Справа № 2а-251/11
Іменем України
05.04.2011 смт.Томаківка Дніпропетровської області
Суддя Томаківського районного суду Дніпропетровської області Кондус Л.А.,
розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача по справі про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення на його користь в сумі 4 340 грн.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії. Відповідно до ч.4 ст. 48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Позивач зазначає, що в 2010 році він отримав лише 100 грн. допомоги на оздоровлення, коли розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.09.2010 рік складав -888 грн., тому він вважає, що сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік складає (888 грн.х 5) -100 грн. = 4 340 грн. Звернувшись до відповідача за роз'ясненням щодо виплати допомоги він отримав відповідь, що нарахування вказаних виплат проводять відповідно до Постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року., де визначено розміри щорічної допомоги.
Відповідно до ст. 183-2 КАС України вищевказані позовні вимоги можуть бути розглянуті в скороченому провадженні без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Відповідач повідомлений про розгляд справи в порядку скороченого провадження. Представник відповідача у відповідний строк надав до суду заперечення на позов.
В поданих суду письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позову та закрити провадження у справі за відсутності протиправних дій з боку Управління праці та соціального захисту населення Томаківської районної державної адміністрації.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Позивач ОСОБА_1 являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується копією відповідного посвідчення серія А № 043299, і через Управління праці та соціального захисту населення Томаківської райдержадміністрації отримує щорічну допомогу на оздоровлення.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до 2 категорії, призначається щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5 мінімальної заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги на оздоровлення.
Судом встановлено, що позивач отримував щорічну допомогу на оздоровлення 17.09.10 р. в розмірі 100 грн., що підтверджується доданою останнім копією виписки з особового рахунку ВАТ «Державний ощадний банк України»відділення № 6696/012 в смт.Томаківка та позивач звертався до відповідача із заявою про роз'яснення щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення, на що відповідач відмовив у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно частини 4 статті 48 Закону України № 796-ХІІ, що діяла в редакції (до внесення у нього змін Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними), виплачується у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Відповідно до частини 7 статті 48 вищевказаного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно ст. 53 ЗУ «Про Державний бюджет на 2010 рік»мінімальну заробітну плату установлено на 2010 рік у такому місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні. Тобто під час нарахування вказаної допомоги розмір мінімальної заробітної плати повинен становити на час виплати позивачу вищевказаної допомоги.
Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не була викладена в новій редакції.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача у письмовому запереченні про необхідність застосування постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року для визначення розміру виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, оскільки зазначеною постановою встановлено розміри такої виплати у конкретній сумі, що суперечить вимогам ст. 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, якими встановлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
У даному випадку мають враховуватись засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина та основи соціального захисту.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Не приймає суд до уваги і посилання в запереченні проти позовних вимог те, що відсутнє бюджетне фінансування на виконання вимог ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що стало причиною його не виконання, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань /рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»/.
За таких обставин суд приходить до висновку що відповідач незаконно відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на виплату допомоги позивачу відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як дана постанова не відповідає ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і застосовує ч.4 ст.9 КАС України, відповідно до якої у разі невідповідності нормативно-правового акту закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно п.п.1,2 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
В зв'язку із цим, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі меншому, ніж встановлено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з того, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення позивачу повинен становити 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.
В зв'язку із вищевикладеним суд вважає, що слід стягнути із відповідача на користь позивача щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із суми мінімальної заробітної плати з урахуванням суми фактично проведених виплат.
Оскільки позивач відноситься до особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення, відповідно до пункту 18 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, рішенням Конституційного Суду України (справа № 1-28/2008) від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, керуючись ст. ст. 2,7,14,99, 106, 158-163,183-2 КАС України, суд-
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати грошової щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із суми мінімальної заробітної плати з урахуванням суми фактично проведених виплат, у розмірі 4 340 (чотири тисячі триста сорок) гривень.
Судові витрати віднести за рахунок держави. Копію постанови невідкладно направити сторонам у справі.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції, прийнята у скороченому провадженні, подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя:ОСОБА_2