Україна
13 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/10361/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12:16
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чучко В.М.
при секретарі Піскурєвій Ю.А.
за участю представників: позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 31.12.2010 року № 01/4-332), Беляєвої Н.П. (06.09.2011 року № 01/4-195), ОСОБА_3 (довіреність від 06.09.2011 року № 01/4-194), відповідача - ОСОБА_4 (довіреність від 04.01.2011 № 1/9), розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» до Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.08.2007 року № 0000032340/3 в частині донарахування ДП «Орджонікідзевугілля» податку на прибуток в сумі 880 210,00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 1 063 487,00 грн.,-
Державне підприємство «Орджонікідзевугілля» (далі - ДП «Орджонікідзевугілля», позивач) 10.09.2007 року звернулось до суду з позовом до Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Єнакіївське ОДПІ, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.08.2007 року № 0000032340/3 в частині донарахування ДП «Орджонікідзевугілля» податку на прибуток в сумі 880 210,00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 1 063 487,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2007 року по адміністративній справі № 2а-3742/2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду (ДААС) від 3 червня 2008 року, позовні вимоги задоволені у повному обсязі, а саме: скасоване податкове повідомлення-рішення Єнакіївської ОДПІ від 23.08.2007 року № 0000032340/3 в частині донарахування ДП «Орджонікідзевугілля» податку на прибуток в сумі 880 210,00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 1 063 487,00 грн.
Вищим адміністративним судом України адміністративній справі присвоєно номер К-11164/08. Ухвалою Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) від 12 травня 2011 року постанову ДОАС від 10 грудня 2007 року та ухвалу ДААС від 3 червня 2008 року скасовано та ухвалено направити адміністративну справу № 2а-3742/2007 на новий розгляд в суд першої інстанції. Розглянувши матеріали справи, суд касаційної інстанції на підставі ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі. Вказано, що в матеріалах справи крім акту перевірки, скарг позивача та рішень суб'єкта владних повноважень щодо результатів розгляду скарг відсутні будь-які інші докази на обґрунтування позовних вимог. Крім того, в ухвалі ВАСУ від 12 травня 2011 року також зазначено, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи не було перевірено наслідки за результатами порушення слідчим відділом податкової міліції Державної податкової адміністрації України у Донецькій області 26 січня 2007 року кримінальної справи № 180-397 за фактом ухилення посадовими особами ДП «Орджонікідзевугілля» від сплати податків за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Отже, зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції зауважує, що під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної документальної перевірки, про що складений акт від 29.12.2006 року № 2741/23/32276912, з урахуванням рішень адміністративного оскарження на рівні Державної податкової адміністрації в Донецькій області та Державної податкової адміністрації України, відповідачем необґрунтовано винесене спірне податкове повідомлення-рішення від 23.08.2007 року № 0000032340/3 на загальну суму 2 285 687,00 грн. (у т.ч.: за основним платежем - 1 051 205,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 234 482,00 грн.), а саме: в частині донарахування податку на прибуток у загальному розмірі 880 210,00 грн., що складається з суми 688 501,00 грн., внаслідок збільшення податковим органом валових доходів 2005 року на 2 754 001,00 грн., що є сумою вартості вугілля, наданого робітникам та пенсіонерам підприємства безоплатно, та суми 191 709,00 грн. внаслідок зменшення податковим органом валових витрат 2005 року на 766 836,00 грн., що є сумою простроченої кредиторської заборгованості. А також, у зв'язку з цим, позивач відповідно не згоден із нарахуванням йому штрафних санкцій у розмірі 1 063 487,00 грн.
Отже, позивач просив визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення по податку на прибуток від 23.08.2007 року № 0000032340/3 в загальній сумі 1 943 697,00 грн., у т.ч.: за основним платежем - 880 210,00 грн. (688 501,00 грн. + 191 709,00 грн.), за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 063 487,00 грн.
Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що встановлене порушення в частині донарахування підприємству податку на прибуток в сумі 688 201,00 грн. за надання вугільної продукції робітникам та пенсіонерам ДП «Орджонікідзевугілля» є правомірним, оскільки така господарська операція прирівнюється до продажу товарів в розумінні п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: це будь-яка операція, що здійснюється згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Так саме відповідач наполягає, щодо правомірності донарахування підприємству податку на прибуток в сумі 191 709,00 грн., оскільки вважає безпідставним включення до валових витрат суми списаної кредиторської заборгованості у розмірі 766 863,00 грн., по якій закінчився строк позовної давності. На підставі наведеного, відповідач вважав спірну вимогу законною, та просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Державне підприємство «Орджонікідзевугілля» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Єнакієвської міської ради Донецької області 03.03.2003 року за № 320. ідентифікаційний код юридичної особи - 32276912, місцезнаходження - 86405, Донецька область, м. Єнакієве, вул. Трестівська, буд. 10. ДП «Орджонікідзевугілля» перебуває на податковому обліку у Єнакіївській ОДПІ у Донецькій області. Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 06134133 (серія НБ № 092296) зареєстрований платником податку на додану вартість з 02.06.2005 року.
З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 13.11.2006 року по 22.12.2006 року Єнакіївською ОДПІ у Донецькій області здійснено виїзну планову перевірку ДП «Орджонікідзевугілля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2006 року, про що складений акт від 29.12.2006 року № 2741/23/32276912 (далі - акт перевірки від 29.12.2009 року № 2741).
За результатами перевірки податковим органом у висновку акту від 29.12.2009 року № 2741 зазначено, зокрема, що підприємством порушено пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.5.1 ст.5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3, пп. 5.4.9 та 5.4.10 п. 5.4, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7, п. 5.9 ст. 5, п. 7.5, пп. 7.10.6 п. 7.10 ст. 7, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.3.1 п. 8.3, пп. 8.4.3 п. 8.4, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент встановлення порушення), в результаті чого встановлено: заниження податку на прибуток у розмірі 1654628,00 грн., у т.ч. по періодах - за три квартали 2005 року - у розмірі 664 896,00 грн., за 2005 рік - у розмірі 1197564,00 грн., за І квартал 2006 року - у розмірі 457064,00 грн; а також, завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2006 року у розмірі 3744136,00 грн.
Зазначеною перевіркою встановлено й інші порушення податкового законодавства, чинного на момент проведення перевірки, але які не є предметом розгляду даної адміністративної справи, тому судом не розглядається.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі висновку акту перевірки від 29.12.2009 року № 2741 Єнакіївською ОДПІ 16.01.2007 року винесене податкове повідомлення-рішення по податку на прибуток за № 000003240/0 на суму 3 012 674,00 грн., у т.ч.: за основним платежем - 1 506 337,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями) - 1 506 337,00 грн.
За наслідками розгляду повторної скарги, надісланою ДП «Орджонікідзевугілля» до Державної податкової адміністрації у Донецькій області, останнім прийняте рішення від 06.04.2007 року № 5190/10/25-013-5, яким податкове повідомлення-рішення від 16.01.2007 року № 000003240/0 скасовано в частині донарахування перевіркою податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 455 130,00 грн., штрафних санкцій в сумі 44 289,00 грн. (застосованих на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними і цільовими фондами») та штрафних санкцій в сумі 227 566,00 грн. (застосованих на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними і цільовими фондами»). Отже, з урахуванням наведеного податковим органом 16.04.2007 року винесене податкове повідомлення-рішення по податку на прибуток за № 0000032340/2 на суму податкового зобов'язання - 1 051 205,00 грн. та штрафних санкцій - 1 234 482,00 грн. (застосованих на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними і цільовими фондами»).
Рішенням «Про результати розгляду скарги» від 20.06.2007 року № 6023/6/25-0115 Державна податкова адміністрація України залишено без змін податкове повідомлення-рішення Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції від 16 січня 2007 року № 0000032340/0 з урахуванням рішення ДПА у Донецькій області від 06.04.2007 року № 5190/10/25-013-5, прийнятого за розглядом повторної скарги (податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2007 року № 0000032340/2).
