справа № 0670/4615/11
категорія 10.3.4
21 червня 2011 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,
при секретарі - Длугаш О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Клеузінг Компані" про стягнення 26753,90 грн.,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Клеузінг Компані" адміністративно - господарських санкцій та пені за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 26753, 90 грн.. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач повинен був працевлаштувати 7 інвалідів, тоді як працевлаштував 5 інвалідів, тобто встановлений норматив не виконав у кількості 2-х осіб - інвалідів, у зв'язку з чим він був зобов'язаний перерахувати до Державного бюджету не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним, адміністративно - господарські санкції у сумі 26602, 28 грн.. В добровільному порядку кошти товариством сплачені не були, а тому йому було нараховано пеню у розмірі 151, 62 грн.. Загальна сума заборгованості відповідача з урахуванням пені складає 26753, 90 грн.. Посилаючись на Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" позивач просить стягнути з відповідача вказану суму в судовому порядку.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити їх.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях. Пояснив, що товариством до центру зайнятості на протязі 2009 - 2011 років було надано звіти форми № 3-ПН про виділені робочі місця для осіб із обмеженими фізичними можливостями. Таким чином, товариством були створені робочі місця для інвалідів, однак це не зобов'язує ТОВ "Юкрейніан Клеузінг Компані" займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Вважає, що відповідач виконав встановлений Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та створив такі робочі місця, тому стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені в сумі 26753, 90 грн. є безпідставним.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року (далі - Закон), забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Частина 3 вказаної статті передбачає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1, 2, 8, 9 ст. 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок лише виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що протягом 2009 - 2011 років товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Клеузінг Компані" до Червоноармійського районного центру зайнятості було надано звіти форми № 3-ПН про виділені робочі місця для осіб із обмеженими фізичними можливостями.
Також 01 березня 2011 року позивачем було подано до Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік. Згідно із вказаним звітом середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в 2010 році товариства становила 176 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 5 осіб. При цьому у звіті визначено, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України", складає 7 осіб. Тобто, відповідачем були виконані вимоги щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативів ст. 19 Закону.
Що стосується твердження позивача, що, оскільки відповідач працевлаштував 5 інвалідів із семи, то ним встановлений Законом норматив не виконано у кількості 2-х осіб - інвалідів у зв'язку з чим ТОВ "Юкрейніан Клеузінг Компані" було зобов'язане самостійно перерахувати до Державного бюджету адміністративно - господарські санкції в розмірі 26602, 28 грн., то суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частина 1 статті 218 Господарського кодексу України встановлює, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно зі ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Тобто, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
В судовому засіданні було встановлено, що 12 травня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Клеузінг Компані" направило до Червоноармійського районного центру зайнятості лист за вих. № 154, в якому просило направити до них на працевлаштування інвалідів 3-ї групи в кількості 7 чоловік.
Однак, відповіді на вказаний лист Червоноармійським районним центром зайнятості товариству не надано досі. Інвалідів для працевлаштування направлено не було.
Між тим, 31 травня 2011 року Червоноармійським районним центром зайнятості було направлено до Житомирського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів лист за вих. 413, копія якого міститься у матеріалах справа, в якому центр зайнятості повідомляє адресата, що упродовж 2010 року інваліди на працевлаштування на ТОВ "Юкрейніан Клеузінг Компані" не направлялись, так як на обліку в Червоноармійському РЦЗ не перебували особи з інвалідністю яким би підходили наявні на товаристві вакансії як підходяща робота.
2 грудня 2010 року центром зайнятості в приміщенні ТОВ "Юкрейніан Клеузінг Компані" було проведено міні - ярмарок вакансій, в якому взяли участь 16 осіб з інвалідністю. Безпосередньо на виробництві спеціалістами товариства було продемонстровано виробничий процес та умови праці.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач як роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, свій обов'язок зі створення робочих місць для інвалідів виконав.
Також слід зазначити, що на підприємства не може бути покладено обов'язок займатись пошуком інвалідів для працевлаштування та відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 19.05.11 року по справі 3К-16426/10.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Представником позивача суду доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, надано не було, тому, на думку суду, у позивача не було підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 26753, 90 грн..
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,
постановив:
В задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко
Повний текст постанови виготовлено: < Дата >
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.