Україна
12 липня 2011 р. справа № 2а/0570/7738/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Полякової К.В.
при секретарі Карлюк М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області
про визнання договору укладеним та зобов'язання вчинити певні дії
За участю представників:
від позивача: Грановської Н.Л. (ордер від 11.07.2011 року)
від відповідача 1: ОСОБА_3 (дов. № 01-14-563 від 07.05.2009 року)
від відповідача 2: ОСОБА_2 (дов. № 8270/08 від 26.04.2011 року)
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Макіївська міська Виконавча дирекція Донецького обласного відділення (надалі - Фонд), Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області (надалі - Управління) про визнання договору укладеним та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1 січня 2011 року суб'єкти підприємницької діяльності, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування, нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок, в т. ч відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності, відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ (надалі Закон № 2464-VІ). Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року № 22-4-ІІІ, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги, будуть мати особи, в т.ч. фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, які особисто приймають участь в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, на добровільних засадах, при дотримання вимог сплати страхових внесків в Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до вимог законодавства. Порядок добровільної участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні визначено ст. 10 Закону № 2464-VІ, якою передбачено укладання договору між особою яка виявила бажання приймати участь в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні та Пенсійним фондом про добровільну участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні в строк не більше 30 календарних днів з дня отримання відповідної заяви особи. Вказаний договір укладається відповідно з типовим договором, затвердженим постановою правління ПФУ від 27.09.2010 року № 21-5 та вступає в силу з дня його підписання. Тобто фізична-особа підприємець, має право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду по страховим випадкам, які наступили з 01.01.2011 року лише при сплаті єдиного внеску із моменту укладення договору. Позивачкою було сплачено єдиний внесок у сумі 688,82 грн., що підтверджується листом Управління, а також платіжним дорученням від 31.03.2011 року № 13. Тобто всі умови, крім укладення договору, за Законом № 2464-VІ позивачкою були виконані. Однак, 12.04.2011 року звернувшись до Фонду з проханням здійснити виплату допомоги по вагітності та пологам, позивачка отримала відмову, з посиланням на те, що право на допомогу мають застраховані особи на підставі договору про добровільну участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні, який набирає чинності з дня його підписання. Проте позивачкою договір про добровільну участь загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні було укладено 29.03.2011 року, платіжне доручення щодо перерахунку єдиного внеску датоване 31.03.2011 року, а страховий випадок, згідно лікарняного листа, настав 18.03.2011 року, тому допомога по лікарняному листу не може бути виплачена. На підставі викладеного, а також посилаючись на ч.2 ст. 218 ЦК України, позивач просила суд визнати договір про добровільну участь між нею та Відповідачем 2 укладеним з 01.01.2011 року та зобов'язати відповідача 1 нарахувати оплату по виплаті допомоги по вагітності та пологам згідно листка непрацездатності від 18.03.2011 року (а.с. 3-4).
Ухвалою суду від 16.06.2011 року відповідача 1 - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Макіївська міська Виконавча дирекція Донецького обласного відділення було замінено на належного - Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (а.с. 53).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов у повному обсязі, давши аналогічні пояснення тим, що викладені в позовній заяві. Крім того зазначила, що договір про добровільну участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні між позивачкою та Управлінням укладено 01.01.2011 року в усній формі. Вважала, що оскільки позивачка здійснила перерахунок єдиного внеску за повною ставкою, а відповідач 2 прийняв вказану суму, то сторони, фактично погодили укладення договору.
Представник відповідача 1 позов не визнав, надав заперечення на адміністративний позов, в обґрунтування яких зазначив, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані особи. Між тим, договір на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування між позивачкою та Управлінням, був укладений 29.03.2011 року, який відповідно до Законом № 2464-VІ набуває чинності з дня його підписання. Позивачка, на момент страхового випадку (18.03.2011 року) не була застрахованою особою, тому просив у задоволенні позову відмовити. (а.с. 43-45).
Представник відповідача 2 позов не визнав, надав заперечення на адміністративний позов, в обґрунтування яких зазначив, що Управлінням не було порушено права та інтереси позивачки, оскільки типовій договір № 15 про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування між Управління та ОСОБА_1 було укладено 29 березня 2011 року. Відповідно до Закону № 2464-VІ, вказаний договір набирає чинності з дня його підписання, тому підстави для визнання договору укладеним з 01.01.2011 року відсутні. (а.с. 37-38).
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ (надалі Закон № 2240-ІІІ), суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням є страхувальники, зокрема особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою діяльністю).
ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа-підприємець рішенням виконавчого комітету Макіївської міської ради Донецької області від 30.09.2005 року, ІПН НОМЕР_1, що вбачається з копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_2 (а.с. 41).
30 вересня 2005 року, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 присвоєно реєстраційний номер ЄДР 20014170031, що підтверджується довідкою з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 40).
30 вересня 2005 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 взята на облік в Управлінні Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області як платник єдиного внеску (а.с. 62).