Таким чином, податковим органом 23 серпня 2007 року винесене остаточне податкове повідомлення-рішення по податку на прибуток за № 0000032340/3 на суму 2 285 687,00 грн., у т.ч. - за основним платежем у розмірі 1 051 205,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 234 482,00 грн. (застосованих на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними і цільовими фондами»).
ДП «Орджонікідзевугілля» не погодився з таким рішенням в частині нарахування йому податковим органом податкового зобов'язання в сумі 880 210,00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 1 063 487,00 грн. за проведені у бухгалтерському та податковому обліку операції, які Єнакіївська ОДПІ вважає порушенням податкового законодавства, обґрунтування яких наведено у акті перевірки від 29.12.2009 року № 2741.
Так, з Акту перевірки від 29.12.2009 року № 2741 вбачається, що Єнакіївською ОДПІ встановлено, що в порушення пп. 4.1.1 п. 4 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не включено до валового доходу по рядку 01.1 Декларацій з податку на прибуток за три квартали 2005 року, 2005 рік, І квартал 2006 року та І півріччя 2006 року доход від продажу вугільної продукції робітникам і пенсіонерам в сумі 5 946 128,00 грн. (т.1, а.с. 37). З урахуванням рішення ДПА у Донецькій області від 06.04.2007 року № 5190/10/25-013-5 - ця сума складає 2 754 001,00 грн., що дорівнює сумі вартості вугілля, наданого робітникам та пенсіонерам підприємства протягом 2005 року (сума податку на прибуток за І квартал 2006 року та І півріччя 2006 року до спірного податкового повідомлення-рішення не включена, оскільки у 2006 році підприємство мало від'ємне значення об'єкту оподаткування).
З матеріалів справи також встановлено, що слідчим податкової міліції Державної податкової адміністрації у Донецькій області винесено 19.01.2007 року постанову про порушення кримінальної справи № 180-297 за фактом ухилення від сплати податків посадовими особами ДП «Орджонікідзевугілля» на загальну суму 972,25 тис. грн. за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Кримінальна справа № 180-297 спрямована в порядку ст. 232 Кримінально-процесуального кодексу України до Єнакіївського міського суду Донецької області.
24 грудня 2007 року Єнакіївським міським судом Донецької області прийнято постанову про припинення провадження кримінальної справи № 180-297 у зв'язку із зміною обставин, а посадові особи ДП «Орджонікідзевугілля» звільнені від кримінальної відповідальності (т.2, а.с. 28).
1. Щодо збільшення податковим органом валових доходів 2005 року на 2 754 001,00 грн.
Згідно акту перевірки від 29.12.2009 року № 2741 позивачем до складу валового доходу не включені доходи від продажу вугільної продукції робітникам і пенсіонерам у 2005 році на суму 2 754 001,00 грн. по наступним підрозділам ДП «Орджонікідзевугілля»:
- СП «Шахта імені Карла Маркса» - на суму 344 594,90 грн.;
- СП «Шахта «Булавинська» - на суму 684 626,81 грн.;
- СП «Шахта «Ольховатська» - на суму 484 150,00 грн.;
- СП «Шахта «Вуглегірська» - на суму 483 194,00 грн.;
- СП «Шахта «Єнакієвська» - на суму 412 201,75 грн.;
- СП «Шахта «Полтавська» - на суму 345 233,89 грн.
Надання ДП «Орджонікідзевугілля» вугілля робітникам та пенсіонерам підприємства, податковим органом розцінено відповідно до п. 1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
З цього приводу позивач у ході розгляду справи зазначив, що податковим органом не прийнято до уваги той факт, що вартість безоплатно відпущеного вугілля включена у валові доходи у рядку 01.2 Декларацій з податку на прибуток (за перевіряємий період) згідно п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як запаси, які використані не в господарській діяльності. Тобто, операція по безоплатному відпуску вугілля робітникам та пенсіонерам є не господарською діяльністю, а адміністративною, що узгоджується зі ст. 43 Гірничого Закону України від 06.10.1999 року № 1127-XIV, а тому у перевіряємому періоді включалась в додаток до Декларацій по податку на прибуток К1/1. Таким чином, в результаті невірного використання норм законодавства відповідачем без достатніх підстав збільшено валові доходи на 2 754 001,00 грн. та донараховано податок на прибуток у сумі 688 201,00 грн.
