Україна
21 червня 2011 р. справа № 2а/0570/6991/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 15 год. 15 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Полякової К.В.
при секретарі Федорової Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу
за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування інвалідів
до Державного підприємства «Макіїввугілля»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені
За участю представників:
Позивача ОСОБА_2 (дов № 03-01/51 від 11.01.2011р.)
відповідача ОСОБА_3 (дов № 08-81/43д від 04.01.2011р.)
Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування інвалідів звернулось до суду з позовом до Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідач у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не виконав нормативи по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів у 2010 році.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, наданий Державним підприємством «Макіїввугілля» до Фонду, середньооблікова чисельність штатних півників облікового складу відповідача становила 19084 осіб. Таким чином, на Державному підприємстві «Макіїввугілля» у 2010 році повинно бути працевлаштовані 763 інваліда, фактично за даними звіту на підприємстві відповідача працювали 571 інваліда. Тобто у відповідності до законодавчих норм відповідач не виконав норматив по створенню 192 місць по працевлаштуванню інвалідів. Таким чином, відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 7657883,52 грн. Оскільки відповідач санкції не сплатив, йому нарахована пеня у розмірі 27568,44 грн .
На підставі викладеного, просив суд стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році у сумі 7657883,52 грн. та пеню у сумі 27568,44 грн. разом 7685451,96 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі та стягнути з відповідача вказані суми адміністративно-господарської санкції і пені.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення проти позову. Вважає, що в діях відповідача порушення законодавства, на яке посилається позивач, не вбачається, оскільки, на його думку, були здійснені всі необхідні дії для виконання нормативу місць для працевлаштування інвалідів. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р. (із наступними змінами та доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно п. 3 зазначеного Положення, одним із завдань Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Також, відповідно до п. п. 3 п. 4 цього Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п. п. 3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.
Позивач Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п. 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Донецьке відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідач - державне підприємство «Макіїввугілля» є юридичною особою , про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 296617 (а.с. 107).
ДП «Макіїввугілля» здійснює свою діяльність відповідно до статуту в редакції, затвердженої наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 118 від 11.05.2011р. (а.с. 110-127)
Відповідно до довідки з ЄДРПОУ № 02-24-731, основними видами діяльності ДП «Макіїввугілля» є добування та збагачення вугілля, оптова торгівля паливом, управління підприємствами (а.с. 108).
До складу ДП «Макіїввугілля» входить двадцять шість відокремлених підрозділів.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» № 875-ХІІ від 21.03.1991 року (далі - Закон № 875- ХІІ), законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Так, згідно ст. 17 Закону № 875- ХІІ, метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Частиною 1 статті 19 Закону № 875- ХІІ встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємствах (об'єднаннях), установах і організаціях незалежно від їх форми власності і господарювання.
Нормами статтею 20 Закону передбачено порядок та розміри сплати підприємствами адміністративно-господарських санкцій внаслідок порушення законодавства щодо невиконання нормативу працевлаштування інвалідів.
Як вбачається зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік (а.с. 8), що наданий державним підприємством «Макіїввугілля» до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача в 2010 році становила 19084 осіб.
Отже, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача повинен становити 763 осіб, кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 571 особи. Таким чином, кількість нестворених робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів становить 192 особи.
Крім того, з даного звіту вбачається, що річний фонд оплати праці на підприємстві відповідача складає 761161,7 грн., а середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 39885 грн.
З урахуванням вищезазначених вимог Закону України № 875- ХІІ, позивачем були нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2010 році нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами на підприємстві відповідача, розмір яких становить 7657883,52 грн., що вбачається з розрахунків суми адміністративно-господарських санкцій (а.с. 9). Разом з тим, несплату зазначених сум адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховану та пеню за у розмірі 27568,44 грн. (а.с. 10).
Проте, зазначені доводи позивача спростовуються встановленими у судовому засіданні фактами.
Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 «Положення про робоче місце та про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 (в редакції 2007 року ), робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізоване робоче місце інваліда, тобто робоче місце, обладнане спеціальними оснащеннями та приладами для праці інваліда в залежності від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювань і з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.
Нормами статті 16 Закону України «Про охорону праці»від 14 жовтня 1992 року встановлено, що у випадках, передбачених законодавством, власник зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на прохання інвалідів. Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико - соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Згідно п.п. 5, 10-14 «Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів», підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про о створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі № к-32140/10 від 12.05.2011 року.
З огляду на матеріали справи суд зазначає, що державним підприємством « Макіїввугілля» в повному обсязі були виконані всі залежні від нього заходи, спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідальність за виконання яких покладено на підприємство.
На підприємстві відповідача укладено Колективний договір, відповідно до п. 13.18 якого одним з обов'язків власника є створення для працівників, що одержали інвалідність на підприємстві, умов праці для подальшого виконання ними трудових обов'язків, відповідних медичному висновку або організовувати їх перенавчання, перекваліфікацію і т.п. (а.с. 24-26 ).
Відповідно до Додатку до Колективного договору розроблені заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у ДП «Макіїввугілля» (а.с. 28).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач протягом 2010 року подавав до Макіївського міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів по Формі № 3-ПМ (а.с. а.с. 31-52).
Судом встановлено, що відповідач приймав всі необхідні заходи для працевлаштування інвалідів на підприємство, а саме: листом від 01.12.2010 року ДП «Макіїввугілля» на адресу Макіївського міського центру зайнятості було направлено перелік вакансій для участі відповідача у ярмарці вакансій (а.с. 54).
Окрім цього, ДП «Макіїввугілля» були надані оголошення у газету «Вечерня Макіївка» від 12.10.2010 року та від 17.12.201 року про прийом на роботу інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК (а.с. 55, 56).
Згідно до направлень зі центру зайнятості на відокремлених підрозділах ДП «Макіїввугілля» у продовж 2010 року були працевлаштовані особи, яким встановлені групи інвалідності, про що свідчать накази ДП «Макіїввугілля», копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.
Згідно ч. 1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для не припущення господарського правопорушення.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, судом приходить висновку, що в діях відповідача не вбачається вини щодо незабезпечення працевлаштування інвалідів у звітному періоді - в 2010 році, оскільки Державним підприємством «Макіїввугілля» були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд вважає, що позивач не виконав вимог, встановлених ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в частині доказування обставин, на яких ґрунтуються вимоги, а саме позивачем не доведена вина відповідача у не створенні робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.
Щодо позовних вимог по нарахуванню та стягненню з відповідача пені у сумі 27568,44 грн., суд зазначає, що за приписами статті 230 УК України, штрафні санкції у вигляді пені застосовуються до суб'єкта господарських відносин, за порушення здійснення ним господарської діяльності, невиконання або належного виконання господарських зобов'язань.
Статтею 20 Закону № 875- ХІІ, передбачено нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
З урахування обставин справи та вищевказаних вимог законодавства, а також, враховуючи відсутність вини відповідача у незабезпеченні працевлаштування інвалідів у звітному періоді - в 2010 році, вимога позивача по стягненню пені у сумі 27568,44 грн. є безпідставною.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування інвалідів до Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені необхідно відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування інвалідів до Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у сумі 7 657883,52 та пені у сумі 27568,44 грн. - відмовити у повному обсязі.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та відповідно до частини 3 статті 160 КАС України проголошена її вступна та резолютивна частини 21 червня 2011 року.
Повний текст постанови складений 26 червня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Полякова К.В.