Україна
08 червня 2011 р. справа № 2а/0570/7540/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10 год. 20 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Полякової К.В.
при секретарі Карлюк М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу
за позовом Прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1288,8 грн.
За участю представників:
позивача: ОСОБА_2 (дов.1270/06 від 22.01.11 р. )
відповідача: ОСОБА_1
Прокурор Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька звернувся до суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 1288,8 грн. Заявлені позовні вимоги мотивував тим, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька (надалі - Управління), як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. З введенням в дію Законів України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010р. № 2461-VI, фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), встановлено обов'язок щодо сплати страхових внесків у розмірі, який може бути визначений ними самостійно. При цьому сума страхових внесків з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перераховано до Пенсійного фонду, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески». Позивач зазначив, що відповідач щомісячно надає до органів Пенсійного фонду України звіти, в яких зазначає самостійно нараховані внески, однак не сплачує їх у встановлені законом термін. Тому за період з 01.07.2010 року по 01.04.2011 року заборгованість відповідача по страховим внескам складає 1288,8 грн.
31.03.2011 року позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про сплату вищевказаної суми недоїмки, яка була отримана відповідачем у той же день. Проте, відповідач, у встановлені законом строки не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, не оскаржив її в судовому порядку, та не сплатив зазначену в вимозі суму недоїмки. На підставі викладеного, прокурор просив суд стягнути з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька, заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.2010 року по 01.04.2011 року на загальну суму 1288,8 грн. (а.с. а.с. 2-3, 20-21).
Відповідно до частини 1 статті 60 КАС України, у випадках, встановлених законом, прокурор може звернутися до суду з адміністративним позовом про захист прав, свобод і інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав повністю, про що надав відповідну заяву (а.с. 44). Також пояснив, що заборгованість по сплаті єдиного внеску виникла у зв'якзу з скрутним матеріальним становищем.
Відповідно до частини 3 статті 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом, приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2, ОСОБА_1 зареєстровано фізичною особою-підприємцем виконавчим комітетом Донецької міської ради за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 43).
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 включено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, та присвоєно код ЄДРПОУ НОМЕР_1.
Судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька як страхувальник та платник страхових внесків, який обрав особливий спосіб оподаткування - єдиний податок. Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом.
У відповідності до пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2001 року № 1058-ІV, у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.
Згідно зі статтею 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.
Відповідно до статті 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Пунктом 2.3 Положення, Управлінню надано право, зокрема, стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ (надалі - Закон № 2464-VІ), яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цим законом визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати, а також повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до ч. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Як вбачається з адміністративного позову, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача як страхувальника заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованих до Пенсійного фонду України за період з 01 липня 2010 року по 01 квітня 2011 року, що підтверджується розрахунком (а.с. 4).
Таким чином, строк сплати суми штрафних санкцій, нарахованих відвідачу за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року на 1 січня 2011 року не настав, тому правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 є страхувальником в силу п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058-ІV, яким визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 17 Закону № 1058-ІV в редакції, яка була чинною до 01 січня 2011 року, страхувальник зобов'язаний був, зокрема, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, сплачуються страхувальниками не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
З вищенаведених норм законодавства вбачається, що базовим звітним періодом для таких страхувальників, як відповідач, є квартал.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV викладено в новій редакції, якою, зокрема, визначено, що сума страхового внеску встановлюється страхувальниками самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески»
Даний Закон набрав чинності 17 липня 2010 року.
До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідач як фізична особа-підприємець за липень, серпень та вересень 2010 року страхові внески до Пенсійного фонду України обчислив та сплатив у фіксованому розмірі.
Між тим, з 17 липня 2010 року - з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата вже не повинна була відбуватися з фіксованого розміру.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка була чинною на час винесення вимоги про сплату боргу, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Порядок формування вимоги визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1.
Згідно з пп. 8.2 п. 8 вказаної Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
В силу ч. 12 ст. 20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з липня 2010 року по вересень 2010 року (3 квартал 2010 року) відповідач повинен був сплатити мінімальний страховий внесок в сумі 884,46 грн. (по 294,82 грн. щомісяця), однак сплачено лише 252 грн.
Таким чином, несплаченими за вказаний період залишилися 632,46 грн.
З розрахунку заборгованості (а.с. 9), вбачається, за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року (4 квартал 2010 року) відповідач повинен був сплатити мінімальний страховий внесок в сумі 908,34 грн. (по 301,12 грн. за жовтень та листопад 2010 року та 306,10 за грудень 2010 року), однак сплачено лише 252 грн. Отже, несплаченими за вказаний період залишилися 656,34 грн.
Правом на узгодження вимоги з органом Пенсійного фонду України позивач не скористався.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та дослідивши обставини справи, суд дійшов до висновку що позивачем правомірно сформовано вимогу на підставі даних особового рахунка платника (а.с. 22-25) на всю суму боргу, яка виникла за 01 липня по 31 грудня 2010 року у розмірі 1288,8 грн..
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача як страхувальника заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 01.04.2011 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ, з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
Обов'язок відповідача, як платника єдиного внеску, щодо нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, встановлений частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VІ.
Згідно з частиною 4 статті 6 Закону № 2464-VІ, у разі наявності недоїмки по сплаті єдиного внеску, територіальний орган Пенсійного фонду України надсилає платнику єдиного внеску вимогу про її сплату, яка підлягає виконанню на протязі десяти днів з моменту її отримання.
Платник єдиного внеску, у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про її сплату, узгоджує таку вимогу з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом.
Якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги , територіальний орган Пенсійного фонду надсилає вимогу про сплату недоїмки до підрозділу державної виконавчої служи, що передбачено абз. 6 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VІ.
В силу зазначеної норми законодавства, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Судом встановлено, що відповідачем 31.03.2011 року, було отримано вимогу позивача про сплату недоїмки у розмірі 1288,8 грн. про що свідчить підпис та печатка відповідача (а.с. 4). Отже, сума недоїмки відповідачем у строки, встановлені законом, узгоджена та сплачена не була. Доказів щодо сплати суми заборгованості на час розгляду справи відповідачем також не надано.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем на суму недоїмки, яка відображена в картці особового рахунку платника, правомірно виставлено вимогу про сплату боргу у розмірі 1288,8 грн. за період з 01 липня 2010 року по 01 квітня 2011 року, а тому несплачені суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підлягають стягненню з відповідача.
Частиною 15 ст. 106 Закону визначено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Прокурора Київського району м. Донецька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1288,8 грн. - задовольнити.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Донецька (р/р 256073012002 у ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 335106, ЄДРПОУ 21995766), заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 80 коп.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України проголошено її вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 08 червня 2011 року в присутності представників сторін.
Повний текст постанови складено 10 червня 2011 року.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, встановленого цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя Полякова К.В.