Заслухавши наведені обґрунтування позивача та відповідача з зазначеного питання, проаналізувавши нормативні акти, що діяли у періоді, за який податковим органом визначено порушення пп. 4.1.1 п. 4 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (2005 року), суд зазначає наступне.
Основним нормативним документом, що регулює порядок функціонування гірничих підприємств, є Гірничий закон України.
Згідно із ст. 2 цього Закону його дія поширюється на правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств, установ, організацій, гірничих об'єктів (гірничі підприємства), що займаються розвідкою, розробкою, видобутком та переробкою корисних копалин і веденням гірничих робіт, будівництвом, ліквідацією або консервацією гірничих підприємств, науково-дослідною роботою, ліквідацією аварій у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, незалежно від їх форми власності та підпорядкування, а також підприємства, установи, організації, громадян України, іноземних юридичних та фізичних осіб, осіб без громадянства.
При цьому, ст. 1 цього Закону надані поняття гірничого підприємства та шахти, а саме:
гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо);
шахта - гірниче підприємство з видобування корисних копалин (вугілля, солей тощо) підземним способом.
З матеріалів справи судом встановлені види діяльності, які здійснювало ДП «Орджонікідзевугілля» за період, що перевірявся (у т.ч., у спірному періоді - 2005 р.), та види діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Так, за Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) позивач здійснював видобуток вугілля підземним способом (11.31.2), про що отримано спеціальні дозволи на користування надрами структурним підрозділам ДП «Орджонікідзевугілля»:
- СП «Шахта імені Карла Маркса» - дозвіл від 18.09.2003 року № 3166;
- СП «Шахта «Булавинська» - дозвіл від 18.09.2003 року № 3162;
- СП «Шахта «Ольховатська» - дозвіл від 18.09.2003 року № 3165;
- СП «Шахта «Вуглегірська» - дозвіл від 18.09.2003 року № 3164;
- СП «Шахта «Єнакієвська» - дозвіл від 18.09.2003 року № 3161;
- СП «Шахта «Полтавська» - дозвіл від 18.09.2003 року № 1592.
Отже, ДП «Орджонікідзевугілля» належить до вугледобувним підприємствам та входить до складу вугільної промисловості
Статтею 43 Гірничого закону України передбачені права та соціальні гарантії працівників гірничих підприємств. Відповідно до ч. 7 цієї статті підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, таким категоріям осіб:
- працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств;
- пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок;
- інвалідам і ветеранам війни та праці, особам, нагородженим знаками Шахтарської Слави або Шахтарської Доблесті трьох ступенів, особам, інвалідність яких настала внаслідок загального захворювання, у разі, якщо вони користувалися цим правом до настання інвалідності;
- сім'ям працівників, які загинули (померли) на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, які отримують пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що ДП «Орджонікідзевугілля» зобов'язано застосовувати норми ч. 7 ст. 43 Гірничого Закону України, що ним і було зроблено, в підтвердження чого до матеріалів справи позивачем надані талони на безоплатну відпустку вугілля своїм працівникам та пенсіонерам.
З огляду на вказані талони вбачається, що вони містять порядковий номер талону, найменування товару - «вугілля», дату його відвантаження, за який період відвантажено вугілля, прізвище та ініціали одержувача вугілля разом з його адресою, а також позначка - «безоплатно».
Щодо застосування норм пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд зазначає, що відповідно цієї норми до складу валових доходів включаються доходи від продажу товарів, до яких, на підставі пп. 1.31 ст. 1 цього ж Закону, належать і операції з безоплатного надання товарів. Згідно з пп. 1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під безоплатно наданими товарами (роботами, послугами) розуміються товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.
Проте, суд зазначає, що операції з продажу товарів, а також з безоплатного надання товарів (робіт, послуг), носять цивільно-правовий характер.
У відповідності до ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Нормами 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В даному випадку безоплатна передача вугілля працівникам здійснюється на підставі вимог ст. 43 Гірничого закону. Тобто підприємство не має можливості визначити умови надання та ціноутворення, відповідно, така операція не підпадає під визначення «безоплатно наданих товарів», значить, не є продажем і, отже, не включається до складу валових доходів підприємства.
Крім того, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить поняття «дохід», при цьому п. 1.43 ст. 1 цього Закону визначено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.
Отже, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153. Так, згідно п. 5 цього Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Відповідно до п. 8 цього Положення, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:
покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);
підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;
є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Враховуючи наведені норми Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», можна зробити висновок, що безоплатна передача вугілля своїм працівникам та пенсіонерам, що здійснюється відповідно до вимог ст. 43 Гірничого закону, не призводить до збільшення економічних вигод і власного капіталу підприємства (у даному випадку - ДП «Орджонікідзевугілля»), тому, не може бути доходом у бухгалтерському та податковому обліку.
За таких обставин суд погоджується з доводами ДП «Орджонікідзевугілля щодо неправомірності дій Єнакіївської ОДПІ щодо збільшення валових доходів 2005 року на суму 2 754 001,00 грн., оскільки встановлено, що відносини між вугільним підприємством та працівниками і пенсіонерами здійснені в межах виконання соціальних гарантій працівників гірничих підприємств, тобто ці відносини не відносяться до господарської діяльності, а тому спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 688 501,00 грн. (2 754 001,00 грн. х 25%) підлягає скасуванню.
2. Щодо зменшення податковим органом валових витрат 2005 року на 766 836,00 грн., що є сумою простроченої кредиторської заборгованості.
Згідно акту перевірки від 29.12.2009 року № 2741 вбачається, що в ході проведення документальної перевірки позивача Єнакіївською ОДПІ встановлено, що в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ДП «Орджонікідзевугілля» включено до складу валових витрат придбані, але не оплачені протягом трьох років (строк позовної давності) товарно-матеріальні цінності, у зв'язку з чим підприємством завищено валові витрати на суму 1 108 137,00 грн. З урахуванням Рішення Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 06.04.2007 року № 5190/10/25-013-5 остаточно залишений висновок щодо завищення підприємством валових витрат у 2005 році на суму 766 836,00 грн., у т.ч. - у 3-му кварталі 2005 року на суму 533 797,00 грн., у 4-му кварталі 2005 року на суму 233 039,00 грн..
На думку позивача, в результаті невірного використання норм законодавства відповідачем без достатніх підстав зменшено валові витрати на сума 766 836,00 грн. та донараховано податок на прибуток у сумі 191 709,00 грн.
Судом встановлено, що кредиторська заборгованість, по якій сплинув термін позовної давності згідно статті 257 Цивільного кодексу України - три роки, виникла у наступних структурних підрозділах ДП «Орджонікідзевугілля»:
- СП «Шахта імені К. Маркса» отримано від контрагентів (Міська лікарня № 3, Проектне бюро «Екосервіс», ТОВ «Істок», ЗАТ «Дон ЕРМ», ін.) послуги та придбано товарів (обладнання) у 3-му кварталі 2002 року на суму 275 449,00 грн., та у 4-му кварталі 2002 року на суму 47 088,00 грн. Наведені суми віднесені підрозділом до валових витрат відповідних податкових періодів. Строк позовної давності по зазначеній кредиторській заборгованості сплинув відповідно у 3-му та 4-му кварталах 2005 року.
- СП «Шахта Булавинська» отримано від контрагентів (ТОВ «Агат», Механічні майсерні ВГГСС, Донецькій ГРРП, Горлівка-ліфт, ТОВ «Промдіагностика», ін.) послуги та придбано товарів (обладнання) у 4-му кварталі 2002 року на суму 7 416,00 грн., яка віднесена підрозділом до валових витрат відповідного податкового періоду. Строк позовної давності по зазначеній кредиторській заборгованості сплинув у 4-му кварталі 2005 року.
