Справа №2-а-3079/11
11 жовтня 2011 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Соболєвої І.П., при секретарі Русецької Г.О., за участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Авдіївка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення, суд,-
Позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2008 -2010 роки у сумі 6588 гривень. Посилалась на те, що є евакуйованою з зони Чорнобильської АЄС і відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи” відноситься до другої категорії потерпілих, має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, що за 2008 рік має становити 1815 грн., за 2009 рік -2232 грн., за 2010 рік- 2766 грн. Вказала, що відповідач діяв неправомірно та у супереч вимогам закону сплачував допомогу на оздоровлення за 2008-2010 роки у розмірі по 75 грн., посилаючись на відповідні Постанови Кабінету Міністрів України. З цих підстав просила визнати дії відповідача неправомірними, стягнути на її користь заборгованість, що складається з недоплачених сум на оздоровлення за 2008-2010 роки у розмірі 6588 гривень.
Ухвалою Авдіївського міського суду Донецької області від 29 квітня 2011 року позовну заяву в стягнення недоплачених коштів на оздоровлення за 2008 рік - залишено без розгляду.
Позивачка у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила суд стягнути на її користь недоплачені кошти на оздоровлення відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи” за вказаний період.
Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні поданого адміністративного позову позивачу відмовити з підстав, зазначених у запереченні проти позову.
Суд, заслухавши позивачку, представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступне.
Позивачка ОСОБА_1 відноситься до 2-ї категорії громадян, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, перебуває на обліку в УПСЗН Авдіївської міської ради користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що підтверджується посвідченням серії Б № 061177 та не оспорюється відповідачем.
Маючи вказаний статус позивачка згідно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи” від 28.01.1991 року з наступними змінами та доповненнями, має право на щорічне отримання виплати на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
На час розгляду справи позивачці сплачена допомога на оздоровлення у наступних розмірах:
за 2009 рік платіжним дорученням № 6 від 17.01.2011 року у розмірі 75 грн.,
за 2010 рік платіжним дорученням № 6 від 17.01.2011 року у розмірі 75 грн.
Разом сплачено: 150 гривень.
Ця обставина вбачається з відповіді адресованої на ім”я позивачки та не оспорюється відповідачем та позивачкою.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, в тому числі, органів державної влади.
Статтєю 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Коституцією та законами України.
Відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя та здоров'я довкілля та відшкодування завданної порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтєю 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст.48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.
Постановою КМ України від 04.03.2002 року №256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд вважає необгрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру виплат, встановлених Постановою КМ України від 26.07.1996 року №836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та з 2005 року Постановою КМ України від 12.07.2005 року №562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтєю 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, зокрема евакуйованим із зони відчуження у 1986 року -три мінімальних заробіних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.
Всупереч вимогам спеціального Закону, зазначеними Постановами КМ України встановлені конкретні розміри допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права.
Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до п.2 Указу Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів” від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2009, 2010 роки, а не вказані Постанови КМ України.
На підставі наведеного дії відповідача в частині виплати позивачці щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі у розмірі 75 гривень за 2009-2010 рроки -є неправомірними.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” передбачена мінімальна заробітна плата у розмірі 744 грн, а Законом України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” - 922 гривень.
Оскільки розмір мінімальної зарплати визначається на момент виплати, тому підлягає стягненню на користь позивачки недоплачена сума компенсації за період 2009, 2010 роки у наступному розмірі:
за 2009 рік: 744 грн х 3 = 2232 грн. (виплата здійснювалась 17.01.2011 р.)
за 2010 рік: 922 грн х 3= 2766 грн. (виплата здійснювалась 17.01.2011 р.)
Разом підлягало сплаті за 2009 та 2010 роки в сумі 4998 грн.
Фактично сплачено за зазначений період 150 гривень.
Підлягає сплаті недоплачена сума 4998 -150 = 4848 грн.
Вказана сума підлягає стягненню з Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради на підставі ч.5 ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи”.
На підставі ст.8,19,50 Конституції України, ст. 48, 63 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ст.268 ЦК України, керуючись ст. 2,9,11, 69-71, 94, 128, 159-163, 167 Кодекса адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про визнання дії неправомірними та стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення -задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2009, 2010 роки відповідно до положень ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи”.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради щорічну допомогу на оздоровлення за 2009, 2010 роки відповідно до положень ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи” у розмірі 4848 гривень.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Авдіївський міський суд протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: