Справа № 2а-235/11
Іменем України
16.03.2011 смт.Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді -Кондус Л.А., при секретарі -Горват Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду сел. Томаківка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Солонянського взводу ДПС ДАІ Дніпропетровської області старшого сержанту міліції ОСОБА_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття адміністративної справи,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора дорожньо-патрульної служби Солонянського взводу ДПС ДАІ Дніпропетровської області старшого сержанту міліції ОСОБА_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття адміністративної справи, мотивуючи наступним.
21 лютого 2011 року о 19.30 годині в смт.Томаківка на 300 км автодороги Кіровоград-Кривий Ріг-Запоріжжя керував належним йому автомобілем НОМЕР_1 позаду іншого автомобіля не перевищуючи при цьому швидкість транспортного засобу встановлену діючими правилами дорожнього руху згідно показників приладу для вимірювання швидкості руху на його транспортному засобі.
Незважаючи на те, що він не порушував правила дорожнього руху, його зупинив відповідач по справі та звинуватив у перевищенні встановленої швидкості руху, посилаючись на вимірювальний прилад «Радіс», в зв'язку з чим інспектор ДАІ склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення та виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді накладення штрафу у розмірі 255 грн.
Позивач зазначає, що при цьому будь-яких даних про наявність фото- і кінозйомки у вимірювальному приладі «Радіс»йому надано не було.
З діями інспектора він не згоден, так як швидкість руху він не перевищував, про що і зазначив у поясненні в протоколі про адміністративне правопорушення. Під час вимірювання швидкості інспектором було використано прилад «Радіс»в ручному режимі, який не визначає інформацію індивідуального характеру, тобто неможливо визначити де саме зроблено замір, коли та по якому саме транспортному засобу, що саме за показники він відображає, що не може вважатись доказом склєного саме ним правопорушення, так як неможливо встановити належність зафіксованої швидкості до автомобіля, яким він керував.
Позивач вважає, що застосування вищевказаного вимірювального приладу не є належним доказом перевищення швидкості автомобілем під його керуванням. Оскільки, відповідно до показів приладів його автомобіля, він рухався зі швидкістю в межах 70 км/год, а не 90 км/год, як зазначає відповідач по справі. При цьому позивач зазначає, що всі прилади його автомобіля є технічно справними, про що свідчить талон техогляду від 12.01.2010 року № 971320.
Сторони в судове засідання не з'явилися, тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, до обставин, що підлягають обов'язковому встановленню відносяться -чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його скоєнні, чи підлягає особа адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом'якшують, або обтяжують відповідальність, чи спричинено моральну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також чи є інші обставини, які мають значення для вірного розгляду справи.
Судом встановлено, що постановою серія АЕ1 № 288071 від 21.02.2011 року, складеною інспектором дорожньо-патрульної служби Солонянського взводу ДПС ДАІ Дніпропетровської області старшим сержантом міліції ОСОБА_2, позивача по справі, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, в постанові встановлено, що водій ОСОБА_1 21.02.2011 року о 19:32 год. на 300 км автодороги Кіровоград-Кривий Ріг-Запоріжжя в смт.Томаківка позначеною дорожнім знаком 5-45ПДР України, керуючи автомобілем НОМЕР_2 перевищив швидкість руху, тобто рухався зі швидкістю 90 км/год згідно приладу вимірювання «Радіс»№ 2080, чим перевищив встановлену швидкість на 24км/год. Швидкість вимірювалася приладом „Радіс” № 2080.
Із вказаної постанови та доданого до матеріалів справи протоколу про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 338202 від 21.02.2011 року вбачається, що позивач порушив п.12.4 ПДР України, тобто скоїв правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУАП, то на підставі ст.14-1 КУАП на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. на користь держави .
Однак, з огляду на положення ст. 251 КУАП, у якій міститься норма імперативного характеру щодо використання тільки тих технічних приладів та засобі, що мають функції відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, вимірювач „Радіс” 2080 не може бути використаний як належний доказ по справі, так як не має функцій фото і кінозйомки.
Однак, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що прилад «Радіс»оснащений функцією фото- і кінозйомки, відеозапису, як того вимагає вищенаведена норма закону, та даний вимірювальний прилад не є прибором, який працює в автоматичному режимі.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Але відповідачем не надано суду будь-яких інших доказів на підтвердження вищевикладених обставин, а саме, що заміри на приладі «Радіс»належать саме автомобілю позивача, тобто посадовою особою суб'єкта владних повноважень не було надано суду доказів в обґрунтування заперечень проти позову та не було спростовано аргументів позивача.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).
Оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України.
З урахуванням вищенаведеного, з метою гарантування дотримання і захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити та скасувати постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України і провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі ст.247 КУпАП..
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 6, 7-12, 17, 69-72, 86, 102, 158 - 163, 167, 171-2 КАС України, ст. ст. 14-1, ч.1 ст. 122, 247, 251, 258, 280, 287-289, 292, 293 КУпАП, Правилами дорожнього руху, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 338202 від 21.02.2011 року, винесену інспектора дорожньо-патрульної служби Солонянського взводу ДПС ДАІ Дніпропетровської області старшого сержанту міліції ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 255 грн., та адміністративну справу стосовно ОСОБА_1 закрити.
Постанова суду оскарженню не підлягає.
Суддя:ОСОБА_3