Справа № 2-о-44/11
іменем України
25.10.2011 року
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Альошиної Н.М.
при секретарі Сахненко Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на Україні, зацікавлені особи, Відділ у справах імміграції громадянства та реєстрації фізичних осіб Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області, ОСОБА_2 нотаріальна контора,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду із заявою про встановлення факту проживання на території України з 1981року по теперішній час.
На її обгрунтування послався на те, що в 1981році його батько, будучи військовим зі своєю сім'єю переїхав на Україну, де проходив військову службу.
В період з 1987- 1988р.,будучи неповнолітнім виїжджав з батьками в Німеччину, де батько проходив військову службу.
З 01.08.1989року згідно наказу № 025 був зарахований на навчання до Харківського Вищого Військового Авіаційного Училища. Однак відповідно до наказу № 103 від 28 травня 1992року був відрахований з навчання, повернувшись в м. Миргород з 13.01.1993р. став на військовий облік. Після відрахування з навчального закладу не отримав паспорта громадянина України, та проживав в м. Миргород, користуючись військовим білетом весь період часу зокрема, коли Українська РСР перетворилася у незалежну державу Україну знаходився і мешкав за вищевказаною адресою спочатку в соціалістичній республіці союзу РСР, а потім в незалежній державі Україні.
У зв'язку зі смертю батьків, зокрема матері - 17 травня 2011року по причині відсутності паспорта не може подати заяву до нотаріуса для оформлення спадщини. Вирішити питання отримання статусу громадянина України і паспорта безпосередньо у Відділі у справах імміграції громадянства та реєстрації фізичних осіб Миргородського МРВ УМВС України в Полтавській області не може, йому було в цьому відмовлено і рекомендовано звернутися до суду.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримав, просив встановити факт його постійного проживання на території України в Полтавській області в місті Миргороді з 1981 року по теперішній час.
Представник заінтересованої особи Миргородського МВ (з обслуговування м. Миргорода та Миргородського району) ОСОБА_3, що діє згідно довіреності (а.с.17) заперечень щодо задоволення заяви ОСОБА_1 не висловила та вважала за необхідне уточнити дату з якої заявник постійно проживав на території України.
ОСОБА_4 нотаріальна контора свого представника не направила та звернулась до суду із заявою про розгляд справи за їх відсутності.
Суд, заслухавши пояснення заявника, представника заінтересованої особи, пояснення свідків , дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку, що заява підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, Росія народився в сім'ї військовослужбовця.
З 1981 року вся сім'я переїхала в Україну, де батько заявника проходив службу. В період з 1987 по 1988 роки ОСОБА_1, будучи неповнолітнім, виїжджав з батьками у Німеччину по місцю проходження батьком військової служби, що підтверджується закордонним паспортом його нині покійної матері ОСОБА_5, де ОСОБА_1, будучи на той час неповнолітнім був вписаний як син, що перетинав кордон.(а.с.6)
Із архівної довідки галузевого державного архіву Міністерства Оборони України від 27.09.2011р.(а.с.50) слідує, що ОСОБА_1 з 1 серпня 1989 року, відповідно до наказу № 025 був зарахований на навчання до Харківського Вищого Військового Авіаційного Училища.
Наказом по навчальному закладу № 103 від 28 травня 1992 року, був відрахований з навчання та виключений із списків курсантського складу і одразу повернувся додому в місто Миргород, Полтавської області, де 13 січня 1993 року став на військовий облік, що підтверджується записом у військовому квитку (а.с.4,5).
Свідки ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснили, що знають сім'ю ОСОБА_1 з 1981 року так як батько заявника проходив службу у військовій частині в м. Миргороді, а заявник, будучи на той час неповнолітнім ходив до школи № 7 в м. Миргород. В 1987році сім'я у зв'язку зі службою батька заявника виїздила до Німеччини. З 1989року сім'я заявника нікуди не виїздила.
Після відрахування з військового навчального закладу в 1992 році, заявник не отримав паспорт громадянина України, тим самим не прийняв громадянство України.
Встановлення вказаного факту для заявника має юридичне значення, оскільки після смерті матері він не може оформити спадщину.
Зважаючи на вище викладене, заява ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення та встановлення факту постійного проживання на Україні з 01 серпня 1989року по даний час.
Керуючись ст.ст. 15; 30; 62, 256,259,294 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Росія на території України, зокрема в м. Миргород Полтавської області з 01 серпня 1989 року по даний час в тому числі: станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області на протязі 10 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд.
Суддя:ОСОБА_9