Україна
19 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/21829/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Смагар С.В.
при секретарі Закутько О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс», м. Харцизьк
до 1) Державної податкової інспекції у м. Харцизьку та 2) Головного управління державного казначейства України у Донецькій області
про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 252953 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - за дов. від 06.09.2011р.
від першого відповідача: ОСОБА_2 - за дов. від 23.05.2011р.
від другого відповідача: не з'явився
Товариством з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку та Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 252953 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про податок на додану вартість», факт наявності заборгованості з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зв'язку із надмірною сплатою податку на додану вартість, а також визнання судом недійсними податкових повідомлень-рішень, якими податковий орган зменшив бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в загальній сумі 252953 грн.
Перший відповідач проти позовних вимог заперечує, посилається на те, що постанови Донецького окружного адміністративного суду та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду, якими були визнані недійсними податкові повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальній сумі 252953 грн., були оскаржені до Вищого адміністративного суду України, тобто відсутні остаточні рішення судового оскарження. З огляду на зазначене, відповідач посилається на відсутність підстав для відшкодування позивачу заборгованості з податку на додану вартість.
Другий відповідач письмових заперечень суду не надав, у письмовому клопотанні просив розглянути справу за відсутності його представника.
Вислухавши у судовому засіданні представників позивача, першого відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31649644, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06747977, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Харцизьку.
Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (чинних на час виникнення спірних правовідносин), (надалі - Закон № 168) органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету. Отже, органи державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у правовідносинах, пов'язаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізує надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до преамбули Закону № 168 ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 даного Закону передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту. Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту. Суд зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість» введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання. Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару. Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну в підтвердження сплати податку Законом покладений на платника податку - покупця. Пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплати ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету. Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов'язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.
Порядок перевірки першим відповідачем задекларованого платником податків бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168. Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 даного Закону передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
За наслідками перевірок першим відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20 липня 2010 року № 0000032330/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень, квітень, червень, вересень 2009 року у загальному розмірі 62876 грн.; від 27 жовтня 2010 року № 0000052330/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 73392 грн.; від 19 грудня 2007 року № 0000282340/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2007 року у розмірі 34212 грн.; від 5 травня 2008 року № 0000062340/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007 року у розмірі 28370 грн.; від 16 квітня 2009 року № 0000062330/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року у розмірі 54103 грн.
З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року було скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2010 року № 0000052330/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 73392 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2011 року постанова суду від 28 лютого 2011 року була залишена без змін. Постановою суду від 28 лютого 2011 року було встановлено, що позивачем обґрунтовано в декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року визначена сума 73392 грн. як сума бюджетного відшкодування.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року було визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2010 року № 0000032330/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень, квітень, червень, вересень 2009 року у загальному розмірі 62876 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року постанова суду від 30 вересня 2010 року була залишена без змін. Постановою суду від 30 вересня 2010 року було встановлено, що позивачем обґрунтовано в деклараціях з податку на додану вартість за березень, квітень, червень, вересень 2009 року визначена сума у загальному розмірі 62876 грн. як сума бюджетного відшкодування.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 6 березня 2008 року було визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2007 року № 0000282340/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2007 року у розмірі 34212 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року постанова суду від 6 березня 2008 року була залишена без змін. Постановою суду від 6 березня 2008 року було встановлено, що позивачем обґрунтовано в декларації з податку на додану вартість за серпень 2007 року визначена сума 34212 грн. як сума бюджетного відшкодування.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року було визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 5 травня 2008 року № 0000062340/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007 року у розмірі 28370 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року апеляційна скарга ДПІ у м. Харцизьку була залишена без розгляду, постанова суду першої інстанції набрала законної сили. Постановою суду від 27 листопада 2008 року було встановлено, що позивачем обґрунтовано в декларації з податку на додану вартість за грудень 2007 року визначена сума 28370 грн. як сума бюджетного відшкодування.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2009 року було визнано протиправним податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2009 року № 0000062330/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року у розмірі 54103 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року постанова суду від 1 липня 2009 року була залишена без змін. Постановою суду від 1 липня 2009 року було встановлено, що позивачем обґрунтовано в декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року визначена сума 54103 грн. як сума бюджетного відшкодування.
Судом встановлено, що позивачем заявлена до стягнення заборгованість з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 252953 грн. з урахуванням вищенаведених обставин у зв'язку із не надісланням податковим органом до органу державного казначейства висновків на відшкодування податку на додану вартість після набрання законної сили судовими рішеннями, якими визнані недійсними податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Суд зазначає, що Закон встановлює взаємодію податкових органів та органів державного казначейства, які діють як органи державної влади, представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки. Суд дійшов висновку, що у разі, коли податковий орган не надає належним чином оформлений відповідний висновок органу державного казначейства, платник податків вправі скористатись свої правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України. Доказів відшкодування позивачу суми бюджетної заборгованості відповідачами суду не надано.
Суд не приймає посилання першого відповідача на відсутність остаточних рішень судового оскарження у зв'язку із поданням касаційних скарг першим відповідачем на вищенаведені постанови суду до Вищого адміністративного суду України з огляду на те, що відповідно до статті 254 КАС України судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. Частини 2 та 3 статті 14 КАС України передбачають, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У зв'язку із набранням законної сили вищенаведеними постановами Донецького окружного адміністративного суду, якими було встановлено обґрунтованість визначення позивачем в деклараціях з податку на додану вартість суми у загальному розмірі 252953 грн. як суми бюджетного відшкодування, у позивача виникло право на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, чинного на час виникнення спірних правовідносин, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. У спірних правовідносинах у позивача право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість виникло після набрання законної сили судовими рішеннями, якими були визнані недійсними податкові повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Суд не приймає посилання першого відповідача на зупинення ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 січня 2011 року виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року до касаційного розгляду справи з огляду на те, що постановою суду від 30 вересня 2010 року був задоволений позов та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення, і таке визнання судом не тягне за собою необхідність здійснення для відповідача певних дій, що передбачає виконання судового рішення. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що дана обставина не посвідчує відсутність у позивача права на відшкодування податку на додану вартість. Суд також зазначає, що позивачем у позовній заяві визначені податкові періоди, за якими заявлене відшкодування податку на додану вартість, березень-червень, вересень 2009 року, липень 2010 року в загальній сумі 252953 грн. Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що спірними податковими періодами є березень, квітень, червень, вересень 2009 року, липень 2010 року, серпень 2007 року, грудень 2007 року, липень 2008 року, однак сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 252953 грн. визначена правильно.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі. В порядку статті 94 КАС України судові витрати присуджуються позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку та Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 252953 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» заборгованість з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 252953 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1882 грн.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 грудня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 23 грудня 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Смагар С.В.