- СП «Шахта «Ольховатська» у 4-му кварталі 2002 року придбано у контрагентів (ММПП «Ажур», ТОВ «Кант», ПП «Енергопром») товари (обладнання) на суму 30 954,00 грн., яка віднесена підрозділом до валових витрат відповідного податкового періоду. Строк позовної давності по зазначеній кредиторській заборгованості сплинув у 4-му кварталі 2005 року.
- СП «Шахта «Вуглегірська» у 3-му кварталі 2002 року отримано від контрагентів (Шахта «Александровська», ЦГБ м. Єнакієве, ПП ОСОБА_2, ШСМУ № 7, Старобешевська ТЕС, Славянська ТЕС, ШПУ № 10) послуги та придбано товарів (обладнання) на суму 136 634,59 грн. Наведена сума віднесена підрозділом до валових витрат відповідного податкового періоду. Строк позовної давності по зазначеній кредиторській заборгованості сплинув у 3-му кварталі 2005 року.
- СП «Шахта «Єнакієвська» отримано від контрагентів (ТОВ «Углеекологія», ПП ОФ «Анитрацит», ВАТ «Альфа», Торговельна спілка, Редакція газети «Сбойка», ТОВ «Алланж», ін.) послуги та придбано товарів (обладнання) у 3-му кварталі 2002 року на суму 17 102,00 грн., та у 4-му кварталі 2002 року на суму 35 661,00 грн. Наведені суми віднесені підрозділом до валових витрат відповідних податкових періодів. Строк позовної давності по зазначеній кредиторській заборгованості сплинув відповідно у 3-му та 4-му кварталах 2005 року.
- СП «Шахта «Полтавська» отримано від контрагентів (ПП «Вісон, ТОВ «Агат», ТОВ «Донгорсервіс», ін.) послуги та придбано товарів (обладнання) у 3-му кварталі 2002 року на суму 32 748,00 грн., та у 4-му кварталі 2002 року на суму 54 043,00 грн. Наведені суми віднесені підрозділом до валових витрат відповідних податкових періодів. Строк позовної давності по зазначеній кредиторській заборгованості сплинув відповідно у 3-му та 4-му кварталах 2005 року.
- СП «УМПТ» отримано від контрагентів (ПП «Магніт», ТОВ «Олівін-Сервіс», ТОВ «Альфа», ТОВ «Агрохім», НПП «Промвок» та ін.) послуги та придбано товарів (обладнання) у 3-му кварталі 2002 року на суму 16 544,00 грн., та у 4-му кварталі 2002 року на суму 65 293,00 грн. Наведені суми віднесені підрозділом до валових витрат відповідних податкових періодів. Строк позовної давності по зазначеній кредиторській заборгованості сплинув відповідно у 3-му та 4-му кварталах 2005 року.
- СП «ВТУ» від контрагентів (ТОВ «Артемвугілля», ПП Скорік, ПП «Магніт», ТОВ Альфа» та ін.) послуги та придбано товарів (обладнання) у 3-му кварталі 2002 року на суму 47 903,00 грн. Наведена сума віднесена підрозділом до валових витрат відповідного податкового періоду. Строк позовної давності по зазначеній кредиторській заборгованості сплинув у 3-му кварталі 2005 року.
Поняття позовної давності надано у статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності згідно з пп. 1.22.1 пп. 1.22 ст. 1 є безповоротною фінансовою допомогою.
З огляду на зазначене, наведена сума кредиторської заборгованості є безповоротною фінансовою допомогою, що підтверджено актом перевірки від 29.12.2009 року № 2741 та не спростовується позивачем.
Підпунктом 4.1.6 ст. 4 Закону встановлено, що валовий дохід включає дохід у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді.
Таким чином, у разі закінчення строку позовної давності щодо кредиторської заборгованості перед продавцями товару, ДП «Орджонікідзевугілля» валовий дохід збільшений на суму цієї заборгованості - 766 836,00 грн. (у т.ч. - у 3-му кварталі 2005 року на суму 533 797,00 грн., у 4-му кварталі 2005 року на суму 233 039,00 грн.).
