992 року № 6 (зі змінами та доповненнями) , «… постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду».
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р. № 6, власником джерела підвищеної небезпеки слід вважати саме ОСОБА_3. В матеріалах адміністративного провадження по даній ДТП відсутні правовстановчі документи, які давали б право водію ОСОБА_2 керувати джерелом підвищеної небезпеки.
В судовому засіданні встановлено, що 30.11.2007р. на автошляху Одеса- Мелітопіль мало місце ДТП, за участю автомобілів «Тойота-Авенсіс»д/н 943- 05 ОЕ, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2Є.(а.с. 35 )
Згідно постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетрівська від 30 січня 2008 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП, яка мала місце 30.11.2007 р. та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на шість місяців. ( а.с. 168)
Судом встановлено, що водій ОСОБА_2 скоїв правопорушення на автомобілі НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію ТЗ ( а.с. 127)
З матеріалів справи вбачається, що в результаті ДТП автомобілю позивача були заподіяні технічні пошкодження.
Згідно експертно- автотоварознавчого висновку №555 від 16.01.2008 року вартість ушкоджень автомобіля «Тойота-Авенсіс», склала 80 392 грн.( а.с. 10-23)
Представник відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_4 проти даного розміру матеріальної шкоди не заперечували, тому згідно ч.1 ст. 61 ЦПК України, висновок експертно - автотоварознавчого висновку №555 від 16.01.2008 року може бути судом прийнято до уваги при визначенні матеріальних збитків, які виникли у результаті ДТП та не підлягає доказуванню.
У добровільному порядку відповідачі відшкодовувати позивачу матеріальні збитки не погодилися, у зв'язку з чим позивач ОСОБА_1 вимушений був звернутися до суду з позовом про стягнення матеріальних та моральних збитків.
Судом встановлено, що внаслідок ДТП позивач ОСОБА_1 переніс сильний душевний стрес та нервове потрясіння, які пов'язані з наявністю загрози його життю та життю його родини, яка на момент скоєння ДТП перебувала у салоні автомобіля. Крім того, позивач та його родина вимушені терпіти незручності пересування, пов'язані з пошкодженням їх транспортного засобу, а також звертатися до суду за захистом своїх майнових прав. Дані події порушили нормальний життєвий ритм позивача ОСОБА_1 для нормалізації якого йому необхідно прикласти значних зусиль.
За таких обставин, суд вбачає причинний взаємозв'язок між скоєним ДТП та завданою позивачу матеріальною і моральною шкодою та приходить до висновку, що заявлені позивачем ОСОБА_1 позивні вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків, які виникли у результаті скоєння ДТП, підлягають повному задоволенню, так як вони є обґрунтованими та повністю знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи.
Позивні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення на його користь компенсації за заподіяну моральну шкоду, з урахуванням характеру неправомірних дій водія автомобіля НОМЕР_1, який на момент скоєння ДТП належав ОСОБА_3, та характеру негативних для позивача наслідків, підлягають повному задоволенню на суму 20000 грн., так як в ході судового розгляду справи було встановлено причинний зв'язок між неправомірними діями водія ОСОБА_2 та настанням негативних наслідків для позивача - ОСОБА_1, які порушили його нормальний життєвий ритм.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи позивачем ОСОБА_1 сплачено державне мито у розмірі 817 грн. 42 коп. та витрати пов'язані зі сплатою ІТЗ у розмірі 30 грн., таким чином суд вважає, що дані витрати підлягають стягнення з відповідачів - солідарно. (а.с 4, 193-194)
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 56, ст. 84 ЦПК України, суд вважає, що з відповідачів солідарно також, необхідно стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 500,00 грн., які підтверджені наявною у матеріалах справи квитанцією. (а.с. 94 )
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 220 ч.2, 334 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р. № 6; п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р., (зі змінами та доповненнями); ст.23; ч.1 ст.204; ч.2 ст.215; ч.1 ст.220; ч.2 ст.799 ЦК України; ст.88 ЦПК України; керуючись ст.ст. 10, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок скоєння ДТП - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, солідарно, на користь ОСОБА_1: матеріальну шкоду в розмірі 80 392. грн.. моральну шкоду в розмірі 20 000грн., витрати пов'язані зі сплатою держмита у розмірі 817 грн. 42 коп., витрати пов'язані зі сплатою ІТЗ у розмірі 30 грн., виплати на правову допомогу в розмірі 500 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя (підпис):
Вірно:
Суддя: