Україна
20 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/20726/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: о 10 год. 15 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кочанової П.В.
при секретарі Дікусяк Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 247, 88 грн., -
за участю сторін:
від позивача: ОСОБА_2 за дов. № 16625/07 від 07.11.2011 р.
від відповідача: не з'явився
Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 247, 88 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» своєчасно не сплатила страхові внески до пенсійного фонду, у зв'язку з чим має прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму у розмірі 247, 88 грн., що підтверджується розрахунком та карткою розрахунку для доплати мінімального страхового внеску.
У судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що є відомості в матеріалах справи.
Частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька, як платник страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування 12.11.2008 р. за № 05-20-11-10238.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до ч. 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Аналогічні положення містяться в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Так, відповідно до пп. 8.1. Інструкції стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.
Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька звернулось до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача як страхувальника заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, не сплачених до Пенсійного фонду України за період до 1 січня 2011 року.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в редакції, яка була чинною до 01 січня 2011 року, страхувальник зобов'язаний був, зокрема, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до п. 2 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частиною 6 ст. 20 вказаного Закону, яка регулює питання обчислення та сплати страхових внесків, визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як позивач, є квартал.
Законом України “Про внесення змін до Законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 08 липня 2010 року № 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” викладено в такій редакції:
“Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески”.
Закон набрав чинності 17 липня 2010 року і діяв до 01 січня 2011 року - дня набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Пунктом 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, в редакції, яка підлягала застосуванню щодо спірного періоду і діяла до 01 січня 2011 року, встановлено, що для таких застрахованих осіб як позивач розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, на 33, 2 відсотка.
Статтею 53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та ст. 2 Закону України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі, зокрема, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
Виходячи з наведених вимог законодавства для таких застрахованих осіб як позивач розмір мінімального страхового внеску становив: з липня 2010 р. - 294, 82 грн., з жовтня 2010 р. - 301, 12 грн., з грудня 2010 року - 306, 10 грн.
До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункту 4 пункту 8 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Відповідач як фізична особа-підприємець за жовтень - грудень 2010 року страхові внески до Пенсійного фонду України обчислив та сплатив у фіксованому розмірі.
Так, 10.02.2011 р. відповідачем було самостійно надано до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька звіт про нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності за 2010 рік, в якому останній самостійно зазначив суму страхових внесків, що підлягає сплаті до пенсійного фонду у розмірі 247, 88 грн.
Між тим, з 17 липня 2010 року - з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 08 липня 2010 року № 2461-VI порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата вже не повинна була відбуватися з фіксованого розміру.
Зміни, що відбулися в законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб - підприємців, відповідачем враховані не були, що призвело до заниження суми страхових внесків.
У зв'язку з наведеним органом Пенсійного фонду України фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 і було донараховано страхові внески, і складено вимогу про сплату боргу № Ф-115 від 10.05.2011 р.
Згідно з пп. 8.2 п. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до наведених вимог законодавства органом Пенсійного фонду України на підставі даних особового рахунка платника на всю суму боргу правомірно сформовано вимогу.
Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням ПФУ направлено вимогу № Ф-155 від 10.05.2011 р. відповідачу за місцем реєстрації, але була повернута на адресу позивача з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Крім того, вказана вимога до Державної виконавчої служби не передавалась та не оскаржувалась.
Згідно з ч. 12 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Частиною 15 ст. 106 Закону визначено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Таким чином, судом встановлено, що згідно картки особового рахунку відповідачем сума заборгованості зі сплати страхових внесків за 2010 рік на час розгляду справи судом становить 247, 88 грн.
В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст. 17 - 20, 51, 69 - 72, 86, 94, 128, 158 - 164, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 247, 88 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька (83101, м. Донецьк, вул. Пілотна, 28а, р/р 256083012005 у ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 335106, код ЄДРПОУ 21956033) заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 247 (двісті сорок сім) грн. 88 коп.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті, проголошена її вступна та резолютивна частини 20 грудня 2011 року.
Повний текст постанови складено 22 грудня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Кочанова П.В.