З валових витрат ця сума підприємством не виключена. Обґрунтовуючи таке, позивач виходив з наступного.
Для цілей оподаткування заборгованість з терміном позовної давності на підставі п.1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визнається безнадійною.
Згідно пп.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг ), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям, згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону, та в межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».
Як вже зазначено, згідно пп.1.22.1 п. 1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», одним із визначенням безповоротної фінансової допомоги - є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, яка залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Отже, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою та підлягає включенню до складу валового доходу платника податку - боржника.
При цьому, списання заборгованості продавця супроводжується наступним.
Відповідно пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Отже, позивачем при отриманні від продавця товарів (послуг) на підставі пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за першою подією (отримання товару (послуг)) нарахував собі валові витрати
З позиції податкового обліку, заборгованість, по якій минув строк давності (безповоротна фінансова допомога) вже не повинна числитися у платника податків як витрати господарської діяльності.
Згідно п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Отже, якщо постачальник товарів (робіт, послуг) не вимагає оплату у зв'язку із закінченням строку позовної давності, то для отримувача таких товарів (робіт, послуг), дані товари є наданими безкоштовно, оскільки відсутня оплата або компенсація за цей товар (роботи, послуги ).
Звідси випливає, що, на підставі пп.4.1.6 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вартість цих товарів підлягає включенню до складу валового доходу отримувача таких товарів (робіт, послуг), тобто боржника, у якого значилася в бухгалтерському обліку кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги), отримані, але не оплачені.
При цьому, відповідач вважає, що одночасно з включенням суми, по якій сплинув строк позовної давності, до валових доходів, необхідно зменшити на таку суму валові витрати цих же звітних періодів, обґрунтовуючи це тим, що фактично компенсація витрат на придбання позивачем продукції не здійснена.
Проаналізувавши наведене, суд вважає, що відсутні підстави для зменшення валових витрат на вартість товарів що залишилася не сплаченою після термінів позовної давності.
У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачені тільки дві норми, що регламентують проведення коригування валових витрат та валового доходу платників податків: п. 5.10 ст.5 та п. 12.1 ст.12 цього Закону.
Згідно п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.
Як вбачається, дана норма, за своїм суб'єктним складом, поширює дію тільки на два випадки: повернення товарів (робіт, послуг); повернення права власності на товари (результати робіт).
Отже, дія даної норми не поширюється на операцію, коли борг визнається безнадійним у зв'язку із закінченням строку позовної давності, оскільки в такому випадку не повертаються ні товари (роботи, послуги), ні право власності на них.
При цьому, у другій частині цієї норми прямо сказано, що цей пункт не регулює правила визначення та коригування валових витрат та валових доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 12 цього Закону.
У самій ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо покупців товарів (робіт, послуг) діє лише одна норма - пп.12.1.5, згідно з якою платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:
а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;
б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.
Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.
Отже, дана норма передбачає не проведення сторнування валових витрат покупця, а визначає обов'язок покупця нарахувати валовий дохід на суму заборгованості при дотриманні наступного ознаки (умови): заборгованість повинна бути «визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса».
Таким чином, жодна з норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає проведення коригування валових витрат, нарахованих раніше при отриманні товарів, заборгованість за якими надалі списується у зв'язку із закінченням терміну позовної давності.
Суд вважає за необхідне відмітити той факт, що при закінченні строку позовної давності фактично відбувається сплив терміну давності 1095 днів, встановленого ст.15 Законом України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що призводить до неможливості застосування фінансових санкцій за порушення податкового законодавства у разі його виникнення.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку корегування витрат у межах спірних відносин відсутні, а тому немає будь-яких підстав для зменшення валових витрат.
Крім того, в матеріалах справи є Висновок від 23 березня 2007 року судово-бухгалтерської експертизи по кримінальній справі № 180-297, на стор. 7 якої зазначено, що дані акту перевірки Єнакіївської ОДПІ № 2741/23/32276912 щодо завищення ДП «Орджонікідзевугілля» валових витрат в результаті не виключення зі складу валових витрат кредиторської заборгованості перед іншими суб'єктами підприємницької діяльності, що залишилась не стягнутою після закінчення строку позовної давності в сумі 1 108 137,00 грн. документально не обґрунтовані (т.2, а.с. 57).