Відповідно до п.п. 2.3.2. п. 2.3 Інструкції про прядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності віл 26.06.2001 року № 16, у разі виявлення бажання приймати участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах беруться на облік у якості страхувальника особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються в т.ч. підприємницькою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності).
Фізичні особи-підприємці, платники єдиного податку, беруться на облік у якості страхувальника з дня отримання від таких осіб заяви про бажання брати участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні з тимчасової втрати працездатності на добровільних засадах, яка подається особисто за формою згідно додатка № 2 та копії свідоцтва про сплату єдиного внеску або інформації від органів державної податкової служби чи державного казначейства України про сплату ними єдиного внеску.
Відповідно до копії свідоцтва про сплату єдиного внеску Серія НОМЕР_3 (а.с. 69), позивач є платником єдиного податку.
29 березня 2011 року відповідачем 2 була зареєстрована заява ОСОБА_1, відповідно до якої остання просила взяти її на облік як платника єдиного внеску на добровільних засадах та укласти з нею договір, зокрема, про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (а.с. 40).
Згідно ч.1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом.
Оскільки договір є видом правочину, для його укладення та чинності сторонами необхідно дотримуватися всіх тих вимог, які визначені в ст. 203 ЦК України.
Частиною 4 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-ІV (надалі - Закон № 2464-ІV), передбачено, що договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, укладається відповідно до типового договору, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони та якщо він підписаний його сторонами.
Обов'язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при укладенні правочину.
Правочини між фізичною та юридичною особою належить вичнтяти у письмові формі, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України.
При цьому відповідно до ст. 202 ЦК України, порушення вимог щодо форми правочину, тягне за собою визнання його недійним або настання інших негативних наслідків.
З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що обов'язковою умовою укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, є його укладення в письмовій формі, що було зроблено сторонами 29 березня 2011 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки про визнання договору про добровільну участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні укладеним з 01.01.2011 року є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Згідно ч.3 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ (надалі Закон № 2240-ІІІ), особи, які забезпечують себе самостійно, особисто можуть брати участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням на добровільних засадах.
Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги на загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, згідно статті 4 Закону № 2240-ІІІ мають застраховані громадяни України та це право виникає з настанням страхового випадку. Проте, реалізація такого права відбувається за умови та в порядку встановленому Законом.
Так, статтею 10 Закону № 2464-ІV визначено порядок добровільної участі у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні. Зазначеною статтею передбачено, що у разі виявлення бажання у 2011 році брати участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку тимчасовою втратою працездатності на добровільних засадах фізичним особам - підприємцям необхідно звернутися до органів пенсійного фонду з відповідною заявою. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, територіальним органом Пенсійного фонду в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
29 березня 2011 року між Управління Пенсійного фонду в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області та ОСОБА_1 (позивачкою по справі), на підставі поданою остнньою заяви був укладений типовий договір № 15 про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (надалі - Договір) (а.с. 8-10). Вказаний договір був підписаний обома сторонами.
Відповідно до п.6.1 вищевказаного договору та п. 4 ст. 10 Закону № 2464-ІV, договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.
Згідно п.2 ст. 5 Закону № 2240-ІІІ, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою діяльністю) мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.
Застрахованою особою є зокрема громадяни України на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка з 18 березня 2011 року (тобто до укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності), знаходиться у відпустці по вагітності та пологам, що підтверджується листком непрацездатності Серія АБЯ № 355084 (а.с. 7).
Таким чином, матеріальне забезпечення за рахунок Фонду за страховим випадком, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 може отримувати з моменту укладення договору про добровільну участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні з тимчасової втрати працездатності при умові, якщо страховий випадок настав після моменту укладення договору та з умови оплати страхових внесків.
З огляду на викладене, вимоги позивачки щодо зобов'язання Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності нарахувати та витрати допомогу по вагітності та пологам згідно листка непрацездатності від 18.03.2011 року не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на законі.
Посилання позивачки на те, що вона має право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду по страховим випадкам, оскільки нею 15 лютого 2011 року, 14 березня 2011 та 31 березня 2011 року було перераховано до Центрально-Міського УПФУ в м. Макіївки суму єдиного внеску у розмірі 344,41 грн., що вбачається з платіжних доручень № 2 від 15.02.2011 року, № 7 від 14.03.2011 року та № 13 від 31.03.2011 року (а.с. 66-68), суд не бере до уваги, оскільки з проаналізованих судом норм законодавства та встановлених під час розгляду справи обставин, вбачається, що на момент страхового випадку позивач не була застрахованою особою, оскільки на той час між нею та Управлінням не було укладено договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в порядку та формі, встановленим Законом № 2464-ІV.
Таким чином, вимоги позивачки не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області визнання договору укладеним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 12 липня 2011 року.
Повний текс постанови виготовлено 14 липня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Полякова К.В.