З урахуванням наведеного суд погоджується з доводами ДП «Орджонікідзевугілля щодо неправомірності дій Єнакіївської ОДПІ щодо зменшення валових витрат 2005 року на суму 766 836,00 грн., а тому спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 191 709,00 грн. (766 836,00 грн. х 25%) підлягає скасуванню.
3. Щодо скасування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Згідно з пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 цього Закону у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Як вбачається, з матеріалів справи та зазначено у вступній частині даної постанови, Єнікіївською ОДПІ за наслідками акту перевірки від 29.12.2009 року № 2741 штрафні санкції розраховані на підставі обох зазначених підпунктів пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - 17.1.3 та 17.1.6, та винесене податкове повідомлення-рішення по податку на прибуток за № 000003240/0, яким збільшено податкове зобов'язання з цього податку на суму 1 506 337,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 100% від суми податкового зобов'язання, а саме: 1 506 337,00 грн.
За наслідками розгляду повторної скарги рішенням від 06.04.2007 року № 5190/10/25-013-5 Державна податкова адміністрація у Донецькій області скасувала податкове повідомлення-рішення від 16.01.2007 року № 000003240/0 в частині донарахування перевіркою, зокрема, штрафних санкцій в сумі 227 566,00 грн., що застосовані на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними і цільовими фондами».
Отже, з урахуванням наведеного податковим органом винесене спірне податкове повідомлення-рішення по податку на прибуток за № 0000032340/3 із застосуванням штрафних санкцій вже на підставі тільки пп. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними і цільовими фондами» (на суму податкового зобов'язання - 1 051 205,00 грн. та штрафних санкцій - 1 234 482,00 грн.).
З позовних вимог ДП «Орджонікідзевугілля» вбачається, що позивач просить у судовому порядку скасувати нараховані йому перевіркою штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 063 487,00 грн., при цьому зазначає, що ця сума розрахована ним самостійно з застосуванням пп. 17.1.3 та пп. 17.1.6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними і цільовими фондами».
Виходячи з цього, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки є доведеним, що штрафні (фінансові) санкції нараховані позивачу тільки за вимогами пп. 17.1.3 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними і цільовими фондами», що підтверджується змістом спірного податкового повідомлення-рішення від 23.08.2007 року № 0000032340/3.
Таким чином, суд зазначає, що сплаті підлягає 50% штрафних (фінансових) від суми податкового зобов'язання, яка є спірною у даній постанові - 880 210,00 грн., що становить 440 105,00 грн. (880 210,00 грн. х 50%).
З урахуванням зазначеного, суд частково задовольняє позовні вимоги щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 23.08.2007 року № 0000032340/3, а саме, скасуванню підлягають штрафні (фінансові) санкції в сумі 440 105,00 грн.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає частковому задоволенню згідно змісту постанови.
Оскільки адміністративний позов задоволено частково суд, у порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присуджує судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до задоволених вимог. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України судові витрати (судовий збір) у розмірі 1,70 (одна грн. 70 коп.).
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд
Позовну заяву Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» до Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.08.2007 року № 0000032340/3 в частині донарахування ДП «Орджонікідзевугілля» податку на прибуток в сумі 880 210,00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 1 063 487,00 грн. - задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції від 23.08.2007 року №0000032340/3 в частині нарахування ДП «Орджонікідзевугілля» податку на прибуток в сумі 880 210,00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 440 105,00 грн.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31213206700005 - Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ - 34687090, МФО - 834016, Банк - Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» (ідентифікаційний код 32276912, місцезнаходження - 86405, Донецька область, м. Єнакієве, вул. Трестівська, буд. 10) судовий збір в розмірі 1,70 (одна грн. 70 коп.).
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 13.12.2011 року. Повний текст постанови буде виготовлений 16.12.2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя Чучко